Головна |
« Попередня | Наступна » | |
§ 2. Принципи виховання, їх характеристика |
||
Принцип виховання - це загальні вихідні положення, в яких виражені основні вимоги до змісту, методам, організації виховного процесу. Вимоги, що пред'являються до принципів виховання: - обов'язковість; - комплексність; - рівнозначність. Обов'язковість передбачає суворе втілення принципів виховання в практику. Порушення ж принципів може різко знижувати ефективність виховного процесу. Принципи несуть у собі вимогу комплексності, що припускає їх одночасне застосування на всіх етапах виховного процесу. Принципи виховання рівнозначні, серед них немає головних і другорядних. Однакову увагу до всіх принципам запобігає можливі порушення виховного процесу. Сучасна вітчизняна система виховання керується такими принципами (І. П. Підласий): - громадська спрямованість виховання; - зв'язок виховання з життям, працею; - опора на позитивне в вихованця; - гуманізація виховання; - особистісний підхід; - єдність виховних впливів. 1. Громадська спрямованість виховання. 100 Даний принцип вимагає підпорядкування всієї діяльності педагога завданням виховання підростаючого покоління відповідно до державної стратегії виховання і спрямовує діяльність вихователів на формування необхідного типу особистості. Як особа, що перебуває на службі у держави, вихователь здійснює державне замовлення у сфері виховання. Якщо державні та громадські інтереси при цьому збігаються, а також узгоджуються з особистісними інтересами громадян, то принцип реалізується. При неузгодженість цілей держави, суспільства і особистості реалізація принципу ускладнюється, стає неможливою. Школа - соціальний інститут, суспільно-державна система, покликана задовольняти освітні запити держави в тій же мірі як суспільства і особистості. 2. Зв'язок виховання з життям, працею. Формування особистості людини знаходиться в прямій залежності від його діяльності, особистої участі у громадських і трудових відносинах. Вихованців необхідно включати в суспільне життя, різноманітні корисні справи, формуючи позитивне ставлення до них. Беручи участь в посильній праці вихованці набувають досвіду моральної поведінки, розвиваються духовно і фізично, усвідомлюють суспільно важливі мотиви праці, закріплюють і вдосконалюють моральні якості. Правильна реалізація принципу зв'язку виховання з життям вимагає від педагога вміння забезпечити: - розуміння учнями ролі праці в житті суспільства і кожної людини, значення економічної бази суспільства для задоволення зростаючих запитів її громадян; - повага до людей праці, що створює матеріальні і духовні цінності; - розвиток здатності багато й успішно трудитися, бажання сумлінно і творчо працювати на користь суспільства і свою власну користь; - розуміння загальних основ сучасного виробництва, прагнення розширювати політехнічний кругозір, опановувати загальною культурою і основами наукової організації праці; - поєднання особистих і суспільних інтересів у трудовій діяльності, вибір професії відповідно до завдань суспільства та господарськими потребами; - дбайливе ставлення до суспільного надбання і природних багатств, прагнення примножувати своєю працею суспільну власність; - нетерпиме ставлення до проявів безгосподарності, порушень трудової дисципліни, утриманства, лодирнічеству, дармоїдства, розкраданню суспільної власності і варварському відношенню до природних багатств. 3. Опора на позитивне в вихованця. 101 Суть даного принципу полягає в наступному: педагоги зобов'язані виявляти позитивне в людині і, спираючись на хороше, розвивати інші, недостатньо сформовані чи негативно зорієнтовані якості. Філософська основа цього принципу - відоме філософське положення про «суперечливості» людської природи. У людині позитивні якості можуть легко уживатися з негативними. Домагатися, щоб у людині стало більше позитивного і менше негативного - завдання виховання. 4. Гуманізація виховання. До принципу опори на позитивне тісно примикає принцип гуманізації виховання. Він вимагає: - гуманного ставлення до особистості вихованця; - повага прав і свобод; - пред'явлення посильних і розумно сформульованих вимог ; - повага до позиції вихованця, навіть тоді, коли він відмовляється виконувати вимоги; - повага права людини бути самим собою; - доведення до свідомості вихованця конкретних цілей його виховання; - ненасильницького формування необхідних якостей; - відмови від тілесних та інших, таких, що принижують гідність особи, покарань; - визнання права особистості на повну відмову від формування тих якостей, які суперечать її переконанням. 5. Особистісний підхід. Особистісний підхід розуміється як опора на особистісні якості, які виражають важливі характеристики для виховання - спрямованість особистості, її ціннісні орієнтації, життєві плани, що сформувалися установки, домінуючі мотиви діяльності та поведінки. Принцип особистісного підходу у вихованні вимагає, щоб вихователь: - постійно вивчав і добре знав індивідуальні особливості темпераменту, риси характеру, погляди, смаки, звички своїх вихованців; - умів діагностувати і знав реальний рівень сформованості особистісних якостей вихованців; - постійно привертав кожного вихованця до посильної для нього і все ускладнюється по труднощі виховної діяльності, що забезпечує прогресивний розвиток особистості ; - своєчасно виявляв і усував причини, які можуть перешкодити досягненню мети; - максимально спирався на власну активність особистості; - поєднував виховання з самовихованням особистості, допомагав у виборі цілей, методів, форм самовиховання; 102 - розвивав самостійність, ініціативу, самодіяльність вихованців, не так керував, скільки вміло організовував і направляв провідну до успіху діяльність. 6. Єдність виховних впливів. Даний принцип - принцип координації зусиль школи, сім'ї та громадськості. Його реалізація вимагає, щоб всі особи, суспільні інститути, причетні до виховання, діяли спільно, пред'являли вихованцям погоджені вимоги, доповнюючи і посилюючи педагогічний вплив. ТЕСТ Оберіть правильний варіант відповіді 1. Визнання права особистості на повну відмову від формування тих якостей, які суперечать її переконанням, це вимога принципу: a) особистісного підходу; b) суспільної спрямованості виховання; c) гуманізації виховання; о) опори на позитивне у вихованні. 2. Принцип координації зусиль школи, сім'ї та громадськості - це принцип: a) громадська спрямованість виховання; b) єдність виховних впливів; c) зв'язок виховання з життям, працею; о) особистісний підхід. 3. Принцип, вимагає підпорядкування всієї діяльності педагога завданням виховання підростаючого покоління відповідно до державної стратегії виховання - це принцип: a) єдність виховних впливів; b) гуманізація виховання; c) громадська спрямованість виховання; о) зв'язок виховання з життям, працею. 4. Положення про те, що формування особистості людини знаходиться в прямій залежності від його діяльності, особистої участі у громадських і трудових відносинах покладено в основу принципу: a) єдність виховних впливів; b) гуманізація виховання; c) громадська спрямованість виховання; о) зв'язок виховання з життям, працею. 5. Філософське положення «про суперечливість людської природи» є основою принципу: a) особистісний підхід; b) гуманізація виховання; c) опора на позитивне у вихованні; о) єдність виховних впливів. 6. Пред'явлення посильних і розумно сформульованих вимог - це вимога принципу: a) особистісний підхід; b) опора на позитивне у вихованні; c) гуманізація виховання; о) єдність виховних впливів. 103 7. До вимог, що пред'являються до принципів виховання, не відносяться: a) обов'язковість; b) індивідуальність; c) комплексність; с!) масовість; е) рівнозначність.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " § 2. Принципи виховання, їх характеристика " |
||
|