Головна
Cоциальная психологія / Дитяча психологія спілкування / Дитячий аутизм / Історія психології / Клінічна психологія / Комунікації та спілкування / Логопсихологія / мотивації людини / Загальна психологія (теорія) / Популярна психологія / Практична психологія / Психологія в освіті / Психологія менеджменту / Психологія педагогічної діяльності / Психологія розвитку та вікова психологія / Сімейна психологія / Спеціальна психологія / Екстремальна психологія / Юридична психологія
ГоловнаПсихологіяЗагальна психологія (теорія) → 
« Попередня Наступна »
Крутецкий В. А.. Психологія: Підручник для учнів пед. училищ. - М.: Просвещеніе.-352 с, іл., 1980 - перейти до змісту підручника

§ 1. Загальні закономірності формування особистості школяра

Поняття про виховання. Комуністична партія Радянського Союзу приділяє величезну увагу справі виховання молодого покоління, формуванню у школярів високих ідейно-моральних якостей.

Як вже зазначалося, розвиток особистості є наслідок визначального впливу соціального середовища. Особистість формується під впливом системи суспільних відносин, яку включається людина, і під впливом тієї діяльності, яку він виконує. Однак особистість не можна вважати результатом безпосередньої «проекції» суспільних відносин на свідомість, особистість не є пряме відображення соціального середовища. Суспільство керує процесом формування та розвитку особистості в потрібному напрямку.

Виховання - це і є управління процесом формування та розвитку комуністично мислячої, комуністично відчуває і комуністично діючої особистості. Виховання як спеціальна діяльність відрізняється від випадкових і стихійних впливів наявністю певної програми, усвідомленої мети, застосуванням спеціально розроблених та обгрунтованих засобів, форм і методів впливу.

І. П. Павлов вказував на «найбільшу пластичність» (мінливість, податливість зовнішніх впливів) нервової системи підкреслюючи, що все можна змінити на краще, аби тільки були здійснені відповідні дії. На цій пластичності засновані багатющі можливості цілеспрямованої зміни психіки дитини, школяра в умовах навчання і виховання. Відомо, що природні особливості дитини не визначають змісту його особистості. Вони тільки обумовлюють відомі варіації шляхів і способів виховання. Ви вже знаєте, що на базі будь-якого типу нервової системи можна виробити при правильному вихованні всі суспільно цінні риси особистості. Властивості нервової системи людини не зумовлюють жодних психічних властивостей особистості. Жодна нормальна дитина не є «природно-схильним» бути наполегливим або безвольним, працьовитим або ледачим, дисциплінованим чи недисциплінованим. Відповідно не існує дітей, яких не можна було б перевиховати, яким не можна було б прищепити певні позитивні якості і усунути навіть вкорінені негативні риси.

Комплексний підхід до виховання. Особистість, як ви пам'ятаєте, являє собою єдине ціле, де кожна якість нерозривно пов'язане з іншими, і тому кожна риса особистості набуває свого значення, часто зовсім різне, в залежності від її співвідношення з іншими рисами. Наприклад, наполегливість як вміння тривало переслідувати мету, долаючи труднощі і перешкоди, має позитивне значення тільки в поєднанні з високими моральними почуттями, розвиненим почуттям колективізму. Зовсім інший зміст ця риса буде мати, якщо вона пов'язана з сильно розвиненими егоїстичними потребами, з прагненням домогтися особистого благополуччя, нехтуючи інтересами колективу, інших людей. Сміливість набуває зовсім різний зміст залежно від того, чи поєднується вона з обережністю і розважливістю або з імпульсивністю, з високою ідейністю чи почуттями дрібного марнославства і зарозумілості. Навіть почуття товариства і колективізму не може розглядатися і оцінюватися абстрактно. Цілком інший зміст набуває це якість в залежності від того, чи виникає воно в умовах спільної діяльності заради високих суспільно значущих цілей, або заради особистих, але не суперечать радянської моралі цілей, або, нарешті, заради антигромадських, аморальних цілей, коли воно перетворюється на почуття кругової поруки і взаємної виручки. Тому людину не можна виховувати «по частинах», формуючи окремі риси, - виховують завжди особистість в цілому.

