Соціально-професійні групи як псевдореальном

Перше, що кидається в очі при порівняльному аналізі, - це вкрай мала частка самозайнятих в Росії (в сумі 4,4%) на тлі більш високої частки самостійних працівників у європейських країнах у першій половині 2000 - х рр.. Так, в наступній за даним показником країні за Росією, Німеччини, їх частка становить 7,4%. Ми вважаємо, що це наочне свідчення того, що за 15 років ринкових перетворень в Росії так і не склалося класу дрібних підприємців і працівників, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, тоді як у ряді східноєвропейських держав дана група зайнятих (8-22%) є досить чисельною .

Характерно, що значну частину зайнятих у нашій країні продовжують складати кваліфіковані робітники, причому дана група превалює над групою некваліфікованих робітників, тоді як у європейських країнах їх співвідношення всередині робочого класу є більш-менш вирівняним. В цілому переважання представників робітничого класу в Росії (44,6%) пояснюється спадщиною великого промислового комплексу, що дістався від радянської економіки і що споживає значну частину кваліфікованої робочої сили. Поряд з цим відносно низькою залишається частка тих, кого можна віднести до висококваліфікованим професіоналам, керівникам вищої ланки і великим підприємцям (8,4%).

Таким чином, на відміну від країн, що демонструють начатки інформаційної економіки (переважання висо-^ кваліфікованих професійних груп у структурі суспільства, заміщення фізичної праці переважно інтелектуальним), соціально-професійна структура, що склалася в Росії, свідчить про те, що країна перебуває в стадії пізнього індустріалізму з характерним переважанням робітників і низькою часткою професіоналів і кваліфікованих керівників. При цьому формально пристойна частка професіоналів і найманих менеджерів не може бути підтвердженням успіхів у модернізації нашої країни, оскільки більша частина відповідних працівників зосереджена за межами інноваційних галузей економіки.

Звернемося до нашими даними про соціально-професійні-ної структурі за матеріалами представницьких загальноросійських опитувань, що охопили майже весь пострадянський період.

У табл. 11.1 наводяться дані про динаміку соціальнопрофессіональной стратифікації російського суспільства. При загальній стабільності протягом 13 років можна звернути увагу на деякі зрушення в розглянутій соціальнопрофессіональной структурі. По-перше, в період з 1994 по 2002 р. спостерігалося деяке збільшення частки підприємців, після чого до грудня 2006 р. вона стабілізувалася і вийшла на вкрай низький рівень - 4%. Зауважимо, що в будь-якій серйозній вітчизняної публікації по малому бізнесу відзначається складне становище цієї традиційної частини середнього класу в нашій країні. Отримані нами дані про питому вагу цієї групи населення підтверджують цей висновок.

Також впадає в очі різке зниження частки висококваліфікованих професіоналів після 1994 г (практично в 2 рази), пов'язане з масштабною імміграцією працівників інтелектуальної праці в розвинені країни в період нестабільної економічної ситуації в країні (масштаби, характер і причини цієї міграції професіоналів детально розглянуті в найвищому монографії професора Anne de Tinguy «La grande migration. La Russie et les Russes depuis Fouverture du rideau de fer» [De Tinguy, 2004], частково перекладеної в [Де Тангі, 2007]).

Таблиця 11.1

Динаміка соціально-професійної стратифікації в Росії,% за стовпцем Соціально-професійні верстви 1994 2002 2006 Підприємці 2,6 4,4 4,0 Керуючі та чиновники: вищої ланки 1,3 0,7 0,9 середньої ланки 1,3 1,6 i, 6 нижчого рівня 7,5 7,2 7,6 Висококваліфіковані

професіонали 8,2 3 , 5 4,2 Професіонали з вищою освітою 18,6 14,3 12,5 Працівники з середньою спеціальною освітою 19,1 14,1 11,7 Технічні працівники (в сферах побутових послуг та організації управління) 3,5 10,9 9 , 8 Кваліфіковані і висококваліфіковані робітники 25,2 26,8 32,4 Ні-і напівкваліфіковані робочі 12,7 16,7 14,1 Самозайняті - 1,2 Разом 100 100 100 Примітка.

Заслуговують обговорення і дані про динаміку та частці у складі працюючого населення основної маси професіоналів (вчителів, лікарів, інженерів), що відносяться здебільшого до так званих бюджетникам. Частка цієї соціальнопрофессіональной групи зменшувалася протягом всього пострадянського періоду. На тлі падаючої престижності ряду асоційованих з даною групою професій ця тенденція може бути продовжена і надалі.

