| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ХОЛОСТОВА Є.І. ПРОФЕСІЙНИЙ І ДУХОВНО-МОРАЛЬНИЙ ПОРТРЕТ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА. - М., 1993. МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ |
||
|
Сучасна система соціального виховання досить різноманітна. Вона включає прийоми і методи, спрямовані на соціалізацію особистості; шляхи і способи, що допомагають особистості нормалізувати відносини з оточуючими людьми. При організації та виборі методів виховної роботи соціальному педагогу слід пам'ятати, що крім нього на дитину впливають: природа; сім'я, школа, середа; власна діяльність; засоби масової інформації; література, мистецтво; спосіб життя найближчого оточення, власні плани, положення в колективі. Методи роботи соціального педагога можуть бути групові та індивідуальні, а й працюючи з групою, педагог в першу чергу має справу з особистістю дитини. Вчені класифікували методи соціального виховання, визначивши їх як «способи цілеспрямованих дій у конкретній ситуації взаємодії з особистістю і її культурно-освітнім середовищем, що забезпечують формування соціально значущих відносин і якостей особистості ^. Маслова Н.Ф. Робоча книга соціального педагога. - Орел, 1994. - С. 12. 25 24 Методи соціального виховання поділяються: I. Залежно від того, на що вони спрямовані: формування свідомості (поглядів, оцінок, понять-, суджень); формування емоційних почуттів і прагнень (мотивів, почуттів, прагнень, ідеалів); * самовиховання особистості (самооцінки, самоконтролю, самоорганізації); формування соціально-прийнятного поведінки і діяльності особистості, звичок, відносини з оточуючими. II. Залежно від характеру відносин вихователя і вихованця: організація діяльності; метод спілкування; опіка; самореалізація та індивідуальна корекція дій. III. Залежно від характеру впливу середовища на особистість: спілкування, думка, привчання, тренування, організація діяльності, спілкування-діалог, переучування; створення нового середовища: нова діяльність, зміна сенсу життя, відносин, діяльності, зміна поведінки, зміна ситуації, зміна середовища. З цього достатку методів соціального виховання розглянемо тільки згруповані вченими з утримання проведеної роботи: соціально-економічні; організаційні; психолого-педагогічні. Соціально-економічні методи роботи соціального педагога близькі до роботи соціального працівника. Це робота соціального педагога в школі з нужденними дітьми, різнобічна, в тому числі і матеріальна, допомога сім'ї і т.д. Організаційні методи спрямовані на організацію колективу, відносин особистості в колективі, організацію допомоги особистості, сім'ї, різним неформальним об'єднанням; створення секцій, клубів, об'єднань і т.п. Створення колективу починається з організації малого, первинного колективу, на який спирається вихователь в організаційній роботі. Вирішенню виховних проблем сприяє організація дитячого самоврядування. Дитяче самоврядування, ради, комітети, загальні збори - це формування дитячого думки, переконань, виховання почуття відповідальності, навичок самостійно приймати рішення. Організаційні методи спрямовані на нормалізацію відносин особистості і суспільства. Найчастіше соціальний педагог стикається з ситуацією, коли ці відносини порушені і його завдання - організувати нові відносини. До методів організації колективу слід віднести дисципліну і режим. Соціальний педагог досягає мети у виховній роботі, коли дисципліна стає організуючим методом відносин особистості і колективу. Режим досягає мети, коли його «точність, спільність, визначеність» (А. С. Макаренко) не підміняє муштрою, а переслідують розумні цілі. Організаційним методом є і покарання, яке застосовується, коли особистість протиставляє себе суспільству, колективу. До психолого-педагогічним методів належать такі методи як дослідження, спостереження, психологічний діагноз, бесіда та інтерв'ю. Найпоширенішим методщв роботі соціального педагога є метод наблюденія1, який дає матеріал для виховної роботи. Зупинимося докладніше на окремих методах соціальної роботи. Педагог спостерігає за спілкуванням дитини, його поведінкою в сім'ї, в школі, з однолітками, за його працею. Початківець соціальний педагог веде щоденник, що допомагає краще вивчити підопічного. До відання щоденника педагог повинен готуватися, попередньо склавши план спостереження за дитиною в різноманітних ситуаціях. Він аналізує шкільні