|
Етика - наука, об'єктом вивчення якої є мораль, моральність як форма суспільної свідомості, як одна з найважливіших сторін життєдіяльності людини. Етика забезпечує моральний характер тих взаємовідносин між людьми, які випливають насамперед із їхньої професійної діяльності.
Юрист із професійними знаннями, навичками й уміннями повинен мати морально-вольові якості, додержуватися у своїй діяльності певних принципів і правил поведінки. Етика змушує юриста аналізувати свої вчинки, брати на себе відповідальність за них, оцінювати власні дії.
Якісна характеристика етичного розвитку особистості юриста виявляється в її моральній культурі, а саме:
- культурі моральної свідомості, що виражається в знанні моральних вимог суспільства, у спроможності людини свідомо обґрунтовувати цілі і засоби діяльності;
- культурі моральних почуттів, яка припускає багатство емоційної сфери особистості, здатність до співчуття, співпереживання;
- культурі поведінки, котра характеризує здатність особистості до вибору форм і засобів поведінки в різних ситуаціях.
Від юридичних працівників етика потребує непідкупності, вірності духу і букві Закону, дотримання рівності всіх перед Законом. Одним із гуманних принципів права є презумпція невинності - вимога вважати обвинуваченого невинним доти, доки провина його не доведена судом.
Судова етика як наука про моральні принципи судочинства покликана сприяти моральному вихованню суспільства і посадових осіб, які здійснюють правосуддя. Не викликає сумніву твердження про те, що моральні принципи, які визначають стосунки учасників судочинства, є суттєвою гарантією суб'єктивних прав особистості. Це пояснюється тим, що судочинство стосується честі і гідності людини.
Не випадково в працях прогресивних юристів минулого звертається велика увага на моральні позиції прокурора й адвоката.
Судовий процес, який проходить в умовах гласності, вимагає від прокурора - державного обвинувача стриманості, коректного і ввічливого ставлення до кожного, хто постає перед судом і дає показання. Він не повинен перетворювати судові суперечки в цькування підсудного, збуджувати в нього неприязні почуття, перебільшувати важливість доказів.
Виконуючи свій обов'язок перед суспільством, прокурор повинен дотримуватися суворої моральної дисципліни, виявляти однакову турботу про інтереси суспільства і людську гідність. От як писав про моральну відповідальність прокурора П. Сергеїч: " Якщо злочин скоєний негідником, обвинувачення може бути суворе, захисту залишається піклуватися про пом'якшення відповідально -сті. Якщо злочинець, навіть убивця, - добра, чесна людина, усі труднощі на стороні прокурора. Але в обох випадках оратор, який знаходиться в невигідних умовах, повинен дотримуватися реалій. Це надзвичайно важко, особливо для обвинувача. Сказати: так, я знаю, що це хороша людина, упевнений, що, будучи виправданою, вона стане піклуватися про дітей убитого, як про власних; я знаю, що каторга не буде для нього більшим покаранням, ніж усвідомлення свого злочину і вічні докори сумління; знаю, що вдова убитого пробачила його, і все-таки потребую каторги - сказати це нелегко. Звинувачувати... у такій справі неймовірно важко, і охоче послухав би всякого, хто міг би навчити мене цьому, але підтверджую, що обвинувач повинен визнавати моральні достоїнства підсудного"1 (виділено мною. - В. Б.).
Уміння прокурора вести себе на судовому процесі, його загальна і професійна культура визначають виховний вплив суду. Обов'язок честі і гідності прокурора усією своєю поведінкою виявляти повагу до суду як до органу правосуддя і до всіх учасників судового розгляду.
Така ж вимога, безумовно, пред'являється і до адвоката - захисника. Адвокат насамперед є служителем правосуддя, і етика адвоката - одна з важливих складових його професійної майстерності. Один із славнозвісних представників цієї шляхетної професії П. Александров (1836-1893) писав: "Я бажав би виконати обов'язок мій не тільки як захисник, але й як громадянин, тому що немає сумніву, що на нас, як суспільних діячах, лежить обов'язок служити не тільки інтересам, що захищаються нами, але і вносити свою лепту, якщо для того є можливість, із питань суспільного інтересу"2.