У зв'язку з деяким оздоровленням промисловості в 2000-і рр.. спостерігався досить стійке зростання частки кваліфікованих робітників. У цілому ж можна сказати, що, незважаючи на деякі (некардінальний) зміни в соціальнопрофессіональной структурі суспільства за роки опитувань (1994 - 2006), в її розвитку як і раніше не помітні структурні зрушення в напрямку до інформаційної економіки. Можна припустити, що структура практично законсервувалась.

Якщо динаміка соціально-професійної структури російського суспільства, будучи похідною від процесів економіко-технологічної модернізації, демонструє стабільність і консервативність, то зовсім інакше виглядає структура населення в контексті розвитку інституту приватної власності.

Розглянемо володіння різними типами власності (табл. 11.2). Дані таблиці в цьому відношенні дуже характерні. У істотному відриві від основної частини населення за даним показником закономірно виділяються «верхні шари», які включають підприємців і керівників високого рівня, різко підвищили свій власницький потенціал. Абсолютно чіткий зростання концентрації власності в їх руках за період з січня 1994-го до грудня 2006 р., ті. за 13

років. Процес приватизації і супутній йому процес інтенсивної редукції власницьких ресурсів у робітників і професіоналів, що залишилися без власності, що опинилася у них в руках в ході ваучерної приватизації, наочно демонструє наша таблиця.

Приблизно аналогічну картину можна спостерігати і при розгляді частки володіють цінними паперами. В очі кидається «просідання» даного показника, що сталося в період з 1994 по 2002 р., що з'ясовно у зв'язку з підірваним довірою населення до російських банків і держави після дефолту 1998 р. При цьому характерно, що «відновити» втрачену довіру вдалося лише представникам «верхніх шарів», знову помітно підсилили свій відрив від інших соціальних груп.

У цілому дані про володіння / співволодінні фірмою або підприємством, також як і про наявність у власності цінних паперів демонструють активний процес концентрації власності в руках вищих і вищих середніх соціальнопрофессіональних груп. Нагадуємо, що в нашому опитуванні не представлені елітні групи.

А тепер розглянемо більш повно характеристики основних соціально-професійних груп сучасного російського суспільства за матеріалами останнього з наших опитувань (табл. 11.3). Таблиця 11.2 Соціальні верстви Частка володіють фірмою / підприємством Частка мають цінні папери (крім ваучерів) 1994 2002 2006 1994 2002 2006 Підприємці 42,6 57,0 82,6 20,5 4,7 21,8 Керуючі та чиновники: вищої ланки 12, 0 28,6 38,1 31,4 14,3 45,0 середньої ланки 9,0 12,5 8,3 41,5 12,5 11,1 Висококваліфіковані професіонали 5,6 3,0 6,2 27,8 9,0 11,3 Професіонали з вищою освітою 6,9 3,3 2,1 18,9 8,7 8,5 Технічні працівники (в сферах побутових послуг та організації управління) 3,6 2,9 1,8 23, 2 3,3 3,2 Кваліфіковані робітники 3,9 0,6 1,6 20,0 8,0 5,0 Ні-і напівкваліфіковані робочі 10,1 0,7 1,4 27,2 4,7 2,8 Працівники кваліфікованого і малокваліфікованої праці в сільському господарстві 3,4 2,3 5,8 16,6 13,6 4,3 Базові соціально-економічні характеристики деяких соціально-професійних верств (грудень 2006

економічне

положення 5,66 6,00 5,89 6,00 5, 43 5,00 4,34 4,00 4,63 4,00 4,37 4,00 3,73 4,00 Суб'єктивне

соціальне

положення 5 , 54 6,00 7,00 7,00 5,32 6,00 4,65 5,00 4,73 5,00 4,33 4,00 3,67 4,00 Володіння власністю в розрізі декількох соціально-професійних верств ,

% від представленого шару

За рівнем доходу найбільш забезпеченими социальнопрофессиональными групами / шарами є керуючі вищої ланки і чиновники, а також підприємці. Характерно, що дохід чиновників, які потрапили в опитування, вдвічі перевершує середній дохід на одну людину в сім'ях підприємців. У більшості випадків представники цих двох шарів крім заробітної плати отримують підприємницький дохід, який в 2-3 рази збільшує доходи їхніх сімей порівняно з доходами сімей представників інших верств. Що стосується соціально-професійних верств, починаючи від керівників середньої ланки і висококваліфікованих професіоналів аж до некваліфікованих робітників, то тут спостерігається виразна тенденція зростання розміру доходів в міру підвищення професійно-кваліфікаційного та освітнього статусу. Самі ж низькі доходи мали некваліфіковані робітники і технічні працівники.

