Головна
Аксіологія / Аналітична філософія / Антична філософія / Антологія / Антропологія / Історія філософії / Історія філософії / Логіка / Метафізика / Світова філософія / Першоджерела з філософії / Проблеми філософії / Сучасна філософія / Соціальна філософія / Середньовічна філософія / Телеологія / Теорія еволюції / Філософія (підручник) / Філософія мистецтва / Філософія історії / Філософія кіно / Філософія науки / Філософія політики / Філософія різних країн і часів / Філософія самоорганізації / Філософи / Фундаментальна філософія / Хрестоматії з філософії / Езотерика
ГоловнаФілософіяПершоджерела з філософії → 
« Попередня Наступна »
Аристотель. Твори в 4-х томах. Том 2. Вид-во Думка, Москва; 687 стр., 1976 - перейти до змісту підручника

Розділ десятий [Перетворення висновків в третій фігурі]

У третій фігурі якщо укладання піддається перетворенню в протилежне [положення], то пі одна з посилок будь-якого силогізму заперечується, якщо ж у противолежащей [по протиріччя] - то заперечуються обидві посилки, притому у всіх силогізмах. Справді, нехай буде доведено, що А притаманне ю деяким Б, те саме що терміну нехай буде В і обидві посилки нехай будуть загальними; якщо, стало бути, при-п'ять, що А деяким Б не властиво, а Б притаманне всім В, то ніякого силогізму про А і В не вийде. Так само, якщо А не властиво деяким Б, а всім У притаманне, не вийде ніякого силогізму про Б і В. Подібним же чином доводиться і коли посилки не загальні. Справді, або обидві посилки по перетворенні необхідно приватні, або загальне відноситься до меншого крайнього терміну; але в такому випадку, як ми бачили не виходить силогізму ні по першому, ні по середній фігурі, Якщо ж посилки піддаються перетворенню в [положення], протіволе-225

8 Аристотель, т. 2 ИЬ

жащее [по протиріччя], то обидві вони заперечуються. Справді, якщо А не властиво жодному Б, а Б притаманне всім В, то А чи не властиве жодній В. З іншого боку, якщо А чи не прпсуще жодному Б, але притаманне всім В, то В не буде властиве жодній В. Точно так само - якщо одна посилка не загальна. Справді, якщо А не властиво жодному Б, а Б притаманне деяким В, то А не властиво деяким В. Якщо ж А чи не властиве жодній Б, але притаманне всім В, то В не буде притаманне пі одному В. Рівним чином - якщо укладання негативне. Справді, нехай буде доведено, що А деяким Б не властиво, і нехай посилка БВ буде утвердітельпой, а АВ - негативною; пмепно так, як ми віделі2, виходить силогізм. Якщо ж взяти [положення], протилежне висновком, то силогізму не буде, бо якщо А притаманне деяким Б, а Б - всім В, то, як ми віделі3, не виходить силогізму про А і В. Точно так само - якщо А притаманне деяким Б, по жодному У пе притаманне, то, як ми віделі4, не виходить силогізму про Б і В. Так що посилки не заперечуються. Якщо ж взяти [положення], протилежний висновку [по протиріччя], то посилки заперечуються. Справді, якщо А притаманне всім Б п Б - всім В, то А буде притаманне всім В. Але було адже припущено, що воно не властиве жодній В. Далі, якщо А притаманне всім Б, по пі одпому В не притаманне, то Б нічого не буде притаманне ІІІ одному В. Але було адже припущено, що воно притаманне всім В. Подібним же чином доводиться, якщо посилки не загальні. Справді, АВ стане в такому разі загальної і негативною, а інша посилка - приватної та стверджувальній. Якщо ж А притаманне всім Б, а Б - деяким В, то випливає, що А притаманне деяким В. Але було адже припущено, що опо не властиво жодному В. Далі, якщо А притаманне всім Б, але але притаманні жодному В, то Б нічого не буде властиве жодній В. 11о було адже припущено, що воно притаманне деяким В. Якщо ж А притаманне деяким Б, а Б - деяким В, то силогізму не вийде, як не вийде його, якщо А притаманне деяким Б, але не властиво жодному В. Так що способом, зазначеним вище, посилки заперечуються, іншим же, тільки що описаним, - ні.

Отже, зі сказаного очевидно, яким саме чином HO перетворенні укладення виходить в кожній фігурі силогізм, а також коли виходить висновок, протилежне посилці, і коли - противолежащей [по протиріччя]. Очевидно також, що в першій фігурі ці силогізми виходять через середню і останню фігури і що посилка, що містить менший крайній термін, завжди заперечується через середню фігуру, а посилка, що містить більший крайній термін, - через останню; в другій же фігурі ці силогізми виходять через першу і останню фігури і посилка, що містить менший крайній термін, завжди заперечується через першу фігуру; посилка, що містить більший крайній термін, - через останню; нарешті, в третій фігурі ці силогізми виходять через першу і середню фігури і посилка, що містить більший крайній терміп , завжди заперечується через першу фігуру; посилка ж, що містить мепипій крайній терміп, - через середню.

