| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Психологічні аспекти справедливості і законності кримінально-правового покарання |
||
|
Проблема справедливої, адекватної кари за скоєний злочин, її ефективності для подолання злочинності - одна з найдавніших проблем людства. На ранніх етапах цивілізації покарання носило, як відомо, характер помсти за вчинене («око за око, зуб за зуб»). З розвитком цивілізації змінювалися уявлення про сутність і цілі покарання, затверджувався принцип виправної спрямованості покарання. Цивілізоване суспільство відкидає існуваву минулому талион («зло за зло»). Проте і в наші дні міра відплати визначається мірою досконалого зла. Суд повинен врівноважувати кару з мірою тяжкості діяння і криміналізований ™ особи винного, враховувати складні негативні морально-психологічні якості індивіда: гіпертрофоване користолюбство, злостивість, агресивність, розбещеність і ін Всі негативні характерологічні якості івдівіда, що зумовили злочинне діяння, повинні бути проаналізовані іучтени судом. Для кваліфікованого визначення покарання необхідний психологічний аналіз типологічних особливостей поведінки злочинця. При цьому слід враховувати, що окремі характерологічні якості індивіда (наприклад, похмурість, непривітність, скритність ит. П.) можуть створювати негативне враження про індивіда і впливати на відповідне ставлення до нього суддів. У структурі ж вчиненого ним злочинного діяння ці якості можуть і не мати істотного значення. Тому, оцінюючи особистісні якості злочинця, потрібно аналізувати насамперед ті його психічні якос- 500 Глава 18. Психологічні аспекти оцінки судом злочину ства, які визначають соціально значущі особливості її поведінки. До таких соціально значущим негативним якостям підсудного стосується насамперед аморальність - система поглядів і поведінкових стереотипів індивіда, заснована на неприйнятті ним норм моральності, нігілістичне ставлення до соціальним вимогам. Більшість злочинних діянь пов'язано з самозвільненню індивіда від обов'язків перед суспільством, втратою почуття сорому і совісті. Аморальність поведінки може бути обумовлена не тільки дефектами індивідуального моральної свідомості, але і загальними дефектами психічної саморегуляції індивіда - ситуативної залежністю індивіда, його нездатністю керуватися у своїй поведінці загальними принципами. Професійна малодосвідчених, нездатність індивіда правильно оцінити обстановку, його перебування в стані стресу, афекту або фрустрації, його психічна ослаблений-ність після важкої хвороби, збіг важких життєвих обставин - все це необхідно враховувати, для того щоб покарання було справедливим і адекватно сприймалося і оцінювалося засудженим. При групових злочинах психіка одного індивіда може бути пригнічена вселяє впливом референтної групи. Різноманітні прояви спонукання до вчинення злочину, психічного впливу та психічного насильства. При оцінці мотивів злочину, всього механізму його свідомого обгрунтування слід враховувати, чи мали ці мотиви стійкий, особистісний характер або були пов'язані зі схильністю індивіда до прийняття поспішних, нетранзитивну рішень, його нездатністю враховувати всі значущі життєві обставини . У різних видах діяльності люди мають різними психофізіологічними можливостями. Їх поведінка визначається смисловими установками і поведінковими стереотипами, звичками, численними психологічними бар'єрами і ситуативними вподобаннями. Призначаючи покарання, суди покликані враховувати характер і тяжкість злочину, особу винного, обставини, передбачені законом в якості пом'якшуючих чи обтяжуючих відповідальність. § 1. Психологічні аспекти справедливості кримінального покарання 501 Стаття 61 КК РФ. Обставини, що пом'якшують покарання: «1. Пом'якшуючими обставинами визнаються: а) вчинення вперше злочину невеликої тяжкості слідом ствие випадкового збігу обставин; б) неповноліття винного; в) вагітність; г) наявність малолітніх дітей у винного; д) вчинення злочину в силу збігу важких життєвих них обставин або з мотивів співчуття; е) вчинення злочину внаслідок фізичного або пси хіческого примусу або в силу матеріальної, службової або іншої залежності; ж) вчинення злочину при порушенні умов правомірність ності необхідної оборони, затримання особи, яка вчинила пре ступление, крайньої необхідності, обгрунтованого ризику, испол нения наказу чи розпорядження; з) протиправність чи аморальність поведінки потерпілого го, з'явився визначенню злочину ; і) явка з повинною, активне сприяння розкриттю злочину, викриття інших співучасників злочину та розшуку майна, добутого в результаті злочину; к) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, добровільне відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданих внаслідок злочину, інші дії, спрямовані на загладжування шкоди, заподіяної потерпілому. 