Отримані нами дані по індексу житлових умов відображають тенденцію поліпшення якості житла у міру переходу від одного соціально-професійного шару до іншого Робітники і представники технічних професій живуть в найменш комфортних умовах (3,01-3,24) по відношенню до тих же підприємцям і найбільш близьким до них за своїм соціально-професійному статусу керуючим вищої та середньої ланки (4,13-5,14). Серединне положення по рівню комфортності житла займають професіонали та керівники нижчих ланок.

Дані по індексах самооцінки матеріального та соціального становища відображають закономірну тенденцію їх підвищення при переході від одного соціально-професійного шару до іншого. Найвищі значення даного показника припадають на керівників і керуючих усіх рівнів, підприємців та висококваліфікованих професіоналів. Таким чином, самооцінки і реальне соціально-економічне становище представників цих соціальних верств збігаються, адже саме вони найбільш забезпечені якісним житлом, мають найбільші доходи. 11.3.

Інформація, релевантна " Соціально-професійні групи як псевдореальном "

1. Види трудової адаптації
   професійними навичками та вміннями, в форми-ровании деяких професійно необхідних якостей особистості, у розвитку стійкого позитивного ставлення працівника до своєї професії. Професійна адаптація в чому виражається в ознайомленні з професійною роботою, придбанні навичок професії-сионального майстерності, вправності, необхідних для якісного виконання трудових
   
2. Профілактика та подолання професійної деформації
   професійної деформації , але їх виникнення в принципі можливо, центральною лінією роботи є профілактика, тобто формування у співробітників правильного ставлення до явища професійної деформації, навчання їх прийомам самодіагностики і самопрофілактікі деформації (емоційно-психологічна саморегуляція тощо) і загальних заходів з діагностики проявів професійної деформації
   
3. Професійна перепідготовка
   професійній діяльності. За результатами професійної перепідготовки керівники та фахівці отримують диплом або сертифікат державного зразка, який засвідчує їх право (кваліфікацію) вести професійну діяльність у певній сфері. Зміст перепідготовки визначає керівник підприємства, що направляє працівника на навчання. Порядок і умови професійної
   
4. Запитання і завдання для самоперевірки, вправ та роздумів
     професійної підготовки, що проводиться безпосередньо в правоохоронних органах, її сутність, цілі та завдання? 2. Розкрийте типову програму професійної підготовки. Як організовується її виконання? 3. Назвіть педагогічні принципи професійної підготовки. 4. Розкрийте загальну методику занять з професійної підготовки. 5. Охарактеризуйте основи
   
5. XII. Еволюція Професій
     соціальної еволюції, дає особливо живі приклади первісного об'єднань нения політичних, церковних та професійних відправлень. § 722. На прикладі професійних установ ми особливо ясно бачимо процес соціальної еволюції. Жодна група закладів не ілюструє краще цього процесу, жодна не показує ясніше, до якої міри соціальна еволюція узгоджується із загальним законом
   
6. Професійна кар'єра
     професійне зростання, підтримка індивідуальних професійних здібностей і, нарешті, відхід на пенсію. Ці стадії працівник може пройти послідовно в різних
   
7. Контрольні питання і завдання 1.
     соціальної сфери, дайте визначення поняттю «соціальність». 3. Виявіть особливості професійної діяльності фахівця соціальної роботи. 4. Поясніть зміст такої ролі фахівця як «мобілізатором клієнта». 5. У чому полягає взаємозв'язок особистих і професійних якостей фахівця з соціальної роботи? 6. Яка роль спілкування у професійній діяльності
   
8. § 3. Професійно обумовлені вимоги до особистості педагога
     соціально-моральна, професійно-педагогічна, пізнавальна. Спрямованість особистості - це стійка домінуюча система мотивів (переконань, схильностей, інтересів і т.д.). Вона визначає систему базових відносин особистості до світу, до самої себе, єдність поведінки й діяльності, виступає як основа саморозвитку і професіоналізму. Соціально-моральна
   
