| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ, СИСТЕМА ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ |
||
|
Естетичне виховання - цілеспрямований процес формування творчо активної особистості, здатної сприймати, відчувати, оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, потворне в житті і мистецтві, жити і творити «за законами краси». Естетичне виховання включає в себе естетичний розвиток - організований процес становлення в дитині природних сутнісних сил, забезпечують активність естетичного сприйняття, відчування, творчої уяви, емоційного переживання, образного мислення, а також формування духовних потреб. Естетичне виховання та розвиток дітей здійснюються за допомогою системи естетичного виховання. Її серцевиною є вплив засобами-мистецтва, і на його основі здійснюється художнє виховання, освіту і розвиток учнів. Художнє виховання - цілеспрямований процес формування у дітей здатності сприймати, відчувати, переживати, любити, оцінювати мистецтво, насолоджуватися їм і створювати художні цінності. Мистецька освіта - процес освоєння школярами сукупності мистецтвознавчих знань, умінь, навичок, формування у них світоглядних установок ставлення до. Мистецтва і художньої творчості. Художньо-творчий розвиток є цілеспрямоване формування здібностей і обдарувань дітей у різних галузях мистецтва. У теорії естетичного виховання затверджується положення про провідну роль організованого педагогічного впливу по відношенню до спонтанного розвитку дітей в їх естетичному становленні. Тільки цілеспрямоване залучення школярів у різноманітну творчу художню діяльність здатне оптимально розвинути їх природні сили, забезпечити глибоке розуміння естетичних явищ, підняти до розуміння справжнього мистецтва і краси дійсності. Інше теоретичне вихідне положеніе.теоріі естетичного виховання полягає у визнанні неминущого значення і духовної цінності для людини піднесеного, прекрасного, витонченого. Третє теоретико-методичне положення полягає в необхідності гармонійного вирішення комплексу завдань у процесі викладання мистецтва дітям: художньо-естетичного та ідейно-морального виховання; навчання умінням і навичкам, які забезпечують можливість залучення учнів в активну художньо-творчу діяльність; розвитку фізичних і духовних сущ-ностних сил і творчих здібностей. Мета естетичного виховання - формування у школярів морально-естетичного гуманістичного ідеалу всебічного розвитку особистості, вміння бачити, відчувати, розуміти і творити красу. Її досягнення забезпечує художньо-естетичний розвиток дітей, становлення їх справді художнього смаку, продуктивного образного мислення. У художньому образі як формі мислення зосереджується багата інформація про природу, суспільство, суспільних відносинах, суспільній свідомості. За допомогою художніх образів людина мислить, приходить до нових узагальнень і висновків, зберігає ідейно багату інформацію. Естетичне виховання дітей здійснюється шляхом дозволу об'єктивних протиріч і суб'єктивних невідповідностей. Основне протиріччя обумовлено тим, що природа з народження закладає в дитині задатки і можливості осягнення краси, естетичного ставлення до дійсності і мистецтва. Разом з тим ці задатки і можливості повною мірою можуть бути реалізовані тільки в умовах цілеспрямованого, організованого художньо-естетичної освіти та виховання. Нехтування цілеспрямованим естетичним розвитком дітей залишає їх глухими до справжніх духовним художньо-естетичних цінностей. Потік художньо-естетичної, а разом з нею і антихудожньої інформації захльостує неосвічених молодих людей. Вони виявляються нездатними розібратися в якості цієї інформації, дати їй критичний аналіз і правильну оцінку. Одночасно виявляється невідповідність між необхідністю здійснення загального естетичного виховання і слабкістю матеріальних і кадрових можливостей школи. Суперечності та невідповідності знімаються в результаті всебічної організації та здійснення системи естетичного виховання. Основними механізмами, що приводять в дію цю систему, є розвинене естетичне сприйняття і пізнання художньо-естетичних явищ; духовне спілкування на основі творів мистецтва; художньо-творча діяльність, розвиває здібності дітей і формує у них художнє бачення світу. В основі організації системи естетичного виховання лежить ряд принципів. Загальність естетичного виховання і художньої освіти обумовлена тим, що дорослі і діти постійно взаємодіють з естетичними явищами в духовному житті, повсякденній праці, спілкуванні з мистецтвом і природою, у побуті та міжособистісному спілкуванні. Скрізь і завжди супроводжує їх краса і потворне, трагічне і комічне. З цього випливає, що не може бути всебічно, гармонійно розвиненої людини без естетичної грамоти, ідеалів, естетичного розвитку і художньої освіченості, без уміння в роботі доводити якість продукції до естетичної досконалості. Тому загальність і обов'язковість естетичного виховання та розвитку буквально всіх дітей є найважливішою умовою формування соціально активної особистості в дитячому віці, її підготовки до духовного життя і праці. Організація системи естетичного виховання грунтується також на принципі комплексного підходу до всього справі виховання. В естетичному вихованні школярів різні види мистецтва взаємодіють між собою, комплексно впливають на дитину. Ця взаємодія здійснюється в результаті тісних міжпредметних зв'язків у викладанні літератури, образотворчого мистецтва та музики. Естетичне виховання здійснюється комплексно також за рахунок розкриття краси науки, праці, фізичної