Розділ одинадцятий

[Приведення до неможливого і його ставлення до перетворення, головним чином по першій фігурі]

Таким чином, очевидно, що таке перетворення, як воно відбувається в кожній фігурі і який виходить при цьому силогізм. Силогізм ж через неможливе доводиться, коли приймають посилкою те, що суперечить висновку, і додають до нього іншу посилку. Такий силогізм виходить у всіх фігурах, бо він подібний перетворенню з тією лише різницею, що перетворення виробляють, коли силогізм вже освічений і обидві посилки прийняті, тим часом як до неможливого призводять, коли [положення], протилежний [по протиріччя], чи не заздалегідь прізпано , а [умовно взято] як очевидно істинне. Терміни ж в обох [доказах] знаходяться в однаковому відношенні один до одного і беруться одним і тим же способом. Наприклад, якщо А притаманне всім Б, а В - середній термін, то при припущенні, що А притаманне або не всім Б, або не властиво пі одному Б, але притаманне всім В, що якраз було прийнято за істинне, В необхідно або властиве жодній Б, або при-суще не всім Б, а це неможливо. А тому припущення помилково, і, стало бути, противолежащей йому положення істинно. Точпо так само і в інших фігурах. Бо там, де допустимо перетворення, припустимо також і силогізм через неможливе.

8 *

227 Отже, общеутвердительное положення доводиться через неможливе за середньою і третьої фігурам, але не по першій; всі інші положення - по всіх фігурам. Справді, припустимо, що А притаманне не всім Б або не властиво жодному Б, і додамо до цього іншу посилку, що відноситься до будь-якого терміну, - або що В притаманне всім А, або що Б притаманне всім Д. Таким саме чином вийшла б перша фігура. Однак якщо припустити, що А притаманне не всім Б, то силогізму не вийде, до якого б терміну пі ставилася інша посилка. Якщо ж припустити, що А не властиво жодному Б, то, коли додають посилку БД, виводиться щось помилкове, однак [спочатку] покладене залишається недоведеним. Справді, якщо А не властиво жодному Б, а Б притаманне всім Д, то А пе буде властиве жодній Д. Але пусті »це буде неможливо. Стало бути, ложпим буде те, що А не притаманна жодному Б. Однак якщо ложно, що А по властиве жодній Б, то ще не істинно, що воно притаманне всім Б. Якщо ж додається посилка ВА, то [також] не вийде силогізму, як не вийде, якщо припустити, що А притаманне не всім Б. Так що очевидно, що не може бути за першої фігурі доведено через неможливе, що [А] притаманне всім [Б]. Але що воно деяким притаманне, або не властиво ні одному, або притаманне не всім, - це може бути в пий доведено. Справді, припустимо, що А не властиво жодному Б, і приймемо, що Б притаманне всім або деяким В. Тоді А необхідно не властиве жодній В або притаманне але всім В. Але це неможливо (бо нехай буде істинним і очевидним, що А притаманне всім В); так що якщо це хибне, то А необхідно притаманне деяким Б. Якщо ж взяти іншу посилку з А [як те саме що терміну], то силогізму не вийде. Чи не вийде його і в тому випадку, якщо припустити [положення], протилежне висновком, наприклад що А не властиво деяким Б. Таким чином, очевидно, що припущенням слід брати щось противолежащей висновком [по протиріччя]. Далі, припустимо, що А притаманне деяким Б, і приймемо, що В притаманне всім А. Тоді В необхідно притаманне деяким Б. Але нехай це буде неможливо, а тому припущення хибне. Але раз це так, то істинним буде, що Л не властиво жодному Б.