9. 30. Правова культура суспільства та її компоненти. Призначення професійної правової культури.
     соціальних груп і окремих людей у сфері політики, які впливають на їх політичну поведінку, це ж відноситься до громадян, що не мають відношення до політики. Правова культура - це якісний стан правового життя суспільства, яке відбивається в:-досягнутому рівні правової діяльності;-рівні досконалості правових актів;-ступеня правосвідомості та правового розвитку особистості;
   
10. Теми та питання для обговорення на семінарських заняттях
      соціально-психологічної адаптації до професійної діяльності. 2. Педагогічна взаємодія початківця вчителя-стажиста з іншими суб'єктами освітнього процесу як фактор його соціально-професійної адаптації до практичної діяльності. 3. Включеність студентів-майбутніх учителів у процес гуманістично-орієнтованого педагогічної взаємодії в умовах
    
11. Професійна деформація особистості та діяльності співробітника
      соціальна деформація, що виявляється у сфері професійної діяльності, але сформувалася до вступу на службу під впливом факторів і причин, що не мають безпосереднього відношення до діяльності правоохоронних органів, наприклад несприятливого соціального оточення. Може також розвиватися соціальна деформація особистості співробітника під час служби, причини якої - в негативних
    
12. Професійний відбір
      соціальні - вік, стан здоров'я (протипоказання до умов праці, можливі алергії, фізична витривалість, ставлення до куріння), сімейний, майновий стан, наявність громадянства і т.д. професійно - кваліфікаційні - сукупність вимог до профілю, рівня професійної освіти та відповідність його спеціалізації посади, стажу та досвіду роботи за фахом
    
13.  Глава 3 Професійно-особистісна готовність вчителя до гуманістично-орієнтованого полісуб'єктний взаємодії у соціально-освітньому середовищі
      соціально-освітньої
    
14. С. П. ІВАНОВА. УЧИТЕЛЬ XXI СТОЛІТТЯ: ноопсіхологіческій підхід до аналізу професійно-особистісної готовності до педагогічної діяльності. - Львів: ПГПИ ім. С.М. Кірова. - 228 с., 2002
      соціально-освітнього середовища та її суб'єктів; дається психологічна характеристика особистості вчителя, орієнтованого на формування в учнів человекоцентрірованной життєвої позиції, соціальних умінь і навичок міжособистісного спілкування; пропонуються методичні рекомендації щодо формування професійно-особистісної готовності студентів-майбутніх учителів до організації педагогічної
    
15. Теми та питання для обговорення на семінарських заняттях
      соціально-освітньому середовищі. 1. Поняття "професійно-особистісної готовності вчителя до гуманістично-орієнтованого полісуб'єктний взаємодії у соціально-освітньому середовищі". 2. Гуманістична спрямованість особистості як фактор психологічної готовності вчителя до полісуб'єктний взаємодії. 3. Комунікативно-поведінкові установки сучасного вчителя по
    
16. Стажування
      професійні знання, вміння та навички, отримані в результаті теоретичної підготовки. Здійснюється також для вивчення передового досвіду, набуття професійних і організаторських навичок для виконання обов'язків по займаній або вищій посаді. Стажування може бути як самостійним блоком додаткової професійної освіти, так і одним з розділів навчального
    
17. 1. Загальна характеристика спеціальності 022700 «Клінічна психологія»
      соціальної допомоги населенню. Практична і науково-дослідна діяльність фахівця спрямована на підвищення психічних ресурсів та адаптаційних можливостей людини, на гармонізацію психічного розвитку, охорону здоров'я, профілактику і подолання недуг, психологічну реабілітацію. Об'єкт клінічної психології - людина з труднощами адаптації та самореалізації,
    
18. П.С. Самигин. Історія - Вид. 7-е. - Ростов н / Д: «Фенікс». - 478, [1] с. - (Середня професійна освіта)., 2007
      професійних навчальних
    
19. § 1. Основні категорії соціальної психології
      соціальне. Поділ загальної та соціальної психології умовно. Соціальна психологія вивчає психологію людини в умовах його соціальної взаємодії. Основні системоутворюючі категорії соціальної психології: 1) поняття соціальної спільності; 2) особливості поведінки людини в соціально неорганізованою і в соціально організованою спільності; 3) поняття соціальної групи,
    
20. 85. Державна служба. Проходження державної служби.
      професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують ЗП за рахунок державних коштів. Види ГС: - громадянська (в державних органах та їх апараті) - мілітаризована (військова та воєнізована - в органах міліції) Державний службовець - працівник державної