Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Теорія планомірно-поетапного формування розумових дій |
||
Проблема співвідношення генетичного і функціонального розвитку стала однією з провідних у творчості П. Я. Гальперіна. У своїй теорії планомірно-поетапного формування дій, образів і понять він ставить акцент на цілеспрямованості, заданості, планомірності формування, одночасно виділяючи і обгрунтовуючи етапи цього процесу. Концепція Гальперіна має важливе теоретичне і практичне значення. Насамперед цілеспрямоване і планомірне формування пізнавальної діяльності дозволяє оцінити і експеримен- тально перевірити теоретичні уявлення про функціонування і характер становлення розумових дій. Гальперін ставив метою свого психологічного дослідження не констатацію спонтанно протікає процесу, а організацію системи умов, що забезпечують формування дії із заданими властивостями. Теорія Гальперіна може реалізовуватися як принцип науково-дослідної роботи. Положення, розроблені в рамках цієї теорії, дозволяють оцінити гіпотетичні уявлення про ті чи інші сторони пізнавальної діяльності (за умови їх адекватної операціоналі-зації). Формування розумового або перцептивного дії передбачає знання структури, особливостей дії і його системної організації. Динамічний процес формування дозволяє визначити адекватність базових положень, що лежать в основі тих чи інших теоретичних поглядів на пізнавальні процеси, досліджувати функціональний генез психічних процесів. Ці положення були детально проаналізовані в роботах А.І.Подольского. У процесі поетапного формування розрізняються «стратегічні» і «технологічні» питання. До стратегічних питань належать методологічний статус концепції Гальперіна, практичне і теоретичне значення такого науково-психологічного способу дослідження феноменів пізнавальної діяльності; до технологічних - вміст процедур планомірного формування (ці питання вдало вирішувалися в дослідженнях Я. Ф. Тализіної). Не менш важливим додатком теорії поетапно-планомірного формування є оптимізація процесу навчання. Розроблений П. Я. Гальперіним підхід забезпечує гарантоване засвоєння навчального матеріалу. При цьому дозволяється основне протиріччя навчального процесу - між засвоєнням знань та їх застосуванням, забезпечується здатність переносити отримані знання на новий матеріал. Крім того, можливим стає й перенесення способу отримання знань, що істотно покращує і прискорює процес навчання. Прийняття до уваги мотиваційного аспекту в навчанні та активну участь суб'єкта в цьому процесі дозволяють підтримувати стійкий інтерес. Положення теорії поетапного формування розумових дій успішно застосовувалися в системах дошкільного виховання, загальноосвітнього і спеціалізованого навчання, вищої освіти та професійного навчання різного напряму. Можливість планомірного формування різних видів пізнавальних дій як у дітей, так і у дорослих була переконливо показана в теоретичних, експериментальних і прикладних роботах. Гальперін виділив три критерії типологізації орієнтовної основи дії: повноту орієнтовної основи (повна - неповна), міру її узагальненості (узагальнена - конкретна) і спосіб отримання (у готовому вигляді або самостійно). Перший критерій - повнота орієнтовною основи - визначає наявність інформації про компоненти дії, повноті відомостей про предмет, цілі, мотиві, соста ве дії і засобах його виконання. Другий критерій - узагальненість - визначає широту застосування даної дії, знання основних одиниць матеріалу і законів їх поєднання. Розумові дії, по Гальперіну, являють собою дії з абстрактними образами об'єктів і образами властивостей цих об'єктів. Однак образи, абстрактні уявлення про властивості об'єктів можуть формуватися, тільки спочатку актуалізуючись в готівкових предметах й мови. Мова дозволяє описати і виділити властивості, характеристики і взаємозв'язки предметів, які потім можуть бути перенесені в розумовий план. Відмінні ознаки предмета складають систему знань про нього. Засвоєння знань є не що інше, як засвоєння дій щодо застосування знань. Цей процес здійснюється, відповідно до концепції Гальперіна, в шість етапів: мотиваційний процес, з'ясування орієнтовної основи дій, виконання дії в матеріальній (матеріалізованої) формі, виконання дії в гучного мовлення, виконання дії в промови про себе, виконання дії у розумовій формі. Гальперін розробив ряд характеристик розумових дій. Аналіз етапів процесу засвоєння знань і дій, характер цих знань були детально проаналізовані в роботах його учнів, в першу чергу А. І. Подільського та Н.