У світлі сказаного особливо важливого значення набуває ідея комплексного підходу до виховання, висловлена Л. І. Брежнєвим на XXV з'їзді КПРС. Комплексне виховання означає тісну єдність ідейно-політичного, трудового і морального виховання. Це й означає різносторонній підхід до особистості як єдиного цілого, підхід, що забезпечує нерозривний зв'язок між важливими сторонами особистості, що формується. Комплексний підхід передбачає єдність впливу на інтелектуальну, емоційну і вольову, дієво-практичну сторони особистості. Тільки такий комплексний підхід до виховання формує справді комуністичну особистість, а не «комуністичну декорацію особистості» (так говорив А. С. Макаренко), коли людина характеризується невідповідністю слова і справи, маскує високими фразами свою индивидуалистическую сутність. Наприклад, комуністичне ставлення до праці формується в результаті єдності ідейно-політичного виховання (дає розуміння того, що праця - основа життя суспільства, джерело його матеріального п духовного багатства, усвідомлення значення праці в комуністичному будівництві і т. д.), морального виховання (формування потреби трудитися на суспільство, почуття глибокої поваги до трудящих, нетерпимості до дармоїдам, ледарям, ледарям і т. д.) і трудового виховання (формування трудових умінь і навичок, уміння організовувати, планувати, контролювати трудову діяльність).

Закономірності морального розвитку школяра.

Необхідна умова правильної поведінки - знання школярем моральних правил, норм суспільної поведінки. Багато діти поводяться неправильно тільки тому, що не знають, як треба поводитися в тій чи іншій ситуації. Але, звичайно, знання саме по собі не забезпечує відповідного моральної поведінки. Більш того, засвоєння знань без практики відповідного моральної поведінки призводить до виникнення так званого морального формалізму, що виражається у розриві між моральними знаннями і моральною поведінкою. Тому основним у формуванні особистості школяра має бути правильна організація його життя і діяльності, накопичення ним досвіду позитивного моральної поведінки, який дитина набуває під керівництвом вихователів.

Радянські психологи показали, що вирішальним у формуванні особистості дитини і школяра є не тільки правильна організація його діяльності, накопичення ним досвіду правильної поведінки. Справа в тому, що в одній і тій же діяльності, в одному і тому ж поведінці можуть формуватися різні (і навіть протилежні) якості особистості Б залежно від того, чим і як мотивується для дитини ця діяльність, якою особистий сенс вона має для нього. Наприклад, ми привчаємо школярів прямо, відкрито і сміливо критикувати один одного. Вважається, що тим самим формуються принциповість, чесність, критичність. Чи завжди ми досягнемо тієї мети, до якої прагнемо, якщо не будемо враховувати того, про що сказано вище? Як уже зазначалося, не завжди, так як па основі цієї правильної форми поведінки можуть формуватися різні якості залежно від мотивів, якими керується школяр, від того, який сенс для нього особисто має цю поведінку. Якщо учень критикує товариша по принципових мотивів, то це допоможе виробити такі риси характеру, як принциповість, твердість, чесність; якщо з бажання вигородити себе і перекласти свою провину на плечі товариша, то це сприяє формуванню егоїзму, індивідуалізму. Якщо критика ведеться заради зведення особистих рахунків, то на цій основі формуються мстивість, підступність, ганебність. Якщо це, нарешті, викликане бажанням догодити вчителеві або пихатим бажанням уславитися «принциповим», то можуть сформуватися такі риси, як догідництво, лицемірство, кар'єризм.

Отже, досвід правильної поведінки лише тоді приведе до мети, коли поведінка буде здійснюватися за високими мотивами. Оцінка вчинку також визначається тим, які мотиви лежать в його основі. Залежно від цього один і той же вчинок отримує різну оцінку. Наприклад, дитина допомагає товаришам, ділиться з ними навчальними приладдям, солодощами. Але в одному випадку він збуджується щирою симпатією, повагою до товаришів, бажанням зробити їм приємне. В іншому випадку дитина робить те ж саме, але збуджується прагненням заслужити похвалу дорослих, авторитет у хлопців або отримати натомість небудь ще більш цінне. В обох випадках вчинок буде один і той же, але в першому випадку він викликає позитивну оцінку, а в другому - негативну.

