Головна |
« Попередня | Наступна » | |
4. ЗВ'ЯЗОК "ЦІЛЕ - ЧАСТИНА" І ОРГАНІЧНЕ ЦІЛЕ |
||
Елементарний аналіз і синтез, що грунтуються на зв'язку "частина - ціле", мають свій сенс і зберігають свою єдність при розгляді відносно простих об'єктів з зовні помітно різними і певним чином координованими частинами абстрактно від походження, розвитку та субординації цих елементів цілого і від їх вза-
220
імовліянія і переплетення, що створюють такі явища, які, в свою чергу , є сторонами або "частинами" цілого. Крім того, частині розглядаються як зовні відокремлені, що спочивають предмети цілого. І це цілком правомірно в певних межах. Більш того, такого роду абстракції можливі й при свідомому підході до предмета як до складної системи зв'язків, де одні елементи виникають з інших, впливають один на одного, залучені в якісь процеси і т.п. Але свідомість підходу припускає наявність якихось категорій, які фіксують діалектичний характер об'єкта науки, а це складний і відносно пізній результат історичного розвитку наук і філософії. Поки ж, коли наука тільки переходить до більш широкого кола предметів і більш складним зв'язків між ними, ми маємо емпірично зафіксоване різноманіття фактів якогось складного цілого, до яких застосовуються готівкові у дослідника категорії. І тут нерозуміння діалектики предмета дає типову метафізику в дослідженні, а з боку форми характеризується розривом аналізу та синтезу. У плані аналізу виходить розрив зв'язків цілого, перетворення абстрагованою його частини в абсолютний, ізольований предмет. У плані синтезу - зведення цілого до механічної суми частин, зв'язку між якими залишаються нерозкритими, тобто синтез аж ніяк не відтворює розірвання аналізом зв'язку. Тут мова йде вже про інших умовах розриву аналізу і синтезу, ніж ті, які ми розглядали вище, і зводяться вони до наступного.
Дан якийсь предмет F, властивості якого як цілого вже відрізнені від його частин, точно так само, як частини А, В, С, D. .. розпізнаний одна від одної і від цілого. Наприклад, товар, гроші, купецький капітал, земельна рента і т.п. - В капіталістичній економіці як цілому або квітка, листя і т.п. - У складі рослини. Аналіз предмета А (або В, С, D. ..) і полягає в відволікання його від цілого і в розгляді його властивостей, що виступають у зв'язку з іншими частинами цілого, інакше він не фіксується як частина.
Але якщо досліджуваний предмет виник (і історично і функціонально) лише у зв'язку з даними цілим, як результат його внутрішньої диференціації (як це буває у всякому живому організмі, тваринному або соціальному), то, будучи таким способом ізольований, він стане незбагненним навіть при розумінні того, що він є частиною цілого. Властивості торгового капіталу як особливого функціонального елемента всередині капіталістичної економіки суть результат диференціації процесу виробництва додаткової вартості. Фізіологічні особливості і анатомічна будова квітки виникають лише у зв'язку з рослиною як цілим.
221
Способом осягнення такого предмета був би розгляд диференціації єдиного, тобто розгляд тієї зв'язку, в якій він виникає і починає грати роль функціонального члена цілого. І тут справа якраз не у відношенні цілого і частини, бо йдеться не про фіксацію якихось різних елементів координації, а про походження обох елементів з чогось єдиного.
Зв'язок "частина - ціле" є аж ніяк не відміняє існування інших зв'язків зовнішній результат їх дії, що виражається в зовнішньому відокремленні вже готівки елементів цілого. Нерозуміння цього, невміння виділити інші форми зв'язку (або взагалі їх незнання) і відповідне абсолютизація категорій цілого і частини призводять до того, що аналізований предмет виступає як абсолютний, ізольований предмет, який може входити в будь-які і самі різні цілі і, отже, не залежить від них і не пов'язаний з ними. В результаті відриву аналізу від синтезу такий предмет перетворюється на загадку, в щось містичне. Економісти-метафізики знаходили капітал і взагалі різні елементи капіталістичної економіки в самих різних суспільствах, в тому числі і в рабовласницькому, і не дивно, що вони не могли зрозуміти їх специфіки.
Таке ж розрізнення можна застосувати і до неорганічної природи. Одна справа, наприклад, аналіз кисню в самих різних його з'єднаннях (і завдання його виділення як зовні відокремленої частини тут цілком здійсненна елементарним аналізом і синтезом). Інша справа - аналіз кисню в зв'язку з тим з'єднанням, в результаті диференціації якого він вперше виникає (наприклад, проблема походження земної атмосфери). Процеси мислення тут різні, останній аналіз передбачає знання і виділення зв'язків, що характеризують діалектично розчленований і розвивається предмет.