Ф. Тализіній. Структура навчання як генетичного процесу включає два основних компоненти: засвоєння змісту знань і дій та відпрацювання, закріплення знань і дій. Концепція Гальперіна дозволяє виділити не тільки ці макрокомпоненти процесу навчання, а й напрями зміни знань і дій у цьому процесі. Глибокий аналіз характеристик і властивостей розумових дій дає можливість виділити лінії змін таких параметрів розумових дій, як узагальненість, автоматизированность, швидкість, правильність, міцність. Ще одним загальним аспектом додатки концепції поетапного формування розумових дій є вивчення пізнавальних процесів з точки зору впливу навчання на розвиток. В даний час існують два підходи до детермінації складу і структури логічних операцій у пізнанні й науці. З одного боку, це погляд на генезис логічних операцій як на процес самостійної пізнавальної пошукової діяльності, спрямованої на виділення логічних відносин і відповідних ним операцій. З іншого сто рони, це детермінація формування нових логічних структур через процеси навчання і спілкування, шляхом передачі знань. В експериментальних дослідженнях Гальперін не залишив без уваги проблему детермінації складу і структури логічних компонентів пізнання. На основі принципів концепції поетапного формування розумових дій були проведені дослідження, які показали можливість організації керованого процесу побудови логічних операцій. У роботах Л Ф. Обуховой і Г.В.Бурменской були показані не тільки можливість формування логічних структур, широкий перенос отриманих знань, а й зміни інтелектуальної позиції дитини. У цих дослідженнях, що грунтуються на концепції Гальперіна, була виявлена нова для дитини оперативна схема мислення: глобальне сприйняття об'єктів змінюється розчленованим і структурованим, егоцентрична оцінка-гарматно-опосередкованої. Аналіз женевських експериментів дозволив виділити активну роль експериментатора, яка не зводилася до простого пред'явленню матеріалу. В експериментах, по суті, здійснювалася часткова організація діяльності дитини з аналізу матеріалу. Спеціальний аналіз умов, що забезпечують формування дій і розумових процесів із заздалегідь заданими високими показниками, представлений в концепції Гальперіна, дозволив виділити три типи орієнтування і відповідні їм три типи навчання. Для першого типу характерно з'ясування схеми орієнтованої основи дії без достатнього розуміння змісту матеріалу, без виділення істотних ознак. Для другого типу характерно розуміння змісту матеріалу, більш чітке розрізнення істотних і несуттєвих ознак понять, але зберігається обмеження щодо застосування засвоюваних розумових дій у конкретній галузі знань. Третій тип навчання характеризується швидким і чітким з'ясуванням істотних і несуттєвих ознак об'єктів, засвоєнням умов дії з ними, застосуванням засвоєних знань у широкій області і можливістю перенесення розумових дій на інші випадки в межах даної області. Факти, отримані при формуванні розумових дій по третьому типу вчення, показали, що ефект оволодіння цими діями поширюється на більш широкі зміни свідомості, охоплюючи області сприйняття, пам'яті. Позиція П. Я. Гальперіна в старому суперечці між JI. С. Виготським і Ж. Піаже про співвідношення навчання і розвитку полягає в тому, що не всяке навчання впливає на розвиток. Задана орієнтування у внутрішніх відносинах між елементами проблемної ситуації, їх розчленоване сприйняття дозволяють цілеспрямовано впливати на процес розвитку. При розгляді теорії поетапного формування розумових дій необхідно мати на увазі загальну концепцію Гальперіна, його вчення про орієнтовну діяльності як предмет психоло гії. У зв'язку з цим теоретичне і прикладне використання підходу до генезису пізнавальних процесів, з точки зору теорії поетапного формування, збагачується урахуванням різнорівневих пізнавальних орієнтовних дій. Орієнтовна діяльність може здійснюватися на трьох рівнях. На стратегічному рівні відбуваються оцінка проблемного поля і вироблення стратегічної позиції суб'єкта. На тактичному рівні вибираються дії та способи досягнення наміченого результату. На операционально-технічному рівні орієнтовною діяльності здійснюється планування і регулювання процесу реалізації обраного способу дії. Експериментальні дослідження П. Я. Гальперіна показали, що найважливішою частиною пізнавальної діяльності не є логічні операції, а її орієнтовна частина, яка служить психологічним механізмом дії. Регуляція дії здійснюється на базі його орієнтовної основи, проходячи через виділені етапи формування дій на шляху привласнення продуктів матеріальної і духовної культури суспільства. У підході Гальперіна розкривається внутрішній механізм здійснення дії, а сама дія розглядається як об'єктивний процес, зміст і форма якого задані. Дія визначається характером орієнтування в об'єктивно заданих умовах його здійснення. Орієнтовна діяльність включає в себе і суб'єктивну оцінку об'єктів, і вибір шляхів, і контроль над діями. Вона не обмежується одними інтелектуальними функціями, але охоплює і потреби, і почуття, і волю. Підхід до розвитку з позицій орієнтовною діяльності дозволяє розглянути цей процес в єдності його змістовного і структурного компонентів. 15.4.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Теорія планомірно-поетапного формування розумових дій " |
||
|