Тому велике значення набуває виховання і закріплення в досвіді школярів правильних мотивів поведінки. Позитивні мотиви, що виникають у школярів в певних обставинах під впливом виховних впливів, повинні закріплюватися в їх досвіді і поширюватися на всі подібні ситуації.

Мотиви, однак, це ще не вчинки. Щоб мотиви реалізувалися у вчинках, потрібно опанувати і відповідними правильними способами і формами поведінки. Інакше й за найкращих мотивах поведінку школяра може бути неприйнятним. Бували випадки, коли хлопчики чинили розправу - били свого однокласника - за нешанобливе ставлення до улюбленій вчительці. В одній зі шкіл-інтернатів вихованці вирішили покарати дівчинку-підлітка за грубе порушення нею правил внутрішнього розпорядку - обстригти її наголо. Таким чином, школяр повинен вміти правильно з суспільної точки зору «перевести» ці мотиви в поведінку.

Отже, до складу будь-якої якості особистості входять, по-перше, позитивний мотив і, по-друге, закріплений звичний спосіб поведінки, тобто якості особистості, як ви пам'ятаєте, є своєрідний сплав мотивів та відповідних форм поведінки. Отже, в досвіді хлопців треба закріплювати як правильну форму поведінки, так і правильний мотив цієї поведінки.

Говорячи про вирішальний вплив на психічний розвиток зовнішніх виховують умов, середовища, навчання і виховання, необхідно пам'ятати наступне. Хоча формування особистості школяра визначається тими суспільними умовами, в яких він живе, і тим вихованням і навчанням, яке він отримує в даних суспільних умовах, але школяр - активне, діяльне істота, а не пасивний об'єкт виховних впливів і впливу середовища. Тому зовнішні умови життя, зовнішні впливи визначають формування особистості школяра не прямо, безпосередньо, автоматично, а в залежності від того, в яких взаєминах, в якому взаємодії з цими умовами знаходиться сама дитина. Ці умови і впливу завжди переломлюються через особистий, індивідуальний життєвий досвід школяра, його індивідуальні психічні особливості, його систему відносин до дійсності.

Зокрема, важливе значення має особисте відношення школяра до надаваному на нього зовнішнього впливу. Наприклад, по-різному сприймуть вимоги вчителя дисциплінований дитина і примхливий улюбленець, звиклий до атмосфері обожнювання і захоплення будинку; по-різному подіє похвала на школяра з великим зарозумілістю і на школяра, який не вірить з свої сили і можливості, звиклого до ролі невдахи. Бувають випадки, коли пред'являється школяреві вимога має різний сенс для нього і для дорослого. Така розбіжність і створює перешкоду (як кажуть, смисловий бар'єр) для впливу висунутого вимоги на школяра.

Отже, один і той же виховний вплив може надати різний вплив на різних школярів залежно від того, який вже сформований психічний вигляд учня. Психічний ж зовнішність школяра залежить в основному від власного досвіду його життя: від його діяльності, характер:; його взаємин з дорослими і однолітками, від того місця, яке він займає в сім'ї, шкільному колективі, серед дорослих. Досвід школяра визначається також і його спостереженнями за життям і діяльністю оточуючих людей, за їх поведінкою, вчинками, взаємовідносинами один з одним. Залежно від того, якою мірою цей особистий досвід дитини відповідає моральним вимогам суспільства, формуватиметься особистість школяра. Якщо, наприклад, його особистий досвід суперечить моральним нормам і вимогам, які пред'являють до нього навколишні, школяр може засвоїти ці вимоги формально, виконувати їх тільки в присутності дорослих.

Процес засвоєння школярами вимог вихователів, процес перетворення цих вимог у вимоги «самого до себе» проходить ряд етапів. Спочатку це послух, прийняття вимог, пропонованих дитині з боку, але залишаються «зовнішніми» для нього. Потім школяр приймає вимоги добровільно, усвідомлюючи свої обов'язки. На завершальній стадії формування особистості моральні вимоги, що йдуть ззовні, стають власними, особистими, внутрішніми вимогами, з'являється справжня вимогливість самого до себе.