культури, естетики відносин та побуту. Система естетичного виховання спирається на принцип органічного зв'язку всієї художньо-естетичної діяльності дітей з життям, практикою оновлення суспільства, з процесом формування світогляду і моральності школярів. Демократизація суспільства - джерело краси і моральності. Естетичні явища справді людського життя і високого мистецтва, органічно пов'язані з преобразуемой життям, формують естетичне ставлення до дійсності. Принципом системи естетичного виховання є ідея поєднання класних, позакласних, позашкільних занять, різних форм впливу мистецтвом через засоби масової інформації. На уроках з предметів естетичного циклу учні засвоюють лише найзагальніші основи мистецтвознавчих знань і набувають початкові навички художньо-творчої діяльності. Урок мистецтва в школі дає напрямок, визначає основні лінії ідейно-художнього виховання і творчого розвитку дитини. Паралельно з класними заняттями діти отримують художню інформацію із засобів масової комунікації; мають широкі можливості для творчої самодіяльності та самовираження. Ефективне використання усіх джерел і спонтанних інтересів школярів з метою їх естетичного виховання можливе тоді, коли програми позакласної роботи, форми і методи їх вільно обраної художньої діяльності тісно змикаються по цілям і змісту з програмами визначених занять. Органічна взаємозв'язок естетичного і загального становлення особистості дитини обумовлює необхідність принципу єдності художнього і загального психічного розвитку дітей. Художньо-естетична діяльність школярів забезпечує інтенсивний розвиток їх уяви, емоційної сфери, образної та логічної пам'яті, мовлення, мислення. У процесі занять мистецтвом хлопці приводять у рух всі розумові сили і застосовують утворюються і міцніючі здібності в навчальній, трудовій, ігровій та будь-який інший діяльності. У свою чергу здібності, придбані учнями у суспільно корисною, розумової, фізичної роботі, широко використовуються в області художньо-естетичної. Дієвість естетичного виховання прямо залежить від дотримання принципу художньо-творчої діяльності та самодіяльності дітей. Хоровий спів, народні танці, гра на інструментах, твір пісень, віршів, оповідань, нарисів, рецензій знайомить дітей з творами мистецтва, шліфує виконавські навички, стає змістом духовного життя, засобом художнього розвитку, індивідуальної та колективної творчості, самовираження дітей. Це досягається, коли художня самодіяльність є не репродуктивної, не наслідує західними зразками, а тісно пов'язаної з активним художньою творчістю на народній основі. Принцип естетики всій дитячого життя вимагає організації відносин, діяльності, спілкування школярів за законами краси, що приносить їм радість. Для дитини все має виховне значення: оздоблення приміщень, охайність костюма, форма особистих і спілкування з товаришами і дорослими, умови праці та характер розваг. При цьому важливо залучити всіх дітей в активну діяльність по творенню і збереженню краси власного життя. Краса, в творенні якої дитина приймає участь, здається йому особливо привабливою, стає почуттєво відчутною, робить його ревним її захисником і пропагандистом. Підтримання краси у всьому, що стало в колективі міцної традицією, є умовою не тільки естетичного виховання, а й виховання в цілому. Система естетичного виховання учнів загальноосвітньої школи будується на основі принципу врахування вікових психолого-педагогічних особливостей дітей. Важливу роль в системі естетичного виховання грає працю. Виробництво, особливо в умовах радикальної економічної реформи, не може ігнорувати зростаючі естетичні потреби і смаки людей. Що не відповідають естетичним вимогам товари морально-естетично застарівають ще в процесі виробництва, залежуються в магазинах, на складах, перетворюються на нерухомий, Омертвляння капітал, що позбавляє підприємство можливості існувати на основі госпрозрахунку та самофінансування. Затоварення пов'язано також і з тим, що деякі оригінально виконані вироби прикладного мистецтва - керамічні вази, жіночі прикраси, килими, посуд - не приваблюють уваги покупців через збіднення їх власних художніх уявлень і уяви. Органічна взаємозв'язок праці і краси, виробництва і споживання вимагає залучення школярів у працю, що відповідає сучасним естетичним критеріям. У такому працю здійснюється художньо-естетичне виховання майбутнього учасника ринкового виробництва - споживача товарів і духовно-естетично розвиненого члена суспільства. Велике місце в естетичному вихованні школярів займає краса природи. Зацікавлена ставлення до неї з'являється у дітей, коли вони знаходять здатність милуватися і очаровуються її красою. У процесі естетичного переживання хлопці самовіддано й глибоко віддаються цьому дивовижному станом захоплення і побожного розчулення. Естетичне, духовне ставлення школярів до природи народжує і розвиває в них моральне ставлення до неї. Діти поступово приходять до розуміння того, що добре ставлення до природи полягає у збереженні та примноженні її багатства і краси. Нанесення природі шкоди, забруднення навколишнього середовища, розкрадання її багатств є найбільше зло. Природа сприяє пробудженню у дитини високої моральності, пов'язуючи в його свідомості образ Батьківщини з неповторною красою рідної землі. Так, естетичне ставлення до природи розвиває в дітях моральність, а моральне ставлення до неї збагачує їх духовний світ.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ, СИСТЕМА ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ " |
||
|
||