§ 3. Виконання договору простого товариства

1. Внесення учасниками вкладів

Внеском товариша визнається все, що він вносить у спільну справу: гроші, цінні папери, інше майно, в тому числі нерухоме; права користування майном; результати інтелектуальної діяльності, виняткові права на них (патенти, ноу-хау та ін.) В якості внеску можуть вноситися професійні чи інші знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв'язки учасника. Внеском також визнається виконання певних робіт або надання послуг.

Просте товариство є лише договірне об'єднання товаришів, а не юридична особа, а тому вклади передаються товаришами на користь один одного і утворюють спільне майно товаришів (ст. 1043 ЦК).

Якщо в якості внеску вносяться речі, визначені родовими ознаками, то вони визнаються спільною частковою власністю товаришів. Якщо в якості внеску вносяться індивідуально-визначені неподільні рухомі і нерухомі речі, то кожен з товаришів набуває частку в праві власності на них.

Наприклад, два громадянина-підприємця вирішили організувати просте товариство з метою надання платних послуг з перевезення пасажирів. Один з партнерів (А.) є професійним шофером і автомеханіком, має у власності легковий автомобіль. Інший учасник (С.) не має автомобіля, але може ним керувати і отримав у спадок гараж, який є нерухомим майном. В якості внеску в товариство партнер А. вирішив внести свій автомобіль. Якщо автомобіль передається у спільну часткову власність обох товаришів, то А. повинен здійснити в установленому порядку операцію з відчуження учаснику С. певної угодою сторін частки у праві власності на автомобіль. Якщо А. бажає передати автомобіль тільки в загальне користування товаришів, то для цього достатньо видачі учаснику С. довіреності на право володіння та користування автомобілем. Аналогічним чином, якщо учасник С. в якості внеску бажає передати у спільну часткову власність свій гараж, то він повинен здійснити в установленому порядку операцію з відчуження належної учаснику А. частки у праві власності на гараж, з наступною державною реєстрацією переходу цієї частки. Внеском учасника С. у загальну справу може бути тільки право користування гаражем, надане учаснику А.

Передача вкладів в просте товариство повинна проводитися в порядку, встановленому чинним законодавством для здійснення угод з конкретними об'єктами. При передачі в якості внеску виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності, що є об'єктами патентного права, необхідне дотримання вимог патентного законодавства (ст. 13 Патентного закону). Передача нерухомого майна повинна здійснюватися за правилами, встановленими для угод з нерухомістю (ст. ст. 551, 558 ЦК).

Договір простого товариства, за яким одна зі сторін зобов'язується в якості внеску до просте товариство передати нежитлове приміщення, не вимагає державної реєстрації. Однак якщо одна зі сторін за таким договором ухиляється від державної реєстрації виникнення спільної часткової власності товаришів на це майно, суд вправі за вимогою іншої сторони прийняти рішення про державну реєстрацію переходу нерухомого майна у спільну часткову власність (1).

---

(1) Див: п. 18 інформаційного листа Президії ВАС РФ від 16 лютого 2001 р. N 59 "Огляд практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Федерального закону" Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним "/ / Вісник ВАС РФ. 2001. N 4.

Вклади учасників передбачаються рівними, якщо інше не випливає із договору або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу товариша провадиться за згодою між учасниками товариства (ст. 1042 ЦК).

Склад загального майна і операції з ним повинні відображатися на окремому балансі юридичної особи, яка веде бухгалтерський облік спільного майна та спільної діяльності товаришів. Зазвичай ведення бухгалтерського обліку доручається юридичній особі, уповноваженій вести спільні справи учасників простого товариства.

2. Правовий режим спільного майна товаришів

Внесене товаришами майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи визнаються їхньою спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено законом, угодою товаришів або не випливає із суті зобов'язання (п. 1 ст. 1043 ЦК).

У праві власності на спільне майно кожен з учасників має частку, величина якої відповідає розміру його внеску, якщо інше не передбачено договором. Якщо з якихось причин один з товаришів вибуває з договору, а у відносинах між іншими учасниками договір зберігається, то ті товариші володіють переважним правом купівлі частки у спільній власності (ст . 250 ЦК), зазвичай пропорційно розмірам своїх часток, якщо інше не передбачено їх угодою.

Внесене товаришами майно, яким вони володіли на підставі інших прав, відмінних від права власності, використовується в інтересах усіх учасників і теж складає їх спільне майно (абз.