документи, характеристики, медичні виписки. Існує кілька видів спостереження: включене спостереження, коли вихованець і педагог в контакті; систематичне спостереження - проводиться тривало, безперервно або по циклах (день в тиждень, тиждень у році); несистематичної спостереження - проводиться в екстремальних ситуаціях; ситуативне спостереження - проводиться в залежності від ситуації: у звичній обстановці (у сім'ї, з однолітками) і в екстремальній (при скасуванні уроків, хвороби вчителя). Педагог спостерігає за емоційної і моральної реакцією вихованця, за його прівичк2амі спілкування, ставленням до людей, яких він не прінімает2. Метод бесіди дає можливість педагогу проникнути в духовне життя вихованця, з'ясувати всі труднощі його життя. Успіх бесіди залежить від професіоналізму соціального педагога, його вміння вибудувати бесіду так, щоб розташувати до себе дитину, а також від зацікавленості в бесіді вихованця. 1 Див: Маслова Н.Ф. Робоча книга соціального педагога. - Орел, 1995. - Ч. І. - С.25-27. 2 Див там же. 26 27 Педагог повинен бути підготовлений до бесіди. Важливо не тільки сформулювати питання, а й вибудувати їх у певній послідовності, логіці, розташувати їх такт чтобьГ ключові питання були в середині бесіди. Ведення бесіди вимагає від педагога серйозного аналізу її змісту та напруги пам'яті. Неодмінна умова успіху бесіди - облік віку дитини, його індивідуальних особливостей, задатків і здібностей. Особливо слід сказати про ознайомчої беседе1. Вона проводиться в установах соціальної допомоги та підтримки, в притулках, дитячих будинках, в установах перебування неповнолітніх правопорушників. Найчастіше з дитиною знайомиться комісія у складі вихователя, психолога, соціального педагога, лікаря, батьків. Спочатку дитину знайомлять з установою, вихователями, показують будівлю, групу хлопців, з якими він буде жити. Бесіду веде один член комісії, продумавши заздалегідь питання, їх зміст і послідовність, щоб досить докладно скласти уявлення про поступающем. Успіх ознайомчої бесіди залежить від ступеня її довірливості, від того, чи повірить дитина новим дорослим. Слід також враховувати, що, вступаючи в ці установи, дитина перебуває в стані стресу. Це вимагає особливої уваги до нього з боку психолога, лікаря і вихователя. Метод анкетування. Зібрати матеріал, що характеризує вихованця, можна методом анкетування. З анкети соціальний педагог може дізнатися його інтереси та особливості, визначити психологічні проблеми, представити його колишні вчинки. Все це допомагає скласти план педагогічної діяльності. Важливо, щоб вихованець відповідав на запитання в природних умовах. Складаючи анкету, необхідно проаналізувати її зміст і форму, головні питання розширити додатковими, які допоможуть вихованцю розкрити головне. Зміст питань в анкетах можна класифікувати за такими напрямками: плани на майбутнє; особливості поведінки; соціальний стан; рівень знань; 2 рівень інформаціонності2. Методика виявлення знань близька до методів іспиту. Анкетування може бути закритим, при якому передбачається кілька відповідей. Один з відповідей є очікуваним 1 Див: Шульга Т.М., ОліференкоЛ.Я. Психологічні основи роботи з дітьми «групи ризику» в установах соціальної допомоги та підтримки. - М, 1997. - С. 35. Див: Маслова Н.Ф. Робоча книга соціального педагога. С. 29. Для педагога. При відкритому анкетуванні Богаш інформація збирається за рахунок великої кількості питань. Метод інтерв'ю дає можливість отримати відомості на заздалегідь продумані питання. Вони повинні бути точно сформульовані. Дослідження ведеться в розмовній формі по одній певній темі. При фіксованому інтерв'ю питання лунають заздалегідь. Вони дозволяють досліджувати особистість в широкому діапазоні. Практикується об'єднання методів анкетування та інтерв'ю. Метод тестування. У практиці роботи соціального педагога використовуються різні види тестування. Воно може проводитися у формі опитування, спостереження, експерименту, кра-пшсрочного завдання. Найчастіше до цього методу соціальний педІЬг вдається, щоб встановити, чи піддавався дитина фізичному насильству, як до нього ставилися дорослі. У комплексі з цим методом використовуються спостереження, бесіда, інтерв'ю, анкетування. Таке глибоке дослідження допомагає виявити емоційне насильство. Складніше виявити сексуальне насильство, оскільки навіть для маленьких дітей це заборонена тема, і вони йдуть від неї. У цьому випадку ефективні рисункові тести (наприклад, малюнок себе в минулому, сьогоденні і майбутньому), які допомагають визначити ставлення дитини до свого життя, до тих, хто вчинив насильство. Кольорові тести (Люшера) (опис свого життя в бажаних кольорах) дають можливість визначити емоційний стан дитини після травми, кого він боїться. Дитині задається питання: «Який колір ти дав би мамі, татові, рідним, собі, друзям?» Питання ставиться в залежності від віку. Цей тест дає можливість представити не тільки емоційний стан дитини, але і його ставлення до батьків, до себе, до родичів, до друзів. Застосовується тестування і при визначенні готовності дитини до школи. Д.