Таким чином, при формуванні особистості школяра необхідно так організувати його особистий досвід, щоб цей досвід міг служити сприятливим, плідним грунтом для засвоєння норм і правил суспільно цінного поведінки. У процесі формування особистості школяра, коли взаємодіють особистий досвід і суспільні вимоги, у дитини складається система переконань та ідеалів, які стають постійно діючими мотивами його поведінки. На цій основі виникає моральна стійкість особистості, тобто здатність людини в будь-яких умовах зберігати вірність засвоєним принципам і відповідне їм поведінку.

 Одна з істотних сторін виховного впливу школи - формування і розвиток у школяра моральних емоцій і почуттів. Цей процес відбувається одночасно з формуванням правильних моральних уявлень і понять. Адже одного знання недостатньо. Переконання - це і думку, і почуття, і воля, це такі знання, положення, судження, думки, які пов'язані з глибоким переживанням їх істинності, безперечною переконливості. Переконання не тільки те, що зрозуміле, осмислено, але й глибоко відчуте, пережито, що є керівництвом до дії. Для виховання позитивних почуттів важливо створювати таку ситуацію, в якій школяр мав би вражаючий позитивний приклад (безпосередній, або «художній» - кіно, театр, література, або, нарешті, словесно-наочний - живе, яскраве, образне й емоційне слово вихователя). Тому переконання - це своєрідний сплав моральних знань, оцінок, переживань і спонукань до дій і вчинків.

 Переконання визначають вимоги розвивається особистості до себе і всю систему її поведінки та взаємовідносин з оточуючими.

 Таким чином, на цій стадії розвитку особистість вже стає більш незалежною від безпосереднього впливу навколишнього середовища і може протистояти її негативним впливам, набуваючи свого роду моральний імунітет (несприйнятливість) до негативних впливів середовища. На цій стадії розвитку особистості школяр прагне не тільки відстояти свої переконання та ідеали і підпорядкувати їм власну поведінку і життя, а й активно впливати на оточуючих, товаришів. Інакше кажучи, особистість школяра, сформувавшись під певним впливом середовища, на цьому етапі розвитку починає в свою чергу свідомо, цілеспрямовано впливати на середовище, також чинити на неї вплив. Школяр вже може активно боротися з чужими нам явищами (егоїзмом, недисциплінованістю, впертістю, грубістю, нечесністю і т. п.). Тому центральне завдання виховання на цьому етапі - розвиток громадської активності школяра, щоб правильно використовувати зазначену можливість.

 Тільки при сукупності всіх умов у школярів формується комуністичний світогляд як основне вираження особистості і основний стимул її поведінки.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 1. Загальні закономірності формування особистості школяра"
  1. Т.Н. Васильєва. Формування саногенного мислення молодшого школяра: Навчальний посібник / Калінінгр. ун-т. - Калінінград. - 48 с., 1997
      формування саногенного мислення молодшого школяра. Призначено для студентів педагогічного факультету університету, вчителів та практичних психологів сфери
  2. Процес формування особистості
      загальні та соціально-педагогіческіе31. До загальних закономірностям відносяться: - безперервність формування особистості протягом усього життя в інтересах її самореалізації та самоствердження; - підпорядкованість головної педагогічної мети формуванню різнобічно і гармонійно розвиненої особистості, її інтересам, що збігається з інтересами сім'ї і суспільства; - взаємозв'язок освіти,
  3. Психолого-педагогічна характеристика
      загальні устремління, загальні колективні інтереси (гуртки, ігри, екскурсії) і як вони впливають на вчення? Громадська думка в класі, його ідейний рівень, сила, дієвість. Вплив колективу на окремих учнів. Взаємовідносини з іншими класами. Навчальна і трудова робота класного колективу. Ставлення до навчання і окремих навчальних предметів. У чому це проявляється? Ставлення до праці.
  4. Роль географії малої батьківщини у формуванні особистості школяра
      загальні географічні закономірності. vjy По закінченні курсу можлива експедиція, розрахована на 5 днів, в ході vP якої школярі зможуть застосувати на практиці отримані при вивченні курсу знання. Цілі і завдання курсу припускають комплексне вивчення цікавих фізико-географічних об'єктів Пермської області, максимальне наближення змісту знань і умінь школярів до вимог
  5. § 2. Принципи і критерії відбору змісту освіти
      формування змісту освіти є наступні (В. В. Краєвський): 1. Принцип відповідності змісту освіти вимогам розвитку суспільства, науки, культури, особистості передбачає включення в зміст освіти як традиційно необхідних знань, умінь і навичок, так і тих, які відображають сучасний рівень розвитку 51 соціуму, наукового знання,
  6. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
      формування уваги. - М., 1974. - 101 с. 5. Гиппенрейтер Ю.Б. Діяльність та увагу / / А. Н. Леонтьєв і сучасна психологія - М., 1983. - С. 165-177. 6. Гоноболин Ф.Н. Увага та її виховання. - М., 1972. - 159 с. 7. Добринін Н.Ф.О селективності і динаміці уваги / / Питання психології - 1975. - № 2. - С. 68-80. 8. Дормаш Ю.Б., Романов В.Я. Психологія
  7.  Глава 2, Загальні закономірності 'соціальної еволюції
      закономірності 'соціальної
  8. ФІЛОСОФІЯ особистості
      формування, розвитку та руйнування людської особистості в певних історичних умовах. У сучасній філософії концентрується увага на дослідженні формування і функціонування людини як «універсальної» цілісної особистості, як суб'єкта історії та творчої діяльності. Філософсько-психологічне дослідження людини спрямоване на структуру особистості, характеристику
  9. Крутецкий В. А.. Психологія: Підручник для учнів пед. училищ. - М.: Просвещеніе.-352 с, іл., 1980

