Структура навчання

Навчання, як відомо, здійснюється у вигляді окремих відрізків (циклів), послідовність яких складає дидактичний процес. Зазвичай закінчений відрізок навчання займає один урок. Для досягнення мети на ньому вчитель і учні проходять через послідовні етапи спільної діяльності. У старих книгах написано, що вчитель веде учнів по шляху пізнання через окремі етапи. Говорилося так тому, що традиційна дидактика головну роль відводила вчителеві, а не учневі. У зв'язку з цим докладно з'ясовувалися питання, що і як має робити педагог, щоб ясно і дохідливо викласти нові знання, як повинен керувати

117

процесом навчання, перевіряти і контролювати якість навчання. Сучасна дидактика в центр ставить діяльність учня. Роль вчителя виявляється в тому, що він, враховуючи особливості предмета, конкретні умови навчання, вік учнів, йде по шляху пізнання разом з ними, враховуючи їх активність і самостійність. Основні етапи розвитку цього процесу такі:

- збудження потреби пізнавати нове (мотивація);

- актуалізація чуттєвого досвіду школярів, тобто пригадування вже відомих учням знань, на які спиратиметься вивчення нового;

- повторення знань, отриманих на попередніх уроках (повторення пройденого);

- введення нового завдання (проблеми), обгрунтування її важливості та необхідності вивчення;

- засвоєння нових знань, формування нових умінь;

- вдосконалення вивченого (закріплення, застосування на практиці);

- встановлення зв'язків вивчених знань, умінь з наявними (систематизація);

- орієнтація у подальшому розвитку та зміцненні знань, підготовка до виконання домашніх завдань.

На кожному етапі у вчителя та учнів свої завдання, але мета і діяльність-спільна. У вчителя - управління, в учнів - вчення: засвоєння знань, умінь, способів діяльності та їх практичне застосування.

На рис. 5 подано основні етапи спільної діяльності вчителя та учнів по засвоєнню знань, умінь, способів діяльності. Розглянемо послідовність і зміст дій учасників пізнавального процесу.

Починається все з мотивації, яка необхідна для того, щоб показати учням важливість досліджуваних знань, формованих умінь, викликати інтерес до теми уроку, «підігріти» потребу вчитися. Мотивація повинна бути присутні не тільки на першому, але і на всіх інших етапах процесу. Якщо на якомусь відрізку учні втрачають її, їх вчення не буде достатньо ефективним. Вже на самій першій стадії мотивації формуються початкові продукти навчання - уявлення учнів.

118

Рис. 5. Етапи спільної діяльності учня і педагога

Щоб дізнатися, як діяти далі, вчитель здійснює актуалізацію чуттєвого досвіду, знань дітей. Зробити актуальними, тобто дієвими, вже відомі учням знання - головне призначення цього етапу. Шляхом розпитувань, бесід він спробує дізнатися, що діти знають про предмет майбутнього вивчення на уроці, що вміють. Якщо таких пізнань не виявляється, педагог згадає разом з учнями те, що побічно відомо їм про предмет, близькому до нового, намагається з'ясувати:

- які знання та вміння вже відомі учням, на якому рівні і в якому обсязі;

- що з вивченого раніше буде опорою для нового;

- як з'єднати вже відоме з новим, які питання задати учням;

- який наочний матеріал підібрати для спостереження;

- які види діяльності запропонувати дітям.

Підготовкою грунту для майбутнього вивчення нового служить повторення пройденого матеріалу.

З актуалізацією зливається етап первинного сприйняття нових знань. Головна його мета - засвоїти знання, тобто зробити їх своїми, що неможливо без прийняття навчального завдання і що, в свою чергу, залежить від готовності дитини до вивчення

119

нових знань. Якщо він не бачить сенсу в будь-якому знанні або вмінні особисто для себе зараз, якщо його розум не дозрів для розуміння важливості і необхідності досліджуваного матеріалу, то засвоєння його відразу ж ставиться під загрозу.

Сприйняття передбачає відображення у свідомості учня предмета вчення. Воно може бути або безпосереднім - за допомогою органів почуттів, або опосередкованим - за допомогою слова вчителя. Сприйняття передбачає такі дії учня, як спостереження за процесами або предметами, слухання, читання. Сприйняття - активний процес. Але активним він буде тільки тоді, коли педагог його належним чином організує: дасть установку, скаже, на що звернути увагу, запитає учнів.