Б.Ельконін розробив тест «графічний диктант», коли дитина малює візерунки під диктовку дорослого: «Починаємо малювати. Перший візерунок - поставте олівець на верхню точку. Увага! Малюйте лінію: одна клітинка вгору. Не відривайте олівець від паперу. Тепер одна клітинка направо. Одна клітинка вниз. Одна клітинка направо. Продовжуйте малювати такий узор самі ». Методи підтримки особистості застосовуються, коли дитина (підліток) знаходиться в складній ситуації. Педагог допомагає йому проаналізувати свій стан, своє становище в житті, сформулювати, що потрібно докорінно змінити, в тому числі мета життя. Соціальний педагог допомагає налагодити побутові умови життя дитини, відносини між членами сім'ї. Змінивши життєві орієнтири підлітка (дитини), педагог намагається переконати його в їх реальності. 28 29 Методи подолання конфлікту. Соціальному педагогу доводиться розбиратися в різних конфліктах: у школі, в сім'ї, між однолітками: учитель-учень, батьки-дитина, батьки-учитель, учень-учень. Насамперед педагог з'ясовує, що призвело до конфлікту. Слід уявити себе в даній ситуації і постаратися не робити поспішних висновків. Не можна втягувати у конфлікт нових учасників - це ускладнить вирішення проблеми. Педагог спокійно аналізує думки конфліктуючих сторін. Продумує етапи вирішення протиріч між ними. Знаходить позитивні точки зіткнення конфліктуючих, частіше - це спільна діяльність. Важливо вибрати момент, час, коли можна провести переговори між конфліктуючими. Методи лікувальної педагогіки. До цих методів у своїй практиці зверталися відомі вітчизняні педагоги, психологи, лікарі (В. П. Кащенко, Л.С.Виготський, Я. Корчак, ВАСухомлінскій, А. Г. Кочан, АА Дубровський та ін.) Методи лікувальної педагогіки грунтуються на принципах, які відображають особливості роботи соціального педагога з цією категорією дітей. Це відповідальність за життя дітей і дбайливе ставлення до кожної дитини, співчуття і гуманність, врахування вікових особливостей дітей, їх задатків і здібностей, характеру їхнього ставлення до життя, навчання, здоров'ю. Методи лікувальної педагогічної діяльності з хворими дітьми грунтуються на усталених правилах: не нашкодь здоров'ю дитини, навчи піклуватися про своє здоров'я, поважай дитини. Наведемо ряд методів, які застосовуються в лікувальній педагогіці, виключаючи власне лікувальні методи: метод переконання - грунтовне роз'яснення дитині необхідності і важливості лікування; допомога у формуванні навичок саморегуляції, самодисципліни, самоаналізу; зміцнення здоров'я засобами мистецтва: театру, кіно, му-зикотерапіі, співу, хореографії, бібліотерапії, образотворчого творчості; організація рухливих та інтелектуальних ігор (імаготера-Пія); виховання на позитивних прикладах, вчинках, ідеалах (аретотерапія); використання природи в лікувально-виховних цілях. Індивідуальне навчання. Працюючи з сім'єю, де хвора дитина, соціальний педагог освоює методи індивідуального навчання, так як на практиці цю проблему доводиться вирішувати йому. Дослідивши фізичний стан дитини, соціальний педагог визначає рівень його розумового розвитку, який характеризується його обучаемостью, працездатністю та фондом знань (З.І.