Берлінський конгрес

Знову спрацювало старе правило: як тільки одне з європейських держав надмірно посилювалося, воно негайно втрачало підтримку країн Альянсу,-ков. Надії Горчакова на Бісмарка виявилися перебільшеними. Все, що запропонувала Німеччина, - зустрітися всім зацікавленим сторо-нам в Берліні, на «нейтральній території», і обговорити Східний воп-ріс. Офіційне відкриття конгресу відбулося 13 червня (н. ст.) 1878 Головував Бісмарк, заздалегідь який заявив, що він усього лише «чесний маклер», посередник між продавцем і покупцем, щиро бажає, щоб угода відбулася.

Філософ і письменник Марк Алданов назвав конгрес ще й «одним з головних історичних уявлень XIX століття», одним з останніх спек-Такла монархічної Європи. Справа в тому, що всі рішення конгресу були сплановані та обговорені заздалегідь, до приїзду дипломатів у Берлін,

Шум газет, тріпотіння бірж, загрози англійців покинути переговори, шви-

ряніе Горчаковим в серцях на стіл розрізного ножа зі слонової кістки, суперечки по дрібницях і частковостей - все це було необхідним антуражем великого політичного дійства.

Майстер історичної біографії Андре Моруа написав про це так: «На цю конференцію, де мав вільно обговорюватися договір, всі держави прибутку з секретними угодами. У Англії з Росією б-ло Лондонське угоду. Туреччина знала, що поступилася Англії Кіпр, але про англо-російської конвенції їй не було відомо. Австрія отримала обеща-ня від Англії та Німеччини, які віддавали їй без бою Боснію і Герц-вину. Франція дала себе переконати, що питання про Єгипті та Сирії подни-маться не будуть. Англійське суспільство малювала собі з деяким острахом, як лорд Біконсфілд кинеться в боротьбу з московським ведмедем, але не отда-вало собі ясного звіту в тому, до якої міри весь спектакль був добре зрежисований »226.

243

Проте з Берлінським конгресом зв'язуються основи облаштуй-ства Європи кінця XIX - початку XX в. Через місяць після відкриття конгресу 13 липня 1878 р., його основні рішення були остаточно визна-делени. Багато пунктів Сан-Стефанського договору, занадто ганебної для Туреччини, були переглянуті. Росія зберегла майже всі територі-альні придбання (за винятком фортеці Баязет і Алашкертскон долини на Кавказі), проте була вимушена погодитися з тим, що контри-буцію Туреччини помітно скоротили, а території Болгарії і Чорногорії виявилися урізаними. Болгарія «зменшилася» втричі, поступилася свою юж-ную частина Туреччини і втратила вихід до Егейського моря. Частина її терито-рії передали Сербії, створивши на майбутнє вогнище напруженості і привід до війни.

Забігаючи наперед, можна сказати, що багато рішень Берлінського конг-ресса будуть мати непередбачувані наслідки. Болгарія об'єднається зі своєю «турецької» частиною в 1885 р., але до цього часу Росія втратить в ній політичний вплив (а придбає Австро-Угорщина, на чиєму боці Болгарія виступить у світовій війні проти Росії). Зайняті Авст-ро-Угорщиною Боснія і Герцеговина, де ні австріяки, ні угорці не жили, стануть одним із приводів до початку Першої світової війни, яка руйнуючої-шитий Австро-Угорську імперію. Та й ерцгерцога Фердинанда вб'ють у боснійській столиці. Кіпр, отриманий Англією від Османської імперії. І Єгипет, нею ж жаданий і економічно освоєний, але не отриманий-ний, стануть однією з причин, які штовхнули Туреччину до союзу з Німеччиною в Першу світову війну.

Але в 1878 р. підсумку Берлінського конгресу були сприйняті як перемога Англії та Австрії і серйозне дипломатична поразка Росії. Вось-мідесятілетній Горчаков фактично відійшов від справ, визнавши Берлінський трактат «самої чорної сторінкою» у своїй службовій кар'єрі. На це при-знання Олександр II відгукнувся: «Ів моєї теж». У суспільстві відкрито обурювалися слов'янофіли, ображені таким рішучим обмеженням слов'янських свобод. Іван Аксаков в публічній промові висловив широко рас-розлогий почуття гіркої образи, викликане поступками російської дипломатії на Берлінському конгресі. Він називав Берлінський конгрес «тричі проклятим». «Чи ти це, - запитував він, - Русь-переможець-ница, сама добровільно розжалував себе в переможену? Чи ти на лаві підсудних, як злочинниця ... молиш пробачити тобі твої побе-ди? »Наслідком цієї промови був підйом авторитету Івана Аксакова серед слов'ян; група болгарської молоді навіть висунула його кандидатуру на болгарський престол. Але іншим наслідком була висилка Аксакова з Москви та закриття слов'янських товариств у Росії.

