| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5.2. Структура джерел фінансування (табл. 33-35) |
||
|
Ще один тип структурних диспропорцій у фінансуванні російської освіти пов'язаний із співвідношенням державних і приватних витрат. При нормальному (з урахуванням економічного розвитку) відносному рівні фінансування в цілому, державні витрати є заниженими, а приватні - завищеними в порівнянні з середніми показниками (рис. 31-32). Ставлення державних витрат на освіту до ВВП становило в Росії в 2002 р. 3,8%, тобто було нижче медіанного показника для країн III групи (4,1%), не кажучи вже про більш багатих країнах. Таке ж відставання спостерігалося і на окремих рівнях освіти. Державні витрати на первинне і вторинне (шкільне) освіта в Росії становили 2,2% до ВВП (медіанний показник для країн III групи тут дорівнює 3,3%). Державні витрати на третинне освіту (середнє і вище професійне) дорівнювали 0,7% до ВВП, що також нижче медіанного показника для країн III групи (0,8% до ВВП). Зворотне співвідношення спостерігається для приватних витрат. За нашими оцінками, в Росії в 2002 р. в цілому вони становили 1,7% до ВВП, що істотно вище медіанного показника для країн III групи (1,0%), не кажучи вже про більш розвинених країнах, де ставлення приватних витрат до ВВП порівняно невелика, оскільки держава в змозі забезпечити достатній рівень фінансування освіти в цілому. На рівні первинного і вторинного (шкільного) освіти приватні витрати в Росії складають 0,5% до ВВП (що відповідає медианному показником для країн III групи), а на рівні теоретичного освіти - 0,8% до ВВП, що істотно вище медіанного показника для країн III групи (0,4% до ВВП). Великі відносні масштаби фінансування третинного освіти за рахунок приватних джерел спостерігаються тільки в шести країнах. Щодо низька питома вага державних витрат на освіту в Росії відображає особливості її бюджетної політики. Відношення загальної величини бюджетних витрат до ВВП в Росії одно 36% (рис. 33), що приблизно відповідає рівню її економічного розвитку (медіанний показник для країн II групи дорівнює 46%, для країн III групи - 28%). Проте в Росії тільки 11% державних витрат витрачається на освіту (рис.
? Росія 4 4,0 д о 3,0 е,. та а нн В ен В в а д у з о 2,0 1,0 про о 0,0 40000 10 000 25 000 ВВП на душу населення, в доларах США за ПКС Рис. 31. Сукупні державні витрати по відношенню до ВВП,% 7,0 П В В 5,0 4,0 д про х 3,0 2,0 Росія
10 000 25 000 40 000 ВВП на душу населення, в доларах США за ПКС Рис. 32. Приватні витрати по відношенню до ВВП,% с а 1,0 0,0 розмір бюджетних витрат щодо ВВП в Росії відповідає рівню менш багатих країн, а частка бюджетних витрат, що спрямовується на освіту - рівню багатьох країн, що й обумовлює низький відносний рівень державного фінансування освіти. Істотне значення має не тільки загальний рівень державних витрат, але і їх структура за рівнями освіти. На первинне і вторинне (шкільне) освіта в Росії витрачається всього 6% т 60 50 40 30 20 10 0
10 000 25 000 ВВП на душу населення, в доларах США за ПКС Рис. 33. Відношення сукупних державних витрат до ВВП,% 40000 П В В о д о схо а р а уда з о 30 25 р а д 20 травня о д про х а р б о х а д про х 15 10
Росія з б про я л про Д 0 40000 10 000 25 000 ВВП на душу населення, в доларах США за ПКС Рис. 34. Частка витрат на освіту в загальних державних видатках,% бюджетних витрат, що є одним з найнижчих показників в аналізованому наборі країн (менший показник тільки у Словаччині). На третинне освіту витрачається 1,8% всіх бюджетних витрат (менший показник спостерігається лише у п'яти країнах). Зате на «інші» витрати, які включають витрати на дошкільну освіту і статті, не розподіляються за рівнями освіти, в Росії йде 2,6% всіх бюджетних витрат, що є одним з найвищих значень для аналізованого набору країн (більший показник спостерігається тільки в трьох країнах). Розподіл фінансування освіти за рівнями бюджетної системи не пов'язано з відносною величиною доходів у країні, а визначається сформованим розподілом зобов'язань між центральним, регіональними та місцевими бюджетами. Що стосується витрат на первинне і вторинне (шкільне) освіта, то в 17 країнах з 39, по яких наявна інформація, основна частина витрат (більше 2/3) фінансується за рахунок центральних бюджетів, у 8 країнах - в основному за рахунок регіональних бюджетів, і в 9 країнах (включаючи Росію) - в основному за рахунок місцевих бюджетів (в інших п'яти країнах фінансування розподілено за рівнями бюджетної системи більш рівномірно). Російська структура фінансування шкільної освіти за рівнями бюджетної системи близька, зокрема, до структури витрат у Канаді та Чехії. Що стосується державних витрат на третинне освіту, то тут ситуація виглядає трохи більше однотипно. У переважній більшості країн основну частину витрат (більше 2/3) на третинне освіту несуть центральні бюджети. Росія також відноситься до більшості (84% витрат на третинне освіта фінансується з федерального бюджету). Тільки в 6 країнах основна частина фінансування третинного освіти (більше 2/3) припадає на регіональні бюджети. *** Прийнято вважати, що, незважаючи на відносно невисокий рівень економічного розвитку Росії, її система освіти відповідає рівню найбільш розвинених країн. Однак проведений аналіз показує, що це не цілком так - по більшості основних кількісних показників, що характеризують стан системи освіти, Росія зараз, на жаль, відповідає або навіть поступається показникам для країн з близьким рівнем ВВП на душу населення (Чилі, Малайзія, Мексика , Уругвай, Бразилія). Іншою істотною проблемою для Росії є наявність серйозних структурних диспропорцій у системі освіти в порівнянні зі сформованими в світі співвідношеннями і тенденціями, як за тривалістю навчання та охопленням населення освітою різного рівня, так і за обсягами фінансування освітньої системи. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 5.2. Структура джерел фінансування (табл. 33-35) " |
||
|
||