Калмикова). Показником розумового розвитку в першу чергу є рівень знань (Н. А. Нікітіна). Визначивши ступінь підготовленості дитини, на основі загальної програми педагог складає індивідуальну програму, яка постійно коригується в процесі її засвоєння. Існує маса дидактичної літератури з усіх навчальних предметів, де детально викладається методика навчання, в тому числі і індивідуального. Виховання природою. Сьогодні ми спостерігаємо, як руйнуються зв'язку людини з природою. Це тривожно, так як саме природа допомагає зберегти в людині доброту і моральність, техніка руйнує єство людини, і людина переступає межі моральності. У 1922 р. вийшов у світ розповідь Л. СейфуллінЩ «Правопорушники», в якому автор висуває як головне в перевихованні вплив на людину природи і праці. Праця виховує, а природа відволікає людину від злочину. Відомо, що природне середовище сприятливо впливає на формування особистості. Але природа по-різному впливає на формування міських і сільських хлопців. Міські школярі глибше усвідомлюють пізнавальну та естетичну цінність природи. Сільські - переважно бачать її економічну сторону, 1ак-тивно беруть участь в її освоєнні, але менше помічають і ценят1. Важливе значення в сучасному суспільстві має екологічне виховання, яке включає просвітництво і практичну діяльність дітей з ознайомлення з світом природи й оздоровленню навколишнього середовища. Друге передбачає: створення майстерень з виготовлення виробів; організацію далеких походів з дітьми та їх батьками; випуск економічної газети; відкриття консультативних пунктів з вирощування екологічно чистих продуктів; 2 роботу в лісництві в літній період і т.п.2 Використання народної педагогіки. Останнім часом в соціальному вихованні використовуються методи народної педагогіки, накопичені людством протягом століть. Серед цих методів можна назвати наступні: виховання словом; виховання справою; виховання релігією; виховання природою і мистецтвом; виховання традиціями; виховання грою; виховання громадською думкою. Одна із стійких традицій народного виховання - загартовування і зміцнення здоров'я дітей. 1 Див: Маслова Н.Ф. Робоча книга соціального педагога. - Орел, 1995. - Ч. II. - С.136. 2 Там же.-С. 136-139. 30 31 а У Павлиської «Школі радості» В. О. Сухомлинського на загартовування були спрямовані ряд заходів: походи босікрм, заняття на повітрі, екскурсії здоров'я на луг, ночівля в куренях влітку, сон на сіннику, овочі в харчуванні. - " У дитячому садку № 7 м. Чайковського Пермської області для профілактики хвороб застосовується часник, зубочек якого діти носять на мотузочці на грудях. У притулку м. Клину Московської області практикується щадне харчування і траволікування. У практиці соціального виховання величезну роль грає залучення дітей до народної творчості. Створення шкільних музеїв народної творчості не тільки розширює коло знань хлопців, а й впливає на їх духовний розвиток. Навчання народному фольклору в ігрових формах допомагає в розвитку творчої фантазії дітей, задатків і здібностей, співочих навичок. Діти знайомляться з різними жанрами народної пісні (колисковими, билинними, хоровими, історичними, танцювальними, коломийками і т.д.). Виконання цих пісень створює особливий емоційний настрій, що тим більше важливо для дітей, які пережили стресові ситуації. Різноманітні народні ігри дають дітям уявлення про побут, про моральному поведінці людини в суспільстві, розвивають організаторські здібності дітей, їх ініціативу і творче ставлення до життя. Методи корекції розвитку. Так сьогодні прийнято називати педагогічний вплив на фізично здорової дитини (підлітка) з відхиленнями в поведінці. Ці методи спрямовані на те, щоб виправити недоліки дитини, навчити його розуміти оточуючих, бачити в навколишньому середовищі позитивне і спиратися на нього. Педагог допомагає дитині навчитися керувати своїм станом, спілкуватися з людьми, розкріпачитися, виробити прийнятні в суспільстві норми поведінки, включитися в суспільне життя. Соціальному педагогу важливо знати причини відхилень у поведінці дитини і постаратися нівелювати їх. Одна з причин порушення поведінки підлітка-школяра - це відставання в навчанні. З нього починаються невдачі в житті. Не кожен підліток у змозі впоратися з засвоєнням обсягу знань, передбачених програмою. Існуюча практика механічного заучування, методи колективного навчання, орієнтир на середнього учня не дають можливості відстаючим учням піднятися до загального рівня. Методи корекції в роботі з сім'єю, з батьками припускають зміну відносин батьків і дітей, батьків до процесу виховання. Батьки не завжди розуміють особливості особистості дитини, завищуючи або занижуючи його можливості. Їм необхідні кваліфіковані консультації лікаря, психолога, педагога. Тільки при спільній роботі педагога і батьків методи корекції розвитку дітей з відхиленнями у розвитку можуть дати позитивний результат. Методи перевиховання. Перевиховання - це педагогічний вплив, спрямоване на попередження і подолання відхилень у поведінці особистості. Існують