244

Від союзу з Німеччиною до союзу з Францією

Олександр II визначив Берлінський конгрес як «європейську коаліцію проти Росії під керівництвом кня - зя Бісмарка ». Бісмарк, в свою чергу, вважав Росію невдячною: адже саме в Берліні в 1878 р.

Гірі був прихильником союзу з Німеччиною і довгий час робив все для того, щоб цей союз зміцнювати. У зв'язку з цим Гірса навіть вважали (і до цих пір вважають деякі історики) німцем, хоча па насправді він був шведом з прибалтійського дворянського роду, який розпочав службу Росій-ської імперії ще в XVIII в. Довгий час ініціативи Гірса збігалися з бажаннями Бісмарка. Німецький «залізний канцлер» дотримувався та-кой формули для епохи коаліцій: «спробуй триматися втрьох, поки сом-Передачі рівновагою розпоряджаються п'ять великих держав» (Англія, Австрія. Німеччина, Росія, Франція). При цьому головним ворогом він вва-тал Францію, а головним союзником - Австрію. Німеччина Бісмарка протягом усіх 80-х рр.. залишалася європейським центром дипломатично-го тяжіння. Саме позиція Німеччини визначала, наскільки стійкості-во «сумнівне рівновагу» в Європі. Після вступу на престол Олександра III влітку 1881 році був відновлений «Союз трьох імператорів». Росія, Австрія і Німеччина обіцяли дотримуватися взаємні інтереси і нейтралітет у разі «війни з четвертої державою». Росія страхувалася на випадок зіткнення з Туреччиною та Англією. Німеччина забезпечувала свій тил на випадок нової війни з Францією. Російський імператор не знав, що ще в 1879 р. Німеччина і Австрія уклали таємний договір проти Рос-ці (на випадок війни між Росією і Австрією за вплив у Болгарії та Сербії). З цього договору виріс новий - Троїстий союз 1882. коли до Німеччини та Австрії приєдналася Італія. Цей союз зберігався аж до Першої світової війни.

245

Олександр III та його незмінний Гірі ще двічі продовжували союз з Німеччиною (в 1884 і 1887 рр..). Проте, крім суто політичних відношень, існували ще й економічні, які в епоху індустріального та залізничного буму, в епоху різкого підвищення значення зовн-неекономічних зв'язків стали надавати великий вплив на полі-тику Росії. А оскільки і Росія, і Німеччина прагнули забезпечити передусім власні інтереси, то економічне суперництво по-стійно породжувало зовнішньополітичні протиріччя.

З кінця 1870-х рр.. почалися «митні війни» між Росією і Німеччиною. Кожна зі сторін намагалася регулювати потоки експорту і їм-порту, проводити політику в інтересах виключно власного насе-лення: то Німеччина забороняла ввезення російського худоби і російського хліба, ТО Рос-ця піднімала мита на ввезення німецьких товарів, то німецька поліція під приводом захисту населення на сході висилала з Пруссії російських підданих польського походження (1885), то Росія забороняла іно-дивною (читай німецьким та австрійським) підданим володіти землями в її західних губерніях (1887). У відповідь на останню міру Бісмарк насто-ял на тому, щоб німецький імперський банк припинив приймати в заставу російські ланцюгові папери і щоб німецькі державні установи такі папери продали. Це означало, що Німеччина перестає бути надеж-ним кредитором Росії, і Росія звернулася за фінансовою допомогою до ворога Бісмарка - Франції. Восени 1888 9/10 нового великого рус-ського позики було розміщено у Франції, потім послідували позики 1889, 1890, 1891 рр. ...

Настав період чергового «розмахування німецьким мечем над голо-вої Франції», а самі високопоставлені німецькі військові на чолі з фельдмаршалом Мольтке висунули ідею «превентивної війни» проти Росії взимку 1888 г. (вони чомусь були впевнені, що навесні Росія на-впаде на Австрію). Цікаво, що і в Росії військові готувалися до війни з Німеччиною і вважали її головним ворогом. Цієї точки зору притримуючи-лись військовий міністр П. С. Ванновский і начальник Головного штабу гені-рал Н. Н. Обручов.