Порядок користування спільним майном товаришів здійснюється за їх згодою, а якщо угода не буде досягнуто, то встановлюється судом. Обов'язки товаришів з утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням цих обов'язків, визначаються договором (п. 3 та п. 4 ст. 1043 ЦК).

Якщо інше не передбачено законом або договором, ризик випадкової загибелі спільного майна несуть його співвласники, в даному випадку товариші, пропорційно частці кожного з них. Коли майно перебуває у загальному користуванні товаришів , ризик падає на учасника, що залишається власником даного майна, якщо інше не передбачено договором простого товариства.

Розділ майна, що перебуває у спільній частковій власності товаришів, і виниклих у них спільних прав вимоги можливий тільки після припинення договору . Він здійснюється в порядку, встановленому для розділу майна, що є об'єктом спільної часткової власності (п. 2 ст. 1050, ст. 252 ЦК).

Вимога про виділ частки учасника у спільному майні може бути пред'явлено кредитором одного з товаришів. У цьому випадку частка учасника в загальній товариській власності може бути використана для покриття його особистих боргів тільки при недостатності іншого його майна, тобто в субсидіарної порядку (ст. ст. 1049, 255 ЦК).

Вимога учасника про виділ своєї частки з спільного майна товаришів рівносильно його виходу з простого товариства, точніше, розірванню договору простого товариства у відносинах між даними учасником і рештою товаришами.

3. Ведення загальних справ товариства

Веденням справ простого товариства є визначення напрямів його діяльності, а також вчинення фактичних і юридичних дій для досягнення спільної мети учасників товариства.

Рішення, що стосуються внутрішніх відносин між товаришами, приймаються учасниками за спільною згодою (одноголосно). Однак в договорі може бути визначено інший порядок, наприклад прийняття рішень більшістю голосів, яку визначається не за розмірами вкладів, а по числу товаришів, якщо інше не встановлено їх угодою.

У відносинах з третіми особами кожен товариш має право діяти від імені всіх товаришів, якщо інше не встановлено договором (п. 1 ст. 1044 ЦК).

Договором простого товариства може бути встановлений один з чотирьох можливих варіантів порядку ведення спільних справ:

1) право діяти від імені всіх товаришів може бути надано кожному товаришеві;

2) ведення справ може бути доручено окремим товаришам ;

3) ведення справ може бути доручено тільки одному з учасників товариства;

4) може бути встановлений спільний порядок ведення справ, коли для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх товаришів.

Найчастіше керівництво поточними справами покладається на одного товариша. Повноваження товариша, якому доручено ведення справ, на вчинення угод та інших юридично значущих дій від імені всіх товаришів має бути посвідчений довіреністю, підписаною усіма іншими учасниками товариства (п. 1 ст. 182, п. 2 ст. 1044 ЦК).

При спільному веденні справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників (п. 1 ст. 1044 ЦК). Однак у відносинах з третіми особами товариші не можуть посилатися на обмеження повноважень товариша, який вчинив правочин у спільних інтересах, за винятком випадків, коли вони доведуть, що в момент вчинення правочину третя особа знала або повинна була знати про наявність таких обмежень (п. 3 ст. 1044 ЦК).

Товариш, який вчинив від імені всіх товаришів угоди, щодо яких його право на ведення спільних справ товариства було обмежено, або вчинив від свого імені угоди в загальних інтересах, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо були достатні підстави вважати, що ці угоди були необхідні в інтересах усіх товаришів. Проте якщо в результаті вчинення таких правочинів товариші зазнали збитків, вони мають право вимагати відшкодування цих збитків (п. 4 ст. 1044 ЦК).

Незалежно від повноважень по керівництву діяльністю простого товариства кожен учасник договору вправі знайомитися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права або його обмеження, в тому числі за згодою учасників товариства, є нікчемною (ст. 1045 ЦК).

4. Розподіл прибутку і збитків простого товариства

Порядок розподілу між учасниками прибутку і збитків від діяльності простого товариства (пропорційно внескам, з урахуванням ступеня участі в загальних справах і ін) визначається угодою сторін.

Якщо інше не передбачено договором, кожен учасник отримує дохід, а також несе витрати та збитки від спільної справи пропорційно вартості свого вкладу.

5. Відповідальність товаришів

Характер і розмір відповідальності товаришів за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, що виникли з договору простого товариства, обумовлений специфікою даного договору.