  10. Запитання і завдання для самоконтролю
      закономірності в дидактиці. 2. Назвіть найважливіші закономірності навчання. 3. Що означає термін "принципи навчання"? У чому їх зв'язок із закономірностями навчання? 207 4. Дайте коротку характеристику принципів навчання і різних підходів класифікації закономірностей і принципів у навчальних посібниках з педагогіки. 5 Вкажіть, у чому полягає значення знання закономірностей і принципів
  11. Система педагогічних наук
      загальні закономірності освіти, виховання, навчання, розвитку особистості, педагогічної діяльності (табл. 1.1). До її складу входять загальні основи теорії виховання, дидактики, методологія і методика виховання і навчання, самоформірованія, школоведеніе (вузоведеніе). Ці складові є родовими. Видовими ж формами стосовно загальної педагогіці є порівняльна, спеціальна
  12. Тема 7. ПРИНЦИПИ заняття фізичними вправами
      закономірності виховання. Вони спрямовують діяльність педагога і займається до наміченої мети з найменшими витратами сил і часу. Практичне значення принципів полягає в тому, що вони дозволяють йти до наміченої мети, виключаючи шлях проб і помилок, окреслюють головні правила їх реалізації. 73 ПРИНЦИП фізкультурної освіти - є визначальна вимога, що регулює процес
  13. 6. ВИХОВАННЯ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ
      загальні методи і засоби виховання, так і конкретні методи формування різних аспектів особистості. С.А. Смирнов. Педагогіка. Педагогічні теорії, системи, технології. Поняття «виховання» розкривається в тісному взаємозв'язку з поняттям «соціалізація». Детально охарактеризовані принципи виховання. Аналізуються чотири групи методів виховання: методів формування соціального досвіду
  14. Загальні закономірності виховання
      закономірностей поширюється на всю систему процесу виховання, оскільки вони висловлюють зв'язку між його найважливішими компонентами. Але виховний процес - тільки складова частина педагогічного, і, природно, він підкоряється його закономірностям, в тому числі закономірностям розвитку та формування. Для практики виховання важливо знати, як пов'язана продуктивність виховного процесу з
  15. Стимулювання педагога:
      закономірності дії інтересу в навчанні. 8. Перерахуйте шляхи, способи, засоби формування пізнавальних інтересів школярів. 9. Охарактеризуйте Зв'язок інтересів і потреб. 10. Розкрийте ієрархію потреб та її використання в роботі вчителя. За яким алгоритмом здійснюється вивчення мотивів навчання школярів. 12. З
  16. § 3. Значення і завдання психології
      закономірності психічної діяльності для того, щоб правильніше розуміти людину, і тим самим для того, щоб вміло впливати на нього. Тому значення психології велике у всіх видах практичної діяльності, де люди вступають один з одним у складні взаємини, впливають один на одного. В даний час психологія, як уже вказувалося, проникає в цілий ряд наук і сфер
© 2014-2022  ibib.ltd.ua