2. При призначенні покарання можуть враховуватися як пом'якшувальних і обставини, не передбачені частиною першою цієї статті. 3. Якщо пом'якшувальну обставину передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, воно саме по собі не може повторно враховуватися при призначенні покарання ». Коментар. Збіг важких життєвих обставин або мотив співчуття - два різних обставини. Перше з них визнається за наявності хвороби, гострої матеріальної потреби, відсутності необхідних документів, постійного місця житель ства, роботи. Друге може бути при наданні допомоги в соверше нии розкрадання гостро нужденному, передачі наркотичних ве вин для зняття ломки. Стаття 63 КК РФ. Обставини, які обтяжують покарання: «1. Обтяжуючими обставинами визнаються: а) рецидив злочинів; 502 Глава 18. Психологічні аспекти оцінки судом злочину б) настання тяжких наслідків у результаті вчинення злочину; в) вчинення злочину в складі групи осіб, групи осіб за попередньою змовою, організованої групи або переступив ного співтовариства (злочинної організації); г) особливо активна роль у вчиненні злочину; д) залучення до вчинення злочину осіб, які стра дають важкими психічними розладами або перебувають у зі стоянні сп'яніння, а також осіб, які не досягли віку , з якого настає кримінальна відповідальність; е) вчинення злочину з мотивів національної, расової, релігійної ненависті або ворожнечі, з помсти за правомірні дей ствия інших осіб, а також з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення; ж) вчинення злочину щодо особи або його близьких у зв'язку зі здійсненням даною особою службової діяльності або виконанням громадського обов'язку; з) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебуває у стані вагітності, а також щодо малолітнього, іншого беззахисного або безпорадного особи або особи, яка перебуває в залежності від винного ; і) вчинення злочину з особливою жорстокістю, садизмом, знущанням, а також муками для потерпілого; к) вчинення злочину з використанням зброї, бойових припасів, вибухових речовин , вибухових або імітують їх пристроїв, спеціально виготовлених технічних засобів, отруйних і радіоактивних речовин, лікарських та інших хіміко-фармакологічних препаратів, а також із застосуванням фізичного або психічного примусу; л) вчинення злочину в умовах надзвичайного стану, стихійного чи іншого суспільного лиха, а також при масових заворушеннях; м) вчинення злочину з використанням довіри, наданого винному на підставі її службового становища або договору; н) вчинення злочину з використанням форменого одягу чи документів представника влади. 2. Якщо обтяжуюча обставина передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, воно саме по собі не може повторно враховуватися при призначенні покарання ». Коментар. Стаття 63 КК РФ лише в загальному вигляді зобов'язує суд враховувати обтяжуючі обставини, але не визначає спеціальних правил призначення покарання при встановленні таких. Однак при наявності обтяжуючих обставин неможливе зниження строку або розміру покарання відповідно до ст. 62 КК РФ. § 1. Психологічні аспекти справедливості кримінального покарання 503 Тяжкі наслідки, згадані в ст. 63 КК РФ, можуть складатися в порушенні порядку законної підприємницької, педагогічної та іншої діяльності, виникненні в суспільстві або у групи людей почуття страху, у великих витратах на проведення розшукових чи інших правоохоронних заходів. Особливо активна роль у злочині повинна виявлятися в особливої наполегливості і винахідливості при підготовці злочину, інтенсивному психологічному впливі на співучасників при вчиненні злочину. Особливо активну роль виконує особа, яка підтримує стійкість групи, видобуває знаряддя вчинення злочину, включаючи зброю, наполягає на якнайшвидшому здійсненні злочинних дій, першим стріляє в потерпілого, переконує співучасників не давати правдивих свідчень. Застосування фізичного або психічного примусу полягає у впливі на потерпілого з метою домогтися у нього потрібної поведінки шляхом заподіяння болю, погроз, образ і т. п. Визначаючи характер і тяжкість злочину, суд, як відомо, відносить діяння до розряду особливо тяжких, менш тяжких і до злочинів, які не представляють великої суспільної небезпеки. При цьому враховується, яким способом скоєно злочин, спільно з ким, до якої міри воно доведене (стадії приготування, замаху чи закінченого злочину). При індивідуалізації