По-перше, товариші несуть взаємну майнову відповідальність один перед одним, в тому числі:

1) за невнесення або прострочення внесення своїх внесків у майно товариства;

2) за неналежне виконання своїх обов'язків з ведення справ товариства;

3) за шкоду, заподіяну загальному майну товаришів або окремим товаришам у процесі діяльності простого товариства;

4) за шкоду, заподіяну товаришем іншим учасникам внаслідок розірвання договору на вимогу даного товариша в його відносинах з іншими учасниками; та ін

За загальним правилом товариші мають право вимагати від порушника відшкодування завданих їм збитків, включаючи упущену вигоду (ст. 15 ГК РФ), якщо інше не передбачено законом або договором.

За невиконання або неналежне виконання товаришами своїх обов'язків по внесенню вкладів у просте товариство договором може бути встановлена неустойка (ст. ст. 330 - 331 ЦК), яка підлягає стягненню з несправного учасника на користь інших товаришів (1).

 --- 

 (1) З позицій закону та теорії представляється вельми сумнівною обгрунтованість доводів, викладених у Постанові Президії ВАС РФ від 8 серпня 2000 р. N 7274/99, яким учаснику спільної діяльності було відмовлено у стягненні з іншого учасника належного з нього грошового внеску в просте товариство та пені за прострочення його внесення з посиланням на те, що, "оскільки підлягає внесенню грошовий внесок за договором простого товариства стає спільною частковою власністю товаришів, сторона за договором не має права вимагати стягнення в примусовому порядку з іншого боку на свою користь суми вкладу, так як це суперечить природі договору даного виду. Не можна визнати цю вимогу і способом відшкодування збитків ". "Неустойка за пропуск строку виконання фінансових зобов'язань також не підлягає в даному випадку стягненню, так як обов'язок товариша з'єднати вклад не є фінансовим зобов'язанням перед іншим товаришем" / / Вісник ВАС РФ. 2000. N 11. 

 Згідно ст. 1052 ЦК якщо договір простого товариства був укладений із зазначенням строку або із зазначенням мети як отменітельного умови, то учасник, який з поважної причини зажадав розірвання договору у відносинах між собою і рештою товаришами, зобов'язаний відшкодувати іншим товаришам реальний збиток, заподіяний розірванням договору. 

 Товариш, якому доручено ведення спільних справ товариства, зобов'язаний діяти в загальних інтересах сумлінно і розумно. За неналежне виконання обов'язків з ведення справ його також можна притягнути до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, заподіяних загальному майну або окремим учасникам товариства. 

 По-друге, учасники простого товариства в процесі його діяльності несуть майнову відповідальність перед третіми особами за спільними боргами або зобов'язаннями, пов'язаними з діяльністю простого товариства. 

 Якщо товариський договір не був укладений для здійснення підприємницької діяльності, то за спільними зобов'язаннями перед третіми особами товариші несуть часткову відповідальність, тобто усім своїм майном пропорційно вартості вкладу кожного з них у загальну справу (п. 1 ст. 1047 ЦК). Однак якщо в процесі здійснення партнерами спільної діяльності буде завдано шкоди третім особам, то учасники договору повинні відповідати солідарно з загальних підставах відповідальності за заподіяння шкоди (ст. ст. 1047, 1080 ЦК). 

 Учасники договору простого товариства, пов'язаного із здійсненням підприємницької діяльності, відповідають за всіма спільними зобов'язаннями солідарно незалежно від підстав їх виникнення (п. 2 ст. 1047 ЦК). 

 По-третє, товариш може бути притягнутий до відповідальності за загальними боргами або зобов'язаннями, що виникли перед третіми особами в процесі діяльності товариства, навіть після припинення його участі в товаристві або після припинення договору простого товариства. 

 Товариш, участь якого в договорі припинилася, відповідає перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли в період його участі в договорі, так, як якби він залишився учасником договору простого товариства, крім випадків, коли договір простого товариства був припинений в результаті заяви кого- небудь з учасників про відмову від подальшої у ньому участі або розірвання договору на вимогу одного з товаришів (ст. 1053 ЦК, порівн. абз. 2 п. 2 ст. 75 ЦК). 

 Незалежно від характеру товариського договору з моменту його припинення товариші несуть солідарну відповідальність за всіма спільними зобов'язаннями перед третіми особами (абз. 2 п. 2 ст. 1050 ЦК). 