Точно так само - якщо посилку ВА взяти негативною. Якщо ж взяти посилку з Б [як середнім терміном], то силогізму не вийде. А якщо припустити протилежне, то силогізм, правда, вийде і буде доведено неможливе, проте спочатку прийняте залишається недоведеним. Справді, припустимо, що А притаманне всім Б, і приймемо, що В притаманне всім А. Тоді В необхідно притаманне всім Б. Але це неможливо, а тому ложіо припущення, що А притаманне всім Б. Але якщо воно притаманне не всім Б , то ще не необхідно, щоб воно не було притаманне пі одному Б. Точно так само - якщо іншу посилку взяти з Б [як середнім терміном]. А саме, силогізм, правда, вийде і буде доведено неможливе, проте припущення заперечується. Так що припущенням слід брати противолежащей [по протиріччя]. Для того ж щоб довести, що А притаманне не всім Б, слід припустити, що воно притаманне всім Б. Справді, якщо А притаманне всім Б, а В - всім А, то В притаманне всім Б; так що якщо це неможливо, то припущення хибне. Рівним чином - якщо іншу посилку взяти з Б [як середнім терміном]. І те ж саме буде, якщо посилка ВА негативна, бо силогізм вийде і в цьому випадку. Але якщо заперечення віднести до Б, то нічого не доводиться. Якщо ж припустити, що А притаманне не всім Б, а деяким, то буде доведено не те, що воно притаманне не всім, а те, що воно не властиве жодній. Справді, якщо А притаманне деяким Б, а В - всім А, то В буде притаманне деяким Б. Якщо ж це неможливо, то помилково, що А притаманне деяким Б, а тому істинно, що воно не властиве жодній Б. Однак через доказ цього заперечується і щось істинне, адже було прийнято, що А деяким Б притаманне, а деяким ні. Крім того, з припущення неможливе не випливає, інакше воно було б помилковим, так як з істинних посилок не можна вивести помилкове; тут же припущення правдиве, бо А притаманне деяким Б. Тому не можна зробити припущення, що А притаманне пекоторим Б, а слід припустити, що воно притаманне всім Б. Рівним чином йшла б справа, якби ми доводили, що А не властиво деяким Б. Справді, якщо «бути деяким пе властивим» і «бути властивим пе всім» означає одне і те ж, то і доказ для того й іншого буде одним і тим же.

