| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Облік темпераментів дітей у навчально-виховній роботі |
||
|
Знання темпераменту, що відображає особливості природженою організації нервової системи і впливає на перебіг психічної діяльності, необхідно вчителю в навчальній та виховній роботі. При цьому треба мати на увазі наступне: при будь-якому типі нервової системи, тобто за наявності будь-якого темпераменту, можна виробити, виховати всі суспільно необхідні, позитивні риси особистості та поведінки; темперамент буде лише надавати відоме своєрідність цим рисам. І. Я. Павлов підкреслював, що образ поведінки людини обумовлений не тільки природженими властивостями нервової системи, а й тими впливами, які відчуває людина під час свого індивідуального існування, тобто залежить від постійного виховання або навчання. У процесі виховання не слід ставити завдання змінити темперамент, наприклад, переробити холеричний або меланхолійний темперамент в сангвінічний або флегматичний. По-перше, це практично нездійсненне завдання, так як процес перетворення типологічних властивостей нервової системи протікає дуже повільно, та й шляхи його ще недостатньо вивчені, а по-друге, в цьому немає сенсу. Адже, як уже говорилося, немає «хороших» і «поганих» типів вищої нервової діяльності (і відповідно темпераментів). Кожен тип, темперамент має і позитивні, і негативні сторони. Наприклад, там, де потрібна велика витривалість, велика працездатність, краще проявить себе сильний тип нервової системи; якщо в процесі діяльності потрібно проявити тонку чутливість, з такою діяльністю краще впорається слабкий тип. Завдання полягає в тому, щоб знаходити найкращі шляхи, форми та методи виховання позитивних рис особистості стосовно особливостей типу нервової системи (темпераменту) вихованця. Навчання та виховання повинні не змінювати темперамент, а долати недоліки того чи іншого темпераменту, розвивати його позитивні сторони, маючи на меті створювати на основі даного темпераменту цінні риси особистості. Знаючи темпераменти учнів, вчитель повинен так організувати діяльність кожного школяра, щоб поступово все менш і менш різко виявлялися негативні властивості темпераменту, які заважають дитині в навчальній роботі і поведінці. Сказане має пряме відношення і до самого вчителя, до управління ним власним темпераментом. Учителем може бути представник будь-якого темпераменту, будь-якого типу нервової системи, якщо він зуміє використати позитивні сторони свого темпераменту і подолати негативні. Наприклад, представник холеричного темпераменту повинен використовувати такі свої позитивні якості, як пристрасність, активність, ентузіазм, енергійність, і стримувати такі негативні прояви, як запальність, ефективність, різкість, дратівливість. Яка ж повинна бути стратегія вихователя щодо школярів різного темпераменту? У школярів-холериків треба намагатися шляхом тренування розвивати відстає гальмівний процес, виробляти вміння гальмувати себе, свої небажані реакції. Від цих учнів треба постійно, м'яко, але наполегливо вимагати спокійних, обдуманих відповідей, спокійних, нерізких рухів, систематично виховувати у хлопців стриманість у поведінці та відносинах з товаришами і дорослими. У трудовій діяльності у таких учнів необхідно виховувати послідовність, акуратність і порядок у роботі, від них треба вимагати хорошого виконання всіх завдань, пам'ятаючи про те, що холерик не любить одноманітної і копіткої роботи. Пристрасність само в роботі, енергію і активність, розумну ініціативність холерика слід заохочувати. Оскільки холерик нерідко перебуває в афективному стані, говорити з ним різким і підвищеним тоном не рекомендується, це тільки посилить його збудження. На холерика краще діє підкреслений спокійний, тихий голос. Що стосується учнів-меланхоліків, то, впливаючи на таких учнів, проводячи з ними виховну роботу, завжди слід пам'ятати, що в основі меланхолійного темпераменту лежить слабкий тип нервової діяльності і сильних впливів люди з такою нервовою системою не переносять. М'якість, тактовність, чуйність і доброзичливість у стосунках з дітьми-меланхоліками особливо необхідні: надмірна суворість і різке підвищення вимог до таких школярам ще більше загальмовують їх, знижують працездатність. Учнів-меланхоліків треба поступово відучувати від зайвої боязкості і соромливості, давати їм можливість більше діяти і проявляти активність. Але слід дотримуватися поступовість у тренуванні працездатності, пам'ятаючи про те, що ці хлопці швидко стомлюються. На уроці учнів треба частіше питати, створюючи під час їхньої відповіді спокійну обстановку; велику роль при цьому відіграють схвалення, похвала, підбадьорювання. У дітей меланхолійного темпераменту необхідно розвивати товариськість, через громадську діяльність поступово вводити їх в колектив, у спільній колективній роботі виховувати колективістські почуття, почуття дружби і товариства. Люди меланхолійного темпераменту, як вказувалося, важко звикають до нової обстановки, до нових умов, до нової діяльності, уникають всього нового. Ці властивості слабкого типу нервової системи вчителю слід особливо пам'ятати при роботі з учнями I класу. Ось, наприклад, першокласник Альоша Д. з перших днів занять у школі звертав на себе увагу яскраво вираженим меланхолійним темпераментом. Вже на першому уроці він голосно плакав: «Мені себе і маму шкода». Кілька разів намагався втекти з школи і в наступні дні насилу звикав до нової обстановки, уникав товаришів, тримався замкнуто, ні з ким не розмовляв. Хлопчик з великими труднощами витримував навчальну роботу протягом уроку, швидко втомлювався. Вчителька наполегливо розвивала у Альоші активність, поступово привчала його долати труднощі, вселяла віру в свої сили. Незабаром хлопчик навчився виконувати навчальну роботу цілком самостійно. Поступово у нього з'явилися і друзі в класі. Увага вчителя повинні залучати й учні флегматичного темпераменту, яким зазвичай, на жаль, не приділяється достатньої уваги - вони спокійні, нікому не заважають, посидющі, і тому, як ніби, немає підстав робити їх об'єктом спеціальної роботи. Але у флегматика слід розвивати відсутні йому якості - велику рухливість, активність, не допускати, щоб він проявляв байдужість до діяльності, млявість, інертність. Вчителю необхідно більше активізувати діяльність учнів-флегматиків, зживати байдужість, байдужість, яке може виникнути у них, частіше змушувати таких учнів не тільки працювати на уроці в певному темпі, але і викликати у них емоційне ставлення до того, що роблять вони самі та їхні товариші . І нарешті, в учнів-сангвініків треба виховувати посидючість, стійкі інтереси, більш серйозне ставлення до будь-якої справи, неквапливість, зживати безтурботне безпечність, легковажність, якщо вони почнуть проявлятися. Зрозуміло, велику роль в оволодінні своїм темпераментом грає самовиховання - свідома установка школяра па викорінення у себе негативних проявів темпераменту і закріплення позитивних властивостей. Запитання для повторення 1. Охарактеризуйте основні властивості і типи нервової системи людини. 2. Поясніть, що таке темперамент. 3. Охарактеризуйте типи темпераменту учнів. 4. Як враховувати темпераменти учнів у навчально-виховній роботі? Практичне завдання Поспостерігайте за 2-3 школярами або дошкільнятами (в датському саду) і опишіть прояви їхнього темпераменту на уроках і на перервах між заняттями, в грі і спілкуванні один з одним.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 4. Облік темпераментів дітей у навчально-виховній роботі " |
||
|
||