 Інформація, релевантна "§ 3. Виконання договору простого товариства"

1. 1. КОМПЕТЕНЦІЯ арбітражних судів В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ. Виключна компетенція. УГОДА ПРО ВИЗНАЧЕННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ арбітражних судів РФ. СУДОВИЙ ІМУНІТЕТ
     виконання повинно мати місце або мала місце на території Російської Федерації; вимога виникла із заподіяння шкоди майну дією чи іншим обставиною, що мали місце на території Російської Федерації, або при настанні шкоди на території Російської Федерації; суперечка виникла з безпідставного збагачення, що мав місце на території Російської Федерації; позивач по справі про захист
   
2. § 3. Прийняття виконання за зобов'язанням і структура зобов'язального суб'єктивного права
     виконання за зобов'язанням. При цьому він створює для кредитора тільки можливість задоволення інтересу, з приводу якого сторони вступили в зобов'язальне відношення. Фактичне задоволення інтересу кредитора настане лише після того, як він прийме запропоноване йому виконання. У цьому зв'язку виникає питання, чи є прийняття виконання за зобов'язанням правом чи обов'язком
   
3. § 2. Континентальна система
     виконанню (pacta sunt servanda), у тому числі примусового. Деліктом визнається заподіяння шкоди особистості або майну потерпілого, не пов'язане з будь-яким конкретним договором. Відповідальність за порушення договору і за делікт будується за принципом вини, причому встановлена презумпція вини заподіювача. Однак із загального принципу є і ряд винятків. Поділ договорів проводиться перш
   
4. § 1. Поняття юридичної особи
     виконання обов'язків (наприклад, виконання укладених договорів), як правило, неможливо без цілеспрямованої діяльності всього колективу працівників організації. У тій мірі, в якій дії працівників організації охоплюються їх службовими обов'язками, такі дії також розглядаються як дії самої юридичної особи, за які вона несе відповідальність (див. ст. 402 ЦК).
   
5. § 2. Освіта та припинення юридичних осіб
     виконання зобов'язань реорганізованих юридичної особи та відшкодування збитків (ст. 60 ЦК). Ліквідація юридичної особи - це спосіб припинення його діяльності без переходу прав і обов'язків у порядку правонаступництва до інших осіб. ЦК містить розгорнутий перелік підстав ліквідації юридичних осіб, яка (так само як і реорганізація) може носити як добровільний, так і примусовий
   
6. § 4. Господарські товариства і суспільства
     виконання зобов'язань та відшкодування збитків (як і при реорганізації). Отже, в господарських товариствах "а) особиста участь поступово скорочується в міру зростання капіталістичного елементу; б) обсяг відповідальності зменшується в міру посилення капіталістичного елементу". Як і будь-яка комерційна організація, господарське товариство або спілку має володіти статутним
   
7. § 2. Форми участі держави у цивільному обороті
     виконання нього інших нормативних актів. Ця відповідальність конкретизована в "Положенні про порядок повернення громадянам незаконно конфіскованого, вилученого або вийшов іншим шляхом з володіння у зв'язку з політичними репресіями майна, відшкодування його вартості або виплати грошової компенсації", затвердженому постановою Уряду РФ від 12 серпня 1994 р. № 926. Сфера дії цього
   
8. § 2. Право власності окремих видів юридичних осіб
     виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків. Якщо вартість чистих активів стає менше розміру складеного (статутного) капіталу в повному товаристві, товаристві на вірі, товаристві з обмеженою або додатковою відповідальністю, то наслідки такого зменшення визначені в п. 2 ст. 74, п. 5 ст. 82, п. 4 і 5 ст. 90 та п. 3 ст. 95 ГК. У товаристві з
   
9. § 2. Зміст і форма договору
     виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. У ньому має також бути вказівка на те, в якої зі сторін перебуває закладене майно. По-третє, істотними визнаються ті умови, які необхідні для договорів даного виду. Необхідними, а стало бути і суттєвими, для конкретного договору вважаються ті умови, які виражають його природу і без яких він не може
   
10. § 4. Укладання договорів
      виконання на умовах, зазначених в оферті, і у встановлений для її акцепту термін. Що володіють необхідними ознаками оферта і акцепт породжують певні юридичні наслідки для що їх осіб. Юридичне дію оферти залежить від того, отримана вона її адресатом чи ні. До отримання оферти її адресатом вона ніяк не пов'язує оферента і він має право її відкликати і тим самим зняти
    