Таким чином, очевидно, що у всіх силогізмах припущенням слід брати не протилежне, а противолежащей [по протиріччя]. Бо так висновок буде необхідним і припущення здасться правдоподібним, бо якщо щодо всього істинно або твердження, або заперечення, то, у разі якщо доведено, що заперечення неправдиве, пеобходімо буде істинним твердження. І навпаки, якщо відкидається істінпость твердження, то правдоподібним слід визнати отріцапіе. Але протилежне ні в одному, пі в іншому разі не падлсжіт вважати [істинним], бо якщо ложно, що щось пі одному не притаманне, то ще не необхідно істинно, що воно всім притаманне, що не правдоподібно і те, що якщо одне ложпо, то інше істинно.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Розділ десятий [Перетворення висновків в третій фігурі] "
  1. Правильні (сильні) модуси
    Модуси позначаються трьома буквами, кожна з яких позначає тип судження, що грає відповідно роль більшою, меншою посилки і укладання. Модуси першої фігури: AAA, АН, ЕАЕ, НЕЮ. Модуси другої фігури: АЕЕ, АОО, ЕАЕ, НЕЮ. Модуси третьої фігури: АН, ВАТ, IAI, ЄАО, НЕЮ, AAI. Модуси четвертої фігури: AAI, IAI, ЄАО, НЕЮ,
  2. ГЛАВА ТРЕТЯ [Справжні укладення з помилкових або змішаних посилок по другій фігурі]
    По середній же фігурі з помилкових посилок можна виводити істинні укладення у всіх випадках - і коли обидві посилки взяті цілком
  3. ГЛАВА ШОСТА [Доказ по колу в другій фігурі]
    По друге ж фігурі стверджувальне [положення ] не можна довести цим способом, але негативне - 15 довести можна. Стверджувальне не можна довести тому, що не обидві посилки позитивні, адже висновок [перший силогізму] негативне, а стверджувальне [положення], як ми бачили, доводиться з двох стверджувальних посилок. Негативне ж [положення] доводиться таким чином: нехай А
  4. Глава перша
    1 Аналог принципу, слідуючи якому виявляються категорії. Див «Перша аналітпна» I, 37; «Метафізика», 1017 а 22 - 27. - 315. Глава третя 1 Див 72 b 18-25; 84 а 29 - Ь 2. - 318. Глава четверта 1 А саме в гол. 3. - 319. 2 І значить, А, Б і В - равнооб'емние терміни. - 319. 9 Затвердження Ксенократа. Див Плутарх. Moralia, 1012 D. СР «Про душу», 404 Ь 29-30; 408
  5. Фігури і модуси простого категоричного силогізму
    - Залежно від того, яке місце - суб'єкта або предиката - в посилках займає середній термін, розрізняють чотири різновиди силогізму, звані фігурами простого категоричного силогізму. Кожна фігура має свої спеціальні правила, хоча ці правила можуть бути отримані строго логічно, як наслідку із загальних правил простого категоричного силогізму. I. Перша фігура
  6. Розділ сорок перша
    * Див прим. 15 до гол. 13. - 193. % Див. «Друга аналітика», 76 b 39-77 а 1; «Метафізика», 1078 а 19-21. - 193. Глава сорок четверта 1 Див гл. 23. - 194. 2 Якщо судити за збереженими праць Арістотеля, то він цього обіцянки не виконав. - 195, Глава сорок п'ятого 1 Маються на увазі перша і третя фігури. - 197. Глава сорок шоста 1 А іменпо Celarent, Cesare і Caniestres. -
  7. Глава десята 1
      Див «Початки Евкліда» I, визначення 4, 20, а також ком-мент. 1 (стор. 221-224) і 4 (стор. 225-229); «Початки Евкліда» VII, визначення 1 і коммент. 1 (стор. 257-259). - 274. 2 Див «Початки Евкліда» I, визначення 2 і коммент. 3 (стор. 225). - 274. 8 Див «Початки Евкліда» I, загальні поняття, аксіома 3 і коммент. 24 (стор. 244-246). - 274. 4 «Початки Евкліда» VII, визначення 6, 7, 19,
  8. Завдання 26-30. Тема «Простий категоричний силогізм».
      Теорія: Простий категоричний силогізм (ПКС) - це умовивід, в якому обидві посилки і висновок є простими категоричними судженнями. Силогізм від гр. Syllogismos - міркування, що складається з двох суджень (посилок), з яких випливає третє судження - висновок. Приклад 1: М Р Всі адвокати - юристи. S М Петров - адвокат. S Р Значить, Петров - юрист. Структура ПКС: В ПКС розрізняють три
  9. Глава двадцята 1
      Як у 38 а 13-16. - 162. 2 Як у 33 b 29-33, тобто як у відповідних комбінаціях посилок в другій фігурі. - 162. 3 Т. е. в ассерторіческіе посилках: 28 b 5 - 29 а 6. - - 162. 4 Як у 39 а 23-28, 36-38. - 162. Розділ двадцять перший 1 У гол. 20 при проблематичності обох посилок або при проблематичності однієї і ассерторічності другий. - 163. 2 В 33 Ь 25-31. - 163. 3
  10. Введення
      Глава I. Загальні положення про акціонерне товариство Глава II. Створення та ліквідація товариства Глава III. Акції. Права акціонерів Глава IV. Статутний капітал і активи товариства Глава V. Дивіденди товариства Глава VI. Реєстр акціонерів товариства Глава VII. Загальні збори акціонерів Глава VIII. Рада директорів (наглядова рада) та виконавчий орган товариства Глава IХ. Великі угоди Глава Х.
  11. Глава тридцятих * В
      «Топіці» I, 14. - 183. Розділ тридцять перший * Див Платон. Софіст, 219 а - 237 а; Політик, 258 b 267 с. - 183. 2 Послідовники Платона. - 183. 3 Див гл. 4-30. - 183. 4 СР «Друга аналітика», 91 b 24-27. - 184, Розділ тридцять другий * Див гл. 2-26. - 185. а Див гл. 27-30. - 185. 8 Див гл. 45. - 185. 4 Посилка становить більшу частину силогізму, ніж термін. - 185. ? У
  12. Розділ вісімнадцятий [Силогізми по другій фігурі, в яких одна посилка - про властиві, а інша - про можливе притаманному]
      Якщо одна посилка - про властиві, а інша - про воз-20 можна притаманному, і притому стверджувальна посилка - про властиві, а негативна - про можливе притаманному, то ніколи не получйтся силогізму, все одно, взяті Чи терміни в загальних або в приватних посилках . Доводиться це так само, [як і раніше], і за допомогою тих же термінов1. Але якщо стверджувальна посилка - про можливе притаманному, а негативна - про
  13. Розділ одинадцятий [Силогізми по третій фігурі, в яких одна з посилок - про властиві, а інша - про необхідно притаманному]
      В останній фігурі висновок буде про необхідно притаманному, якщо [крайні] терміни пов'язані з середнім в загальних посилках, причому обидві посилки - позитивні і одна з них, все одно яка, - про необхідно притаманному. Якщо ж одна з посилок - негативна, а інша - стверджувальна, то висновок буде про необхідно притаманному, коли про необхідно притаманному буде негативна посилка, якщо ж
  14. РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ [Модальність силогізмів]
      Так як бути властивим, необхідно властивим, можливо властивим - не одне і те ж (бо багато притаманне, проте не необхідно, інше ж не властиво ні необхідно, ні просто, але воно може бути притаманне), то ясно, що в кожному з цих випадків силогізм буде різним і що терміни не знаходяться в однаковому ставленні один до одного: вони будуть то необхідно притаманні, то притаманні, то можливо притаманні. З
© 2014-2020  ibib.ltd.ua