Ключову роль відіграє розуміння (усвідомлення). Саме воно забезпечує перехід від сприйняття до абстрактного мислення і засвоєнню теоретичних знань. Учень може багато запам'ятати не розуміючи. У цьому випадку переходу як роботи думки немає. Чи не буде відповідно ні розвитку, ні просування вперед. Розуміння вимагає певних дій:

- аналізу, синтезу (поділу об'єкта вивчення на частини і з'єднання цілого з частин);

- виділення головного - вміння виділити основну думку, знайти ключові слова, сформулювати заголовки, скласти план і т.д.;

- порівняння, зіставлення, тобто встановлення схожості і відмінності між предметами, окремими елементами за певними ознаками;

- абстрагування і конкретизації, що вимагають відволікання від певних ознак і вивчення тільки необхідного в даній ситуації;

- підкреслення ознаки, що веде до конкретизації;

- аргументації, докази; сутність цих дій - в обгрунтуванні окремих положень, встановленні причинно-наслідкових зв'язків;

- узагальнення, т. е. об'єднання ознак, елементів в деяке ціле.

У початковій школі вчитель може використовувати різні форми організації сприйняття нових знань: усний виклад знань, подкрепляемое наочністю, самостійні спостереження учнів, виконання пошукових завдань.

Сприйняті і усвідомлені знання, вміння засвоюються школярами. Результат цього - утворення понять, що відображають власні уявлення учня про сутність предметів, явищ, процесів, які вивчалися на уроці або самостійно. Поняття ці не завжди виразні і правильні, тому робота над ними триває на наступних етапах. Розвиваючись, процес засвоєння нового матеріалу, формування нових знань і умінь веде до розвитку результатів у

120

кількісному і якісному відношенні. Поступово утворюються судження, поняття, знання.

На етапі первинного закріплення здійснюється подальше вдосконалення новоутворених понять і уявлень. Відбувається це переважно в процесі застосування отриманих знань та вмінь на практиці. В арсеналі засобів, використовуваних учителем, - всілякі вправи, проблемні і пошукові завдання, робота з опорними сигналами (конспектами) і т.д. На цьому етапі відбувається тверде запам'ятовування знань і умінь, адже понад 80% того, що накопичено в початковій школі, учень буде пам'ятати і використовувати все життя.

Часто первинним закріпленням вчитель не обмежується і організовує спеціальні вправи по зміцненню вивченого. Учні вчаться застосуванню отриманих знань, умінь, способу дій у взаємозв'язку з уже відомими їм.

Без всього цього не може бути й мови про розвиток дитини, а оскільки мислення і пам'ять тісно взаємопов'язані між собою, на кожному уроці в різних формах проводиться повторення. Воно перешкоджає забуванню, допомагає ув'язати новий матеріал зі старим, дає можливість уточнити, поглибити, розширити, систематизувати засвоєне. Активне, цікаве, що спирається на мислення дитини, а не на механічну пам'ять повторення - потужний засіб зміцнення вивченого. В.Ф. Шаталов, наприклад, застосовує багаторазове повторення матеріалу в різних варіантах, поступово стискаючи його обсяг і досягаючи міцного засвоєння головних понять, які потім заносяться в опорний конспект.

Етап узагальнення вивченого передбачає включення набутих знань, умінь в загальну систему наявних у учнів понять і уявлень. У початкових класах використовуються різні типи узагальнень, але найбільше емпіричне і теоретичне. У ході першого на основі конкретних ознак діти виокремлює загальний ознака, в ході якого узагальнення йде завдяки аналітико-синтетичному осмисленню досліджуваних явищ. Система поступово ускладнюються типів узагальнення застосовується в залежності від мети. Зазвичай спершу формуються часткові, потім понятійні і міжпонятійні.

Вчення в класі доповнюється домашньою роботою учня. Шкільний урок можна розглядати як приготування до самостійної пізнавальної діяльності, в ході якої відбувається активне засвоєння знань. Яким би гарним не був урок, як би яскраво він не був проведений, але якщо учень самостійно не попрацює над матеріалом, що не проведе через свій розум знання, що не осмислить і не запам'ятає їх, пуття від вчення не буде. Тому до самостійного розумової праці дітей потрібно привчати у початковій школі. Жалюгідне видовище являють собою дорослі, у яких не сформована ця звичка.

Якісний урок у початковій школі повинен містити окремий етап орієнтації в самостійній роботі з удосконалення та зміцненню представлених на ньому знань. І хоча час виконання домашніх завдань в

121

початковій школі слід скорочувати до мінімуму, вчитель буде діяти правильно, якщо не залишить без уваги жодного моменту самостійного навчання поза школою . Вже при перших самостійних спробах виникають у школяра конфлікти між його бажанням виконати домашню роботу і розумінням того, як це зробити. Якщо дитина зіткнувся з цими труднощами і не подолав її хоча б пару раз, то свідоме виконання домашніх завдань в майбутньому можна ставити під сумнів. Урок готує учня до подолання труднощів самостійного навчання на все життя.