11. § 1. Загальна характеристика галузі цивільного права. Предмет і метод регулювання
      виконання або припинення основних відносин. Наприклад, вчинення договору передує діяльність майбутніх сторін з вироблення та узгодження його умов. Між особами, які претендують на кваліфікацію їх технічних рішень як винаходи, може виникнути конфлікт з приводу пріоритету. Організаційний характер має процедура перетворення повного товариства в товариство з
    
12. § 1. Цивільне законодавство та його система. Інші джерела цивільного права
      виконань, постановок, передач та ін об'єктів авторського права і суміжних прав; Закон РФ від 28 травня 1992 № 2859-1 "Про поставки продукції і товарів для державних потреб", що встановлює загальні правові та економічні правила формування, розміщення і виконання на контрактної (договірної) основі замовлень на закупівлю і поставку продукції для державних потреб. Крім федеральних законів,
    
13. § 4. Класифікація угод
      виконана. Наприклад, більшість договорів купівлі-продажу виповнюється (передається майно і грошова сума) безпосередньо в момент укладання. Однак ця обставина не перетворює договір купівлі-продажу в реальний, оскільки право вимагати передачі речі і сплати покупної ціни виникає до такої передачі і незалежно від неї. У реальних угодах передача речі означає укладення договору, а в
    
14. Глава 11 Представництво і довіреність
      виконання доручення. Припускаючи, що комерційний представник об'єктивно (в рівній мірі) представляє інтереси обох сторін, законодавець встановив загальне правило про сплату представнику винагороди за послуги та відшкодування витрат порівну обома контрагентами, хоча, виходячи з принципу диспозитивності не виключив можливості угоди про інший розподіл виплат. Не можна використовувати
    
15. Глава 16 Суб'єкти зобов'язань
      виконанню в силу прямої вказівки закону (наприклад, при заподіянні шкоди здоров'ю громадянина). На відміну від речових правовідносин, де невизначене коло осіб повинен утримуватися від дій, що порушують права власника, в зобов'язаннях боржнику слід здійснювати запропоновані дії. Правовий зв'язок у зобов'язанні виникає тільки між його сторонами, тому воно не створює прав і
    
16. 1. Створення суспільства, його засновники і установа
      виконання укладеного між засновниками товариства договору вони проводять підготовчу роботу: розробляють необхідну для реєстрації товариства документацію, в тому числі його установчий документ - статут товариства, орендують приміщення, ведуть рекламну кампанію і т.д., створюють матеріальну базу суспільства, надаючи для цього необхідні кошти , мають строго цільове призначення.
    
17. 6. Односторонні, двосторонні і багатосторонні угоди
      виконання будь-якого зобов'язання (заповідальний відмова). Спадкоємець, який прийняв спадщину, повинен виконати це зобов'язання. При цьому особи, на користь яких необхідно виконати дане зобов'язання, набувають право вимагати його виконання. У односторонній угоді воля може бути висловлене відразу кількома особами, наприклад доручення на продаж будинку може бути видана декількома його
    
18. 2. Система зобов'язального права
      виконання та припинення. В силу особливої важливості договору як головного, найбільш поширеного підстави виникнення зобов'язальних відносин сюди ж включаються і загальні положення про договір (його поняття і види, порядок укладання, зміни та розірвання і т. п.). Особлива частина зобов'язального права складається з інститутів, що охоплюють норми про окремі однотипних різновидах
    
19. 1. Зобов'язання як цивільні правовідносини
      виконання зобов'язань, про зміну осіб у зобов'язаннях і ін Сказане слід мати на увазі і при оцінці зустрічаються іноді пропозицій використовувати категорію "зобов'язання" в управлінських, фінансових, внутрішньогосподарських (внутрішньофірмових) та інших відносинах, що знаходяться за межами предмета цивільного права. 1К сімейно-правових відносин, у тому числі аліментних або складаються на
    
20. 2. Окремі види зобов'язань
      виконання, кількістю що беруть участь суб'єктів або участі інших осіб і т. п. Такі відмінності не становлять основи єдиної класифікації всіх зобов'язань, але дозволяють виявити і врахувати їх конкретну юридичну специфіку. У розвиненому обороті відносно рідко зустрічаються найпростіші зобов'язання, в яких бере участь тільки один боржник, який має тільки обов'язки, і лише один кредитор, який має