два різновиди цього педагогічного процесу: власне перевиховання - перебудова всієї структури особистості і виправлення - подолання окремих недоліків. Перевиховання ставить мету сформувати особистість, яка відповідала б вимогам суспільної моралі. Перевиховання здійснюється за такими напрямами: відновлення позитивних якостей; залучення вихованця в занятіяЧЛюртом і працею, щоб не залишалося часу на антигромадські заняття; стимулювання позитивних вчинків, витіснення тим самим негативних якостей; створення позитивного досвіду; научение аналізу своїх вчинків. Вихователь складає програму перевиховання, для цього вивчає середовище, в якій обертається підліток, колектив, де проходитиме процес перевиховання, а потім визначає конкретні заходи впливу на нього. У перевихованні використовуються такі методи: метод переконання. До нього слід добре підготуватися, щоб надати вихованцю досить переконливі аргументи; метод перенавчання припускає заповнення дозвілля вихованця новим моральним досвідом; метод перемикання вимагає залучення підлітка в нову громадську діяльність, заняття працею, корисною справою, спортом, туризмом; метод «вибуху» за А. С. Макаренко полягає в сильному психологічному впливі на. підлітка, що в корені змінює поведінку особистості. Використовуючи методи перевиховання, соціальному педагогу корисно згадати слова І. Г. Песталоцці: «Щоб змінити людей, їх треба любити. Вплив на них пропорційно любові до них ». Метод самовиховання. У процесі розвитку особистості слід звернути увагу на важливість самовиховання. Самовиховання - це процес свідомого перетворення людиною самої себе, своїх тілесних, душевних сил і властивостей, соціальних якостей особистості. Це соціальний процес зміни людини, її фізичний, духовний, моральний, соціальний і творче вдосконалення. Поетапно процес самовиховання можна представити таким чином: 2 Василькова 33 32 з'ясування проблем, які заважають людині в житті, вибір шляху подолання; бажання вибрати самому цю мету, т. е: звільнитися від страху, що не досягне її; переконати себе, що мета досяжна, повер'іть в свої сили; зосередити всі свої сили для досягнення цієї мети; періодично оцінювати досягнуте, виправляти помилки і невдачі; чітко КО1 нтроліровать свої вчинки, свої відносини з окру-жающімі1. Ф. Бекон писав: «Людині недостатньо пізнати самого себе, потрібно знайти також спосіб, за допомогою якого він зможе розумно показати, проявити себе і врешті-решт змінити себе і сформувати». Самовиховання - складний процес. Тут відбувається не тільки пізнання самого себе, а й прагнення змінити себе. При цьому дії повинні бути активні, необхідні віра у свої сили, вміння сконцентруватися, тверда впевненість, що успіх буде досягнутий. Відповідно, складним є і педагогічний процес спонукання дитини до самовиховання. Як змусити вихованця взяти відповідальність за свій розвиток на себе? Як спонукати його до діяльності по самовихованню? Потреба в самовихованні є вищою формою розвитку особистості. Вона не виникає одночасно у дітей одного віку, так як особистість не завжди готова сприймати вимоги суспільства. Потреба в самовихованні проявляється в підлітковому віці. Вона залежить від ідеалів, вольових властивостей підлітка і тієї значимості, яку він надає середовищі однолітків. Важливим є вміння підлітка аналізувати, реально оцінювати свої якості і вчинки. Але для цього процес соціального виховання потрібно будувати так, щоб він сприяв накопиченню у дитини позитивного досвіду і відповідної поведінки. Педагог логікою переконання змушує підлітка замислитися над своєю поведінкою, виглядом, вчинками; зрозуміти, що він повинен змінитися. А це означає включити всі механізми особистості - сознані2е, волю, емоції, - щоб людина хотів і намагався бути лучше2. У процесі самовиховання важливо вміти організувати свій час. Людина не може змінити задані природою та суспільством швидкості, тому, прагнучи опанувати наукою і мистецтвом, вписатися в загальний ритм життя, він повинен опанувати власним ритмом життя, вміти організувати свій час. 1 Див: Орлов ЮМ. Самосвідомість і самовиховання характеру. - М., 1987. 2 Див: ПоташнікМ.А., ВульфовБ.