Однак найвпливовіші політики війни не хотіли. Не хотів її і Олександр III. Гірі всіляко прагнув уникати конфліктів і ускладнений-ний. Німецький посол в Петербурзі повідомляв, що «Гірі прекрасно знає, що в Росії в разі зовнішнього ураження спалахне революція, по порівняй-нію з якою Паризька комуна здасться дитячою забавою». У свою чергу, Бісмарк відверто зізнавався в приватному листуванні 1887: «Війну з Росією ми без необхідності вести не будемо, так як у нас немає інтересів, задоволення яких ми могли б за допомогою її добитися.

246

«превентивної» війні проти Росії, - я не дам згоди на профилакти-чеський напад на Росію ». Взаємні нападки російської та німецької прес-си німецький канцлер прокоментував так: «Для мене друк - типо-графська фарба на папері, проти якої ми війни не ведемо».

На жаль, в 1888 р. в Німеччині змінився імператор - ним став Вільгельм II. а в 1890 р. пішов у відставку Бісмарк. Новий уряд не було зацікавлені-ресовано у підтримці добрих відносин з Росією так сильно, як при Бісмарку. У результаті в 1890 р. Вільгельм II відмовився від продовження до-говору 1887 з Росією.

Гирсу довелося терміново міняти політичну мову і використовувати по-тепленіе відносин з Францією (особливо після позики 1888 р.) як привід для створення нового балансу сил в Європі. Тепер австро-німецькому союзу планувалося протиставити російсько-французький. Обережно, у приватному листі, навмисно доведеному до відома французьких дипло-матів, російська міністр писав про те, що «сердечна згода, яке настільки щасливо повернулося між Росією і Францією, представляє в наші дні умова, необхідна ... для створення певного противаги впливав-нію ліги центральних держав, забезпечуючи саме благотворний рівновагу сил ». З цього першого кроку, зробленого в лютому 1891 р., почалося взаим-ве зближення Росії і Франції. Коли ж у травні 1891 Німеччина і Ав-стрия пишно оголосили про продовження Троїстого союзу, а Англія продемонструвала готовність підтримати цей союз, угода між Рос-сией і Францією стало справою часу. У серпні 1891 була укладена перша таємна угода, досить гнучке, але обгороджує Росію від небезпеки політичної ізоляції у разі європейської війни. Для російсько-го суспільства символом зближення з Францією став візит в Кронштадт французької ескадри. Було дивно бачити в Росії триколірні рес-публіканського прапори як прапори союзників. Ще дивніше було дізнатися, що на обіді на честь французьких моряків Олександр III, стоячи, з голою головою, прослухав виконання революційного гімну - «Марсельєзи». «Марсельєзу» в Кронштадті С. Ю. Вітте прокоментував так: «Боже царя храни» і «Марсельєза» - це Христос Воскрес, виспівували в сина-Гоги »227. Справедливості заради відзначимо, що і республіканці французи на вечірньому прийомі в Монплезире зняли капелюхи і вітали Александ-ра III триразовим «Vive l'emperiur!» («Хай живе Імператор!").

У 1892 р. глава французького Генерального штабу Буадефр, який прибув офіційно на маневри російської армії, таємно підписав військову конвенцію з начальником Головного штабу Обручевим. У разі війни з Німеччиною країни домовлялися виставити понад 2 млн солдатів і змусити дека-ка воювати відразу на два фронти (таким чином, головні ідеї сценарію бу-дущей світової війни були розписані за 15 років до її початку). Взаємна

 247 

 допомога передбачалася також у разі військових конфліктів Франції з Італією чи Росії з Австро-Угорщиною. Конвенція вступала в силу після її ратифікації російським імператором і французьким президентом. Прави- тельственний криза у Франції (пов'язаний з «Панамою» - корупцією при будівництві Панамського каналу), обережність Гірса, все ще Наді- явшегося на повернення дружби з Німеччиною, відтягнули підписання дого- злодія майже на півтора року. Однак в 1893 р. відбувся візит у відповідь рус- ської ескадри в Тулон, і він ознаменував остаточний висновок рус- ско-французького союзу. На французькому ринку з'явилися лікери «Ду- ня »і« Москвичка », популярна карикатура зображувала Францію як розбірливу наречену, зрештою кидається в обійми російського ка- замов. Але головне - успішно завершувалися секретні переговори про підпи- саніі союзного пакту. 14 грудня Олександр III схвалив угоду, і 23 Грудень 1893 (4 січня 1894 за новим стилем) російсько-французька конвенція вступила в дію. 