покарання враховуються форма вини, I цілі і мотиви злочину. Оперуючи вищевказаними категоріями, судді, по суті, враховують як юридична, так і психологічне їх зміст. Різні особливості психічної саморегуляції проявляються при скоєнні злочинів у результаті самовпевненості і недбалості. Різними можуть бути мірою недбалості - від епізодичної до особистісно стійкою. Самовпевненість ж завжди небезпечніше недбалості (оскільки в першому випадку винний передбачає можливість настання злочинного результату). Аналізуючи незакінчені злочини, необхідно виявляти причини недоведення злочину до кінця, їх залежність чи незалежність від волі винного. Істотно також правильно оцінити мотиви добровільної відмови від наміченого злочину, оскільки ця відмова може бути [вимушеним, але виданий за добровільний. Особлива проникливість необхідна при аналізі злочинів із неконкретізірованним умислом. 504 Глава 18. Психологічні аспекти оцінки судом злочину Відомо, наприклад, що кишенькові злодії-найбільш стійка категорія злочинців. Їх криміналізація обумовлена тривалим придбанням відповідних навичок. Однак, потрапивши на незначному за результатами діянні, досвідчений злодій з тривалим кримінальним стажем часто не отримує належної юридичної оцінки. Незначність нанесеного їм конкретного збитку веде до неадекватної оцінки особистості злочинця. До числа пом'якшуючих відповідальність обставин закон відносить ряд психічних станів і особливостей особистості: вчинення злочину під впливом погрози чи примусу, в стані сильного душевного хвилювання, спровокованого неправомірними діями потерпілого; вчинення злочину жінкою в стані вагітності, при несприятливому збігу сімейних та інших обставин. Перелік пом'якшуючих відповідальність обставин є лише зразковим. В якості таких суди можуть враховувати й інші обставини (наприклад, похилий вік винного, його інвалідність, психічну нестійкість після тривалої хвороби). Деякі екстремальні ситуації вимагають високої міри самовладання, самовідданості, принесення в жертву своїх інтересів, підвищеного контролю над емоціями. Нездатність окремих індивідів до подібних вищим регуляційних проявам повинна бути врахована судом. Поблажливості в суворості покарання заслуговують так звані випадкові злочинці, особи, які вчинили злочини в силу збігу важких життєвих обставин. Нерідко в якості пом'якшуючих відповідальність обставин суди враховують різні умови несприятливого формування особистості. Людина, звичайно, формується в соціальному середовищі, в різних умовах життєдіяльності. Однак і сама особистість відповідальна за своє формування. Зовнішнє опосередковується внутрішнім - такий основний постулат психології розвитку особистості. І умови, що сприяли вчиненню злочину, не можна трактувати як обставини, що пом'якшують відповідальність. Якщо ж індивід сам створює умови, що сприяють вчиненню злочину, то це лише посилює його соціальну небезпеку. Всі обтяжуючі відповідальність обставини так чи інакше характеризують особу злочинця. Так, вкрай негативно характеризує злочинця вчинення ним переступив- § 1. Психологічні аспекти справедливості кримінального покарання 505 ного діяння з особливою жорстокістю. Жорстокість - прояв комплексу вкрай негативних якостей особистості, її антисоциальности, деградації індивіда як особистості. Обставиною, що пом'якшує юридичну відповідальність, є щире, щире каяття - публічне визнання своєї винності, самоосуждение злочинної поведінки, глибокий жаль про те, що трапилося, готовність нести заслужене покарання. Каяття - критичний момент пробудження совісті людини, основа його подальшого виправлення, відновлення морального самоконтролю особистості. Готовність спокутувати свою провину дозволяє людині побудувати нову життєву перспективу, повернутися до гідного життя. Стаття 64 КК РФ. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено заданий злочин: «1. При наявності виняткових обставин, пов'язаних з цілями і мотивами злочину, роллю винного, його поведінкою під час або після вчинення злочину, та інших обставин, істотно зменшують ступінь суспільної небезпеки злочину, а також при активному сприянні учасника групового злочину розкриття цього злочину покарання може бути призначене нижче нижчої межі, передбаченої відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, або суд може призначити більш м'який вид покарання, ніж передбачений цією статтею, або чи не застосувати додатковий вид покарання, передбачений в якості обов'язкового. 