Спеціалісти справедливо зазначають, що проблема судової етики в діяльності адвоката має особливу значущість і важливість. Дійсно, як узгодити внутрішнє переконання і професійний обов'язок надати допомогу підзахисному, який обрати шлях захисту в разі повної доведеності злочину або тоді, коли підсудний у довірливій бесіді признається захисникові про скоєний злочин, а на суді усе заперечує? Моральні сумніви адвоката в цих питаннях дуже глибокі і їхнє вирішення спирається на високі моральні принципи.
Головний суддя адвоката - його власна совість. Саме вона має підказати йому допустимість тих прийомів, які він використовує, виконуючи свої обов'язки захисту підсудного. "Кримінальний захисник повинен бути людиною доброю, досвідченою у слові, озброєною знанням і глибокою чесністю, безкорисливою і незалежною в суджен-
Сергеич П. Искусство речи на суде. - М.: Юрид. лит., 1988. - С. 110. Речи известных русских юристов. - М.: Юрид. лит., 1985. - С. 3.
нях; він правозаступник, але не слуга свого клієнта і не знаряддя його піти від заслуженої кари правосуддя"1.
Особливу складність етичного характеру представляє випадок, коли підсудний визнає свою провину перед захисником, але рішуче відмовляється від скоєного в суді. Уміння поєднати в захисті інтереси суспільства і підзахисного, не протиставляючи їх, - важка задача адвоката, яка потребує високої професійної майстерності і моральної культури.
Одним із елементів культури прокурора й адвоката є їх зовнішній вигляд. " Варто вдягатися просто і пристойно. У костюмі не повинно бути нічого вигадливого і крикливого (різкі кольори, незвичайний фасон). Брудний, неохайний костюм справляє неприємне враження. Це важливо пам'ятати, бо психологічний вплив на тих, що зібралися в залі, починається ще до промови, із моменту появи перед публікою"2 .
Це стосується одягу і суддів, і народних засідателів, і секретаря судового засідання, інших учасників судового процесу.
Кони А. Ф. Избр. произведения. - Т. 1. - С. 72.
Кони А. Ф. Нравственные начала в уголовном процессе // Собр. соч. - Т. 4. - С.56.
|
- §3. Психологічніособливості промовисудді, прокурорайадвокатавсуді
судових доказів Група 1: підтверджувальні або спростовуючі подію злочину Група 3: підтверджувальні або спростовуючі окремі епізоди звинувачення Група 2: підтверджувальні або спростовуючі конкретний склад злочину Група 4: особистісні характеристики підсудного і потерпілого Рис. 26. Основні групи судових доказів Психологічна характеристика особистості Як показує
- Процесуальна характеристика свідка.
судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можутьправильно сприймати факти, що мають доказове значення, і даватипоказання про них; 1 Див. також ст. 5 Закону України "Про нотаріат", ст. 40 Основ законодавства України про охорону здоров'я, ч. 5 ст. З Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", в яких закріплено положення щодо
- Процесуальний порядок скасування заходів безпеки.
судового слідства - ч. 4 ст. 174; ч. 2 ст. 224 КПК; у стадії попереднього розгляду справи суддею - ч. 2 ст. 255;ст. 253; ч. 4 ст. 254 КПК; у стадії судового розгляду - ч. З ст. 263; ч. 2 ст. 290; ч. 2 ст. 292;ч. 2 ст. 300; частини 6-11 ст. 303; п. З ч. 1 ст. 306; п. 13 ч. 1 ст. 324КПК. ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 4: Забезпечення безпеки суб'єктів (учасників) кримінального процесу має на меті ефективне
- Рішення про порушення кримінальної справи
судове слідство за нею не закінчено(ст. 10 Закону України від 7 червня 2001 р. "Про імміграцію"); 10) оскарження до суду постанови про порушення кримінальної справи щодо приводів, підстав і порядку прийняття рішення,відображеного в цій постанові. Можливість настання такого наслідкув результаті порушення справи на досудовому провадженні з'явилася в заінтересованих осіб кримінального процесу після
- Обсяг повноважень судів апеляційної та касаційної інстанцій
судових рішень, що набрали законної сили, буде визначено законодавством про судоустрій і процесуальними кодексами. У Конституції вперше закріплено основні засади судочинства: законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода у поданні доказів і доведенні перед судом їх переконливості, підтримання державного