 У Європі утворилися дві стійкі коаліції: російсько-французька («Сердечне згоду» - «антінт кордіаль», Антанта) стала протівове- сом австро-німецької, що лежить в основі Троїстого союзу. Не ясно було, до кого примкне Англія, хто з п'ятірки держав виявиться «втрьох». На початку 1890-х рр.. Англія була близька до Німеччини, але суперництво через колоній, особливо в Західній Африці, перешкоджало тіснішої зближенню. Точно так же гострота суперництва з Росією в Середній Азії (так звана «Велика гра») відштовхувала Англію від Антанти. Питання залишалося неясним все XIX століття - і, бути може, ця неясність підтримувала нехай нестійке, але рівновагу в Європі: до війни гото- вилися, війну чекали, але, пам'ятаючи про Наполеонівських і Кримської війнах, воювати, не маючи «більшості», боялися. 

 Інформація, релевантна "Берлінський конгрес"

1. Статті конфедерації США. Особливості правовог акту.
     конгрес "(ст. II). Для "завідування спільними інтересами" щорічно обиралися делегати для з'їзду на Конгрес в 1-й понеділок листопада, Штату надавалося право відкликання всіх своїх делегатів або деяких з них протягом року і право заміни їх на іншу частину року. Витрати на загальну оборону із загальної скарбниці мали особливий облік. Поповнення скарбниці здійснювалося штатами "пропорційно з цінністю земель
   
2. Література
     Бойцова В.В. Служба захисту прав людини і громадянина. Світовий досвід. М.: Изд-во БЕК, 1996. Депутат парламенту в зарубіжних державах. М.: ЮЛ, 1995. Єгоров К.А. Представницька система Китаю: історія та сучасність. М.: Спарк, 1998. Зубов А. Б. Парламентська демократія і політична традиція Сходу. М.: Наука, 1990. Керімов А.Д. Парламентське право Франції. М.: Норма, 1998.
   
3. Про відносини між Урядом та Генеральними кортесами
     Стаття 108. Уряд несе солідарну відповідальність перед Конгресом депутатів за свою політичну діяльність. Стаття 109. Палати та їх комісії через своїх представників можуть вимагати будь-яку інформацію і сприяння, в яких вони потребують, в уряду, його департаментів і будь-яких органів держави і автономних співтовариств. Стаття 110. 1. Палати та їх комісії можуть
   
4. Національний конгрес і боротьба за незалежність Індії.
     конгрес - орган індійського самоврядування, створений з благословення англійців ще наприкінці XIX століття. Спочатку до його складу входили асоціації підприємництва та інтелектуальної еліти індійського колоніального загально-362 ства. З початку 20-х років ситуація змінюється. Лідером, який зумів перетворити Конгрес в масову партію, став М.К. Ганді. Основною політичною метою, яку
   
5. 21. Основні особливості та характеристика президентської республі-ки.
     конгрес і верховний суд наділяються такими повноваження-ми, які дозволяють їм впливати один на одного. Президент обирається внепарламент-ським шляхом за допомогою непрямих виборів. Дострокове усунення президента від повинне-сти - імпічмент або відставка. Будучи «главою виконавчої влади», він формує уряд - кабінет лише при номінальній участю сенату. Ніякої відповідальності
   
6. Філософія культури Кант Шістнадцять лекцій, прочитаних в Берлінському університеті Передмова
     Ця книга задумана не як історико-філософська, а як чисто філософська за своїм характером. Мова в ній йде тільки про те, щоб ввести ті основні ідеї, за допомогою яких Кант створив новий образ світу, у позачасовий інвентар філософської думки, - адже хоча б наближено він буде доступний і обумовленим в часі істотам - незалежно від усіх застосувань і доповнень, які , правда,
   
7. Східна Німеччина.
     Влітку 1989 еміграція громадян НДР до ФРН набула масового характеру - до кінця року понад 200 тисяч переселилися до Західної Німеччини. У багатьох містах проходили масові маніфестації з вимогою негайно розпочати політичні й економічні реформи. У жовтні 1989 р. Е.Хонеккер був змушений піти з вищих посад у партії і державі. Парламент виключив з конституції статті про керівну
   
8. 6.1.3. Нові рубежі американської геополітики в Євразії
     Одним з теоретичних фундаментів американської зовнішньої політики є геополітична теорія, яку умовно називають «петлею анаконди». Вона багато разів описана в працях з геополітики. Однак існує думка, що класична геополітика застаріла і тільки доморослі диваки можуть нескінченно повторювати заяложені істини. Друга помилка пов'язано з тим, що застаріла і основоположна
   