2. Винятковими можуть бути визнані як окремі пом'якшувальні обставини, так і сукупність таких обставин ». Коментар. Немає такого тяжкого порушення соціальних норм, від якого не було б шляху до ресоціалізації особистості. Щире розкаяння і покаяння - складна духовна діяльність, духів-506 Глава 18. Психологічні аспекти оцінки судом злочину ве відродження особистості, самонаказание, набуття нею нового сенсу життя, співвіднесення його з знову усвідомленими соціальними цінностями, прийняття твердого рішення про самоизменении. Поняття «злочинець» є в соціально-психологічному відношенні моральним клеймом, негативної соціальної печаткою. Але не будь-яке протиправне дію дає підставу для накладення на людину цього клейма. У ряді випадків протиправні дії можуть відбуватися не по злій волі індивіда, а під гнітом зовнішніх злих сил. (В цих випадках суду в присутності присяжних давалося право на милостиве рішення.) Стаття 65 КК РФ. Призначення покарання при вердикті присяжних засідателів про поблажливість: «1. Термін або розмір покарання особі, визнаному присяжними засідателями винним у скоєнні злочину, але заслуговує поблажливості, не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого за вчинений злочин. Якщо відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу передбачені смертна кара або довічне позбавлення волі, ці види покарань не застосовуються, а покарання призначається в межах санкції, передбаченої відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. (...) 4. При призначенні покарання особі, визнаному вердиктом присяжних засідателів винним у скоєнні злочину, але заслуговує поблажливості, обставини, що обтяжують покарання, не враховуються ». Стаття 75 КК РФ. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям: «1. Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо після вчинення злочину добровільно з'явилася з повинною, сприяло розкриттю злочину, відшкодував заподіяну шкоду або іншим чином загладити шкоду, заподіяну в результаті злочину, і внаслідок діяльного каяття перестало бути суспільно небезпечним ». (...) Коментар. Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій ст. 75 КК РФ, становить не обов'язок, а право органів дізнання, слідчого, прокурора або судді. § 1. Психологічні аспекти справедливості кримінального покарання 507 Стаття 78 КК РФ. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності: «1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину минули такі строки: а) два роки після скоєння злочину невеликої тяжкості; б) шість років після скоєння злочину середньої тяжкості; в) десять ліг після скоєння тяжкого злочину; г) п'ятнадцять років після скоєння особливо тяжкого преступле ня ». (...) Коментар. Закінчення строку давності виключає кримінальну відповідальність лише за умови, якщо протягом давності не було припинено. Підставою для зупинення перебігу строку давності є ухилення особи, яка вчинила злочин, від слідства або суду. Настав час відродити в нашому правосудді моральну концепцію провини, зв'язати винність не тільки з свідомо-операциональной сферою індивіда, а й з усім морально-підсвідомим строєм особистості, її моральними установками і стереотипами соціально значущої поведінки. Традиції російського правосуддя зусиллями видатних судових діячів були сформовані на постулаті: людині не можна пред'являти непомірних для нього вимог. Право милості - право суддів співвідносити норми закону з нормами моральності. Видатні російські судові діячі показували зразки стійкості при захисті моральності, якщо їй погрожували антиправові норми закону. (Виправдання Віри Засулич присяжним судом під головуванням А. Ф. Коні, виправдання Сави Мамонтова під впливом захисту Ф. Н. Плевако і т. п.) Суд, звичайно, не борець за щось і проти чогось. Його святий обов'язок - правильно вирішити спір між обвинуваченням і захистом. Але, як вважав член Особливого комітету з підготовки судових статутів, людина, яка стояла біля витоків формування сучасного судочинства в Росії, С. А. Зарудний, правосуддя в широкому сенсі вимагає не тільки твердості і незламності у рішеннях, але і глибокого знання всіх дрібниць повсякденного життя і поблажливості до неминучих слабостей людини. Див: ЕнікеевМ. І. Психолого-юридична сутність провини і осудності / / Радянська держава і право. 1989. № 12. 508 Глава 18. Психологічні аспекти оцінки судом злочину Визнати злочинцем можна тільки ту людину, яка переступив соціальні норми по своїй злій волі. Якщо ж протиправний вчинок відбувається під гнітом непереборних життєвих обставин, людина вправі розраховувати на милість правосуддя.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 1. Психологічні аспекти справедливості і законності кримінально-правового покарання" |
||
|
||