- взаємодія прокуратури як певної влади з судовою владою
судових органів відійти від будь-якого контролю чи нагляду за їх діяльністю. Але ж у нашій державі нема жодної державної структури, яка була б поза контролем чи наглядом. 1 в раніше діючих нормативних актах вказувалось, що це правильні постулати, і їх здійснює прокуратура шляхом нагляду за законністю і обгрунтованістю судових рішень. Але це зовсім не означає, що прокурор стоїть над судом. І це не
- Допит підсудного, потерпілого, свідків, експертів, участь у впізнанні, огляді і т.п
судової етики і судової психології, а також широких можливостей, які відкривають використання найновіших технічних засобів виявлення і фіксації доказів. На судовому слідстві всі ці знання в кінцевому рахунку акумулюються в розробленій і реалізованій прокурором тактиці участі в провадженні окремих слідчих дій. Від правильного визначення в кожному конкретному випадку тактики і методики допитів,
- порядок ведення судового слідства
судового слідства. Перевірка за епізодами свідків і потерпілих, письмових і речових доказів, як правило, не викликає труднощів, оскільки кожен із доказів, як правило, відноситься до одного епізоду. Складніше з показаннями підсудного, які, як правило, охоплюють всі без винятку обставини багатоепізодної справи. Можна, звичайно, штучно розривати показання підсудного і допитувати його тільки в межах
- Розділ 1 РОЛЬ І МІСЦЕ ПРОКУРАТУРИ В СУСПІЛЬСТВІ ЯК СУБ'ЄКТА КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВОЇ ВЛАДИ
судову". Пізніше її було закріплено у ст. 6 Конституції України. Не можна не відзначити, що сам поділ влади і дискусії, які навколо нього продовжують точитись у суспільстві, стали предметом найрізноманітніших спекуляцій з боку окремих політичних кіл і діячів, причому в найутилітарнішому розумінні цей принцип розуміють як "розрізання владного пирога" для розв'язання власних меркантильних проблем.
- 2.2.4. Актуальні проблеми підтримання прокурором державного обвинувачення в суді
судових рішень, що ґрунтуються на законі (ст. 34 чинного Закону України "Про прокуратуру"). До цього, в період дії Закону "Про прокуратуру Союзу РСР" підтримання державного обвинувачення в суді взагалі розглядалось не як самостійна функція прокуратури, а як складова частина прокурорського нагляду за додержанням законів при розгляді справ у судах. Проте і тоді на прокурорів покладався обов'язок
- 2.2.5. Розвиток правового регулювання судово-представницької функції прокуратури
судового представництва були предметом досліджень М. Абрамова [97], М. Бородіна [98], Г. Васильєва [99], В. Долежана [100], М. Мичка [101], В. Сапункова [102], Є. Суботіна та О. Червякової [103], С. Фурси [104], О. Хавіна [105] та багатьох інших. Особливо детально ці проблеми були вивчені М. Руденком, який опублікував ґрунтовну монографію і захистив докторську дисертацію з питань
- В. В. Бедь. ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, 2004
судового процесу - судді, прокурора, адвоката, особливості психологічної консультації та судово-психологічної експертизи, виправна психологія). Для студентів, аспірантів і викладачів юридичних факультетів, а також для працівників правоохоронних органів і тих, хто цікавиться проблемами юридичної
- § 2. Історія розвитку юридичної психології2
судова, а пізніше юридична психологія. Вперше факти стосовно психології злочинної поведінки, психології особистості злочинця і психології показань свідків широко вивчалися в Німеччині. Основоположник криміналістики австрієць Г. Гросс (1847-1915) створює фундаментальну працю "Кримінальна психологія" (він же творець першого в світі музею криміналістики в Граці). У цій праці Г. Гросс використав
- § 1. Методологічні принципи в юридичній психології
судову, пенітенціарну. Принцип системного підходу в юридичній психології дозволяє юристу-практику встановити механізм визначального впливу соціального середовища (його особливостей) на правомірну чи протиправну поведінку окремої людини і соціальної групи. За допомогою цього принципу вивчається якісний характер, цілісність об'єкта і предмета пізнання юридичної психології, вплив змін у
|