З. Педагогічні ситуації. - М., 1983. - С. 30-31. Всі проступки підлітка пояснюються відсутністю життєвої перспективи. Багато чого змінюється в його поведінці, коли ставиться мета, визначається сенс життя, коли він розуміє ціну часу. Він пов'язує час зі своїм життям і починає цінувати його; становить режим дня, переглядає свої погляди, уточнює свої можливості. Педагогічне керівництво самовихованням має бути гнучким. Важких підлітків слід переконувати в необхідності самовиховання. І ще раз варто нагадати: важливо, щоб підліток повірив у свої сили, здібності. Методи самоорганізаціі1. Найчастіше соціальному педагогу доводиться стикатися з важкими, неорганізованими підлітками, які не можуть керувати власними вчинками. Широко застосовуваний у вихованні самоорганізації - метод виховання культури часу, який передбачає вміння планувати своє життя, настав і майбутню, оцінювати свої можливості, приймати рішення. Метод «перспективних ліній» А. С. Макаренко (ближня, середня і далека перспективи) був заснований саме на вихованні культури часу. Методи, застосовувані у вихованні самоорганізації, передбачають вивчення дитини: його життя, навчальної діяльності, відносини з однолітками, захоплень, матеріального становища, ціннісних орієнтації - і далі постановку цілей і співвіднесення їх з фактором часу, організацію життя вихованця. Методи ділового спілкування. Культура ділового спілкування передбачає в першу чергу необхідність працювати над собою, своїм умінням вести розмову, здатність знати, що, де, коли і як сказати. Пам'ятати про власну гідність і гідність свого партнера по спілкуванню і багато іншого. Вихованці педагога, що дотримується цих правил, зазвичай без праці опановують культурою ділового спілкування, яка є дуже цінним якістю в їх подальшої соціальної адаптації. Метод тренінгу. Цей метод передбачає розвиток спостережливості, вміння розбиратися в явищах внутрішнього світу людини. Найпоширенішим є психологічний тренінг, під час якого актуалізуються переживання людини. Підліток аналізує і представляє самого себе у певній діяльності («який я?"). Він дізнається думку оточуючих («який ти?"). В результаті він змінює свою поведінку і відносини з оточуючими, приймає і закріплює нову поведінку. Позитивним у проведенні психологічного тренінгу є те, що підліток знаходиться в групі однолітків і це дає можливість отримання зворотного зв'язку і підтримки від тих, у кого такі ж проблеми і хто знаходиться в тій же ситуації. 1 Див: Маслова Н.Ф. Робоча книга соціального педагога. - Орел, 1995. - Ч. II. 34 35 Підліток може перевіряти вірність обраного стилю поведінки, зіставляти його з поведінкою інших-. - В ході тренінгу проводиться вправу-гра на розвиток таких якостей, як самоаналіз. * Існують і інші методи тренінгу. Так проводиться програвання з дітьми екстремальних ситуацій і поведінки в них дитини; тренінг складних соціальних ситуацій, рефлексивний тренінг - зняття стереотипу у формах поведінки, у відносинах з оточуючими; організаційний тренінг, спрямований на розвиток навичок підпорядкування та керівництва іншими. Крім методів, які ми розібрали щодо докладно, перерахуємо ще ряд методів, які також можуть бути затребувані соціальним педагогом у його роботі. Деякі з них є частиною охарактеризованих вище. Метод соціометрії - застосовується для спеціальної математичної обробки даних з конкретного питання. Цей метод передбачає попередній відбір матеріалу бесід, опитування, анкетування, оцінки кризового стану дитини та т.п.1. Метод моніторингу - відстеження інформації, спостереження, оцінка, аналіз соціально-педагогічної ситуації. Метод генерації настроїв - метод діагностики, аналізу причин вчинку і настрої, рішення проблем психічного стану дитини. Біографічний метод - дослідження життєвого шляху вихованця для прогнозування його подальшого розвитку. Метод переконання - емоційне і глибоке роз'яснення сутності проблеми, аналіз і вибудовування перспектив. Метод музикотерапії, в тому числі спів, проведення під музику занять з малювання, ігрової психотерапії, широко застосовується в роботі соціальних педагогів з дітьми в інтернатних установах, літніх таборах відпочинку. Спів і гра на музичних інструментах, прослуховування музики сприятливо впливають на емоційний стан дітей, сприяє зняттю дратівливості і збудливості. Вони сприяють самоствердження дитини, подоланню невпевненості в собі. Цей метод відноситься до методів лікувальної педагогіки, але його можливо використовувати у навчанні та вихованні здорових дітей.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Холостова Є.І. Професійний і духовно-моральний портрет соціального працівника. - М., 1993. МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ " |
||
|
||