9. Заходи
     конгресах, систематичне варіювання занять, практика всередині підприємства або асистентська діяльність; співробітників, які приймаються ними у вільний час і повністю або переважно ними фінансуються, наприклад навчання у вечірньому навчальному закладі, самонавчання, заочне навчання у вузі, навчання на заочних курсах або прослуховування телевізійного курсу лекцій. Розрізняють два типи
   
10. Глава 2. Про розробку законів
      Стаття 81. 1. Органічними законами є закони, що відносяться до розвитку основних прав і свобод, закони, що схвалюють статути про автономії, закони, що відносяться до порядку загальних виборів, і всі інші закони, передбачені Конституцією. 2. Прийняття, зміна або скасування органічних законів вимагає абсолютної більшості в Конгресі в останньому голосуванні по проекту в цілому. Стаття
    
11. Література 1.
      конгрес, тез. докл. СПб, 2000в. С. 535-536. 18. Толстова Ю.И. Концептуальне моделювання предметної галузі дослідження при вивченні соціальної напруженості / / Традиції та сучасність у соціології. М.; Макс Прес, 2001. С. 68-85. 19. Толстова Ю. Н. Соціологія і математика: Зб. обр. тр. М.: Науковий світ, 2003. 20. Толстова Ю. Н. Соціологічне дослідження як вимірювання в широкому
    
12. СТАНОВЛЕННЯ ДУХУ ?
      Початок Георг Вільгельм Фрідріх Гегель народився 27 серпня 1770 в Штуттгарті, що був тоді столицею графства Вюртемберг. Там він отримує класичну освіту, потім в 1788 р. вступає до Тюбінгенський теологічний інститут, де зав'язує дружбу з поетом Гельдерлином, потім з філософом Шеллінгом. Троє друзів пристрасно переживають Велику французьку революцію, в якій вони бачать
    
13. 3. Допоміжні служби колегіальних органів
      Ця частина допоміжного апарату парламентів повинна бути максимально деполітизована. Тут необхідно готувати вихідні матеріали, проекти та інші документи наскільки можливо об'єктивно, з урахуванням різних думок, існуючих в парламенті, палаті і комітеті (комісії), рахуючись, зрозуміло, насамперед з позицією більшості. Як зазначав дослідник роботи Конгресу США Дж. Купер,
    
14. 3. Конституція і матеріальна культура
      Будучи продуктом загальнолюдської і національної культури, конституція нерідко стає джерелом ідей для художників, архітекторів і навіть поетів, тим самим викликаючи появу нових пам'ятників матеріальної культури, через які вона нерідко надає посилене емоційний вплив на населення держави. На одній з центральних вулиць Мадрида розташований великий кам'яний порожнистий куб,
    
15. 2. Лобізм
      У попередньому пункті ми розглянули питання про функціональну свободу парламентарія та її політичних кордонах. Але парламентарій піддається впливу не тільки політичних чинників - партій, колег по комітету (комісії), по палаті. На його голосування з конкретних питань прагнуть впливати і інші сили, іменовані звичайно групами тиску. Вони зацікавлені, як правило, в певному рішенні
    
16. [Глава 1] Логіка змін
      Коли в 1989 р. впала Берлінська стіна і східноєвропейські країни дружно кинулися в обійми Заходу, ніхто не хотів думати про ті проблеми і труднощі, які чекають попереду. Через три роки, коли розпався Радянський Союз, і виникла на його уламках Російська Федерація оголосила про рішучий перехід до капіталізму, всі вже знали, що перетворення будуть болючими - про це
    
17. 9. Федеральні території
      конгрес (федеральний парламент). Бразильська Конституція також відокремлює федеральний округ від територій. Згідно з її ст. 32 федеральний округ не може ділитися на муніципії. Він управляється на основі органічного закону, прийнятого його Законодавчої палатою 2/3 голосів і двома голосуваннями з проміжком не менше 10 днів. Йому належать законодавчі повноваження, які зберігаються за штатами і
    
18. Професійні спілки.
      конгресі профспілок в Парижі у вересні 1945 р., активно виступали за поліпшення матеріального становища трудящих. Багато уваги приділялося боротьбі з безра-ботіцей, розвитку системи соціального страхування, відстоювання прав профспілок. Важливе місце в діяльності профспілок займали питання, пов'язані з боротьбою народних мас за заборону атомної зброї, припинення воєн і регіональних
    
19. ФІЛОСОФІЯ ЛЮДИНИ
      конгрес (Бостон, 1998) розглянув зростаючу виховну роль філософії в сучасних умовах. У сфері медичної освіти філософія покликана стати логікою і методологією медичного знання, філософією медичного дослідження