Завершальний етап процесу викладання - визначення результативності навчання, а процесу вчення - контроль і оцінка знань, умінь, рівня навченості самими учнями. На цьому етапі сам учитель або учні під його керівництвом здійснюють діагностування навченості - встановлюють, на якому рівні сформовані знання та вміння. Отримані результати діагностики (самодіагностики) стають орієнтиром для подальшої роботи - повернутися назад і повторити ще раз, звернути увагу на окремі прогалини, переходити до нового і

т.д.

Сучасна початкова школа висуває вимогу повноцінного засвоєння знань, умінь, формування продукту навчання відповідно з певною метою і на рівні, встановленому завданнями навчання. Тому так важливо знати, як відбувається процес і від чого залежить його результативність.

Після повторення і закріплення вивченого, встановлення зв'язків з тим, що вже знають діти, результати навчання ще більше зростають і сягають майже максимально можливих на даному уроці. Мета навчання досягається, коли продукти його відповідають заданим рівнем. Навчання при такому підході являє собою процес поступового керованого перекладу учнів з більш низького рівня навченості на більш високий.

Таким чином, процес навчання здійснюється у вигляді завершених циклів (закінчених відрізків). Кожен розглядається як система зі своїми елементами. Головні етапи процесу навчання: актуалізація досвіду; сприйняття знань, умінь; їх розуміння і усвідомлення; засвоєння; закріплення; застосування на практиці і зміцнення; орієнтування в самостійній роботі; діагностика результативності. Кожен етап має свої локальні завдання. На всіх етапах здійснюється мотивація. На кожному етапі вчитель і учні виконують приписану їм діяльність: вчитель управляє пізнавальним процесом, а учні - виконують нелегку працю вчення.

122

Інформація, релевантна "Структура навчання"

1. Запитання і завдання для самоконтролю
   навчання. 3. Що означає термін "принципи навчання"? У чому їх зв'язок із закономірностями навчання? 207 4. Дайте коротку характеристику принципів навчання і різних підходів класифікації закономірностей і принципів у навчальних посібниках з педагогіки. 5 Вкажіть, у чому полягає значення знання закономірностей і принципів навчання для
   
2. Література для самостійної роботи
   структура навчального процесу та його розвиток. М., 1989. Лернер І.Я. Процес навчання і його закономірності. М., 1980. Лернер І.Я. Проблемне навчання. М., 1974. Кюрін М.В. Інноваційні моделі навчання в зарубіжних педагогічних пошуках. М., 1994. Куписевич Ч. Основи загальної дидактики. М., 1986. Матюшкін О.М. Проблемні ситуації в мисленні та навчанні. М., 1972. Махмутов М.І. Організація
   
3. Програмоване навчання
     навчанні - підручник або комп'ютер - програмований навчання виконує три функції: постановка питань, фактів або проблем учневі; надання можливості відповіді респонденту; забезпечення зворотного зв'язку щодо точності відповідей. Основною перевагою програмованого навчання є зменшення часу навчання приблизно на одну третину. У рамках принципів навчання програмовані
   
4. Підсумки
     навчання, не пізніше 3 числа місяця, наступного за таким, начальник відділу кадрів підводить підсумки навчання. Підсумки навчання зберігаються у відділі кадрів і використовуються при аналізі процесу навчання в цілому і для порівняння з підсумками атестації, а також для заохочення відзначилися і покарання
   
5. Запитання і завдання для самоконтролю
     структури викладання і навчання. 190 3. Охарактеризуйте цілісність і циклічність процесу навчання. 4. Дайте коротку характеристику функціям навчання: освітньої, розвиваючої та виховної. 5. Поставте проти кожного твердження назва виду або системи навчання, до якого це твердження відноситься. Затвердження Система навчання 1. Навчальна діяльність здійснюється з опорою
   
6. С.І. Бризгалова. Проблемне навчання в початковій школі: Учеб. посібник. Вид. 2-е, испр. і доп. / Калінінгр. ун-т. - Калінінград. - 91 с. , 1998
     навчання: проблема, навчальна проблема, проблемна ситуація, проблемна задача, проблемне питання, методи проблемного навчання (проблемний виклад, евристична бесіда, дослідницький), а також специфіка, функції і місце проблемного навчання в початковій школі. Призначається для студентів педагогічного факультету, вчителів та фахівців, що займаються теорією і практикою проблемного
   
7. Постановка цілей навчання
     навчання. Цілі визначають, які функції зможе виконувати стажист, успішно закінчив програму навчання. Вони, таким чином, забезпечують концентрацію зусиль як стажиста, так і викладача і є відправною точкою для оцінки успішності програми
   