Синтез предмета припускає, що певним чином відомі деякі властивості предмета як цілого і властивості його частин як самостійних предметів, і ставить своїм завданням з'ясування координації останніх. Зі сказаного вище про аналіз можна бачити, що якщо синтетичне розгляд з'єднання частин не супроводжується виявленням особливостей, що випливають з їх зв'язку, то дослідження набуває односторонньо синтетичний ха-
222
рактер, тобто практично не здійснюється як синтез. Так, спроба з'єднання в одному знанні різних відомостей про різні явища капіталістичної економіки не дає їх синтезу, якщо їй не передує розгляд, наприклад, походження грошей з внутрішньої диференціації товару (генетичне) або походження прибули з додаткової вартості (функціональне), хоча відмінності, наприклад , грошей від товару та їх різна роль в цілому відомі, тобто елементарний аналіз і синтез здійснені. Підсумком такого дослідження є механічна сума частин, поставлених в зовнішнє систематичний зв'язок, внутрішні ж зв'язку між ними не розкриті. Саме такими є спроби систематичного викладу вчення Рікардо у його епігонів (аналогічне явище являє собою і спекулятивне встановлення внутрішніх зв'язків).
Але справа в тому, що тут дослідник об'єктивно стикається з іншого типу цілим, ніж те, яке ми досі розглядали. Ми говорили про координовану цілому, і лише в цьому сенсі поняття цілого було співвідносне з поняттям саме частини.
Таким чином, з'єднання аналізу і синтезу, здійснення одного за допомогою іншого припускають в даному випадку рішення та інших завдань, наприклад, з'ясування субординації елементів і їх взаємовпливу всередині цілого. Аналіз і синтез стають результатом і стороною інших процесів мислення і функціонують в специфічному для діалектичного мислення вигляді лише у зв'язку з цими процесами. Саме формування аналізу і синтезу як специфічних процесів необхідно передбачає облік у відповідних нових категоріях мають тут місце об'єктивних зв'язків, їхнього характеру. Історично вперше до марксизму на шлях узагальнення цих складних внутрішніх зв'язків встала німецька ідеалістична діалектика (Гегель), але проблема була вирішена лише марксизмом і насамперед Марксом в "Капіталі". Узагальнення це було як виробленням діалектичного розуміння предмета науки, світу в цілому, так і виробленням логічних засобів відтворення таким чином розуміється предмета в мисленні.
223
підлягають дослідженню діалектичним методом складну систему зв'язків Маркс характеризує як "органічне", "діалектично-розчленоване ціле". "Органічне ціле" - історично виникла, розвивається і вкрай складно функціонально розчленована система зв'язків і процесів, взаимовлияющих один на одного. Окремі зв'язку, сторони, процеси цілого розпадаються як різні функціональні його члени, в той же час з'єднуючись в його структурі. У плані цікавить нас проблеми важливо те, що тут доводиться розрізняти вже не предмети, пов'язані лише координацією ("частини"), а елементи, члени (gliederung, як висловлювався Маркс) структури, тобто предмети, пов'язані і крім їх координації так, що цілий ряд їх властивостей випливає з їх переплетення, взаємовпливу, походження одного з іншого і т.п. Предмет, що модифікує інші предмети (або стався з них, або що є їх формою прояву тощо) та становить разом з ними якусь рухливу структуру, не є, строго кажучи, її "частиною". Торгову прибуток, наприклад, ніяк не назвеш "частиною" капіталістичної економіки; вона не є зовні відокремлений предмет, і при її поясненні мається на увазі перш за все не фіксування її координації з іншими частинами цілого, а виявлення її походження з руху додаткової вартості. Але, з іншого боку, тут має місце і розвиток понять про частини і цілому, їх розширення в результаті застосування процесу аналізу та синтезу до органічного цілого. У ролі "цілого" і "чистий" тут виступають структура органічного цілого і його елементи - вся сума сторін, явищ і властивостей.
Розглянемо тепер аналіз і синтез таким чином побудованих предметів. Нас будуть тут цікавити абстракції, що грунтуються на свідомому застосуванні категорій діалектики.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 4. ЗВ'ЯЗОК "ЦІЛЕ - ЧАСТИНА" І ОРГАНІЧНЕ ЦІЛЕ " |
||
|