8. Щорічне навчання для керівників і фахівців
     навчання для керівників і фахівців проводиться для ознайомлення їх з новою технікою і прогресивними технологіями, ефективними прийомами управління та аналізу виробництва, інноваціями на виробництві та у сфері управління людськими ресурсами. Щорічне навчання організовується у вигляді декількох модулів програм, тривалість навчання за якими 1-3
   
9. Плигин А. А.. Особистісно-орієнтоване освіта: історія і практика. Монографія. - М.: «КСП +», 432 с., 2003
   
   
10. Запитання і завдання для самоконтролю
      навчання. Дайте визначення поняття "форма організації навчання". 2. Визначте фактори, що впливають на вибір організаційних форм навчання. 3. Охарактеризуйте особливості класно-урочної системи навчання, її переваги і недоліки, її переваги перед іншими системами. 4. Назвіть особливості маннгеймській системи, Дальтон-плану, плану Трампа. Обговоріть з колегами їх гідності,
    
11. Принцип відбору потрібних ступенів свободи
      навчання задіюється більше число ступенів свободи навченою системи, ніж це необхідно для досягнення цілей навчання [7, 15, 16, 57]. У процесі навчання число "беруть участь" змінних зменшується - "відключаються" несуттєві змінні (СР з явищами генералізації і концентрації нервових процесів - І.П. Павлов, А.А. Ухтомський, П.В. Симонов та ін.) [16 - 18, 57,
    
12. Технології навчання
      навчання, починаючи з робіт Я.А. Коменського, і являють собою втілення теорії навчання в навчальному процесі. Практично вони завжди розглядалися в єдності з вихованням та розвитком учнів і реалізуються в технологіях виховує та розвивального навчання. У такому вигляді навчання являє собою комплексне педагогічне явище, що несе в собі виховує і розвиваюче впливу, а
    
13. Заходи
      навчання на підприємстві, денні курси та семінари поза підприємства, участь у наукових конгресах, систематичне варіювання занять, практика всередині підприємства або асистентська діяльність; співробітників, які приймаються ними у вільний час і повністю або переважно ними фінансуються, наприклад навчання у вечірньому навчальному закладі, самонавчання , заочне навчання у вузі, навчання
    
14. Література для самостійної роботи
      навчання в середній школі / За ред. Ю.К. Бабанського. М., 1981. Дидактика середньої школи / За ред. М.Н. Скаттна. 2-е вид. М., 1982. Куписевич Ч. Основи загальної дидактики. М., 1986. Лернер І.Я. Дидактичні основи методів навчання. М., 1981. Махмутов М.І. Організація проблемного навчання в школі. М., 1977. Педагогіка / За ред. Ю.К. Бабанського. М., 1988. Підкасистий П.І. Самостійна
    
15. Основні методи навчання
      навчання в процесі фактичного виконання певної роботи. Зрештою кожен співробітник проходить в тій чи іншій мірі навчання на робочому місці. Існують декілька видів навчання на робочому місці. Найбільш відомий - метод інструктажу або дублювання. У цьому випадку працівника навчає більш досвідчений співробітник або безпосередній керівник. На нижчих рівнях інструктаж може
    
16. Запитання і завдання для самоконтролю
      навчання "," методичний прийом ". 2. Покажіть, що методи навчання не тотожні принципам навчання. 3. Розкрийте вихідні позиції класифікації методів навчання. Викладіть своєму колезі з вивчення курсу систему методів навчання, з якою ви познайомилися, відповівши в ході послідовного викладу на питання: а) які вихідні положення системи; б) який принцип покладено в основу
    
17. Підласий І.П.. Педагогіка. Новий курс. Книга 1. Загальні основи. Процес навчання, 2010
    
    
18. . § 1. Поняття про закономірності навчання
      навчання, її методологічну основу складають закономірності і принципи, в яких відображаються наукові підходи до педагогічної діяльності. Закономірність - це категорія, в якій розкриваються об'єктивні зв'язки, незаперечно діючі залежності між явищами. Закономірності навчання являють собою об'єктивно існуючі, стійкі, необхідні зв'язки між
    
19. Запитання і завдання для самоперевірки, вправ та роздумів
      структура педагогічного процесу? 5. Назвіть одну з закономірностей педагогічного процесу і дайте пояснення її природі, впливу на процес і способу її обліку педагогом, керівником. 6. У чому полягає специфіка педагогічного управління і чим вона пояснюється? 7. Навіщо потрібно морально-психологічне забезпечення педагогічного процесу і як його треба
    
20. Висновки на чолі 1.
      структури з плином часу підвищують свої знання. А при заміні третього елемента - ПК - на АОС (автоматизована навчальна система) в комп'ютер вводиться додаткова інформація, що сприяє якості навчання. 5. Розроблені та наведені структурно-функціональні схеми комп'ютерної мережі інформаційного центру МФ і всього першого навчального корпусу, які є робочим документом при