| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Внеситуативно-особистісне спілкування |
||
|
У дитини у віці від трьох до п'яти років переважає пізнавальне спілкування , у 6-7-річних дітей провідним є спілкування особистісне. Поступово старшого дошкільника починають залучати події, що відбуваються в середовищі дорослих. До 6-7 років дитини зацікавлюють людські відносини, він освоює норми поведінки, фіксує якості окремих людей. Дітям важливо зрозуміти вимоги дорослих, утвердитися у своїй правоті в різних ситуаціях. Виникає внеситуативно-особистісне спілкування (рис. 9.6). Пізнаються: особливості взаємин між однолітками і дорослими; особливості своєї особистості висловлює доброзичливість ; проявляє співчуття; дає оцінку; встановлює взаєморозуміння; вчить співпереживати КЕРУЄ становлення особистості дитини, ЙОГО самоцінності 1 звертається за схваленням; 1 просить співчуття; 1 готовий співпереживати ПОТРЕБА В емоційній підтримці ЗНАЙОМИТЬ З ПРАВИЛАМИ ВЗАЄМОВІДНОСИН РОЗВИВАЄТЬСЯ ВЗАІМОПОНІМАНІЕРіс. 9.6. Внеситуативно-особистісне спілкування (6-7 років) Внеситуативно-особистісна форма спілкування є вищим досягненням розвитку спілкування в дошкільному віці. М. І. Лісіна вважає, що таке спілкування є умова подолання ситуативності в поведінці дитини. Але в той же час не всяка розмова на особисті теми може бути умовою і чинником формування довільності поведінки. Внеситуативно-особистісне спілкування має активізувати роботу свідомості дитини, спонукати його подивитися на себе з боку. Це стає можливим, коли спілкування спирається на реальні інтереси дитини, коли воно включено в його практичні дії. *** Старший дошкільник воліє розмовляти на теми, що стосуються життя людей. Дорослий як і раніше є для дітей джерелом нових знань. Дитині в старшому дошкільному віці важливо бути хорошим, правильно вести себе, правильно оцінювати вчинки своїх однолітків, вміти будувати свої відносини з дорослими і з ровесниками. Таке прагнення дітей повинні підтримувати дорослі. Для цього їм потрібно частіше розмовляти з дітьми про їхні вчинки, про взаємини між людьми, давати оцінки діям дітей. Тепер вже негативна оцінка, дана, наприклад, його малюнку, не так сильно ображає дитини. Головне, щоб він в цілому був хорошим, щоб дорослий розумів і поділяв його думку з більшості питань. Важливо задовольняти потребу дитини у взаєморозумінні. Дорослий у всьому має бути зразком для наслідування. Таким чином, для внеситуативно-особистісного спілкування характерна наявність: | потреби у взаєморозумінні і співпереживанні; | особистісних мотивів; | мовних засобів спілкування. Таке спілкування важливо для розвитку особистості дитини, тому що завдяки йому дитина: | свідомо засвоює норми і правила поведінки; | вчиться краще розуміти себе, що важливо для свідомого управління своєю поведінкою; | вчиться розрізняти різні ролі дорослих: вихователя, лікаря, вчителя та ін; | вчиться будувати спілкування з дорослими. *** Розвиток особистісного спілкування з дитиною пов'язано з великими труднощами, адже для цього важливо створювати умови, які змушують дитини оцінювати й усвідомлювати свої і чужі дії та вчинки. Спочатку розмова з дитиною можна побудувати на основі конкретних предметних дій (малювання, конструювання та ін.) Після виконання конкретного завдання (наприклад, намалювати будинок, замок) потрібно попросити дитину оцінити насамперед свій малюнок, а потім малюнки товаришів, вибрати найкращі роботи. Мета всього цього - навчити дітей порівнювати власні вміння з уміннями інших, зіставляти свою думку з думкою інших товаришів. -185 - Питання. Як має будуватися особистісне спілкування, після того як дитина, виконуючи завдання, намалював птицю (голуба)? Відповідь. Дорослий просить дитину оцінити свій малюнок, а потім пропонує йому порівняти його малюнок з роботами однолітків. Після цього дорослий, зібравши малюнки дітей, відзначає гідності кожного малюнка, виявляє недоліки і каже, як слід їх виправляти. Завдання дорослого полягає в тому, щоб: | привернути увагу дитини до оцінки власних умінь; | навчити його порівнювати власні вміння з уміннями однолітків; | навчити дитину зіставляти свою думку з думками своїх ровесників. Далі потрібно наповнити вміння особистісним змістом. З цією метою треба скористатися казкою, оповіданням, де моральна оцінка тих чи інших якостей і вчинків персонажів не викликає у дітей особливих труднощів, і провести з дітьми бесіду. План обговорення книги. | Вчинки яких героїв книги подобаються більше і чому? | Вчинки яких героїв не подобаються і чому? | На кого ти хотів би бути схожим? | Кого з друзів тобі нагадує той чи інший персонаж книги? | Як твій друг вчинив би в тій чи іншій ситуації? Відповіді дитини на подібні питання дорослий повинен оцінити і обгрунтувати правильність дій того чи іншого персонажа. Необхідно надати дитині можливість самому осмислити і оцінити людські вчинки і відносини. Важливо: | щоб дитина сам намагався осмислити і оцінити людські вчинки і відносини людей; | показати, що у відносинах зі однолітками виникають ті ж проблеми, що й у відносинах між персонажами книги; | дорослому висловити свою думку про події, що відбуваються в книзі. Від конкретних ситуацій, описаних в книгах, можна перейти до розмови на загальнолюдські теми. Дорослий завжди повинен бути активним учасником такої бесіди: висловлювати свою думку, формувати правильний погляд на предмети і явища навколишнього світу. Бесіди можуть бути на самі різні теми: | про вчинки дітей; | про доброту, впертості, жадібності; | про події з життя дитини; | про різні професії. У житті дошкільника виникає багато проблем, і майже всі вони так чи інакше пов'язані з його спілкуванням з однолітками і дорослими. Вмінню спілкуватися і повинні вчити дитину дорослі. *** Теми особистісного спілкування бажано готувати заздалегідь. Вони повинні бути пов'язані з реальним життям дитини, щоб він зміг дізнатися в собі і в оточуючих ті риси, які обговорюватимуться, ті людські якості, які будуть предметом дискусії: доброту, сміливість, боягузтво, жадібність і т. д. Під час бесіди необхідно стежити за емоційним станом дитини. Як тільки у нього зникне інтерес до спілкування, слід переключити увагу дитини на гру. Щодня потрібно задавати дитині питання про його внутрішнього життя, про його дії, відносинах, настрої (наприклад, «Чому ти так вчинив (зробив)?"). Такими питаннями дорослий змушує дитину замислюватися про себе, формує у нього власне ставлення до життєвих ситуацій. Розвиваючи мовленнєвий особистісне спілкування, дорослий не просто вчить дитину, не просто допомагає йому успішно вирішити його конфлікти з оточуючими, а й організовує його духовне життя, уявлення про себе і про інших, відкриває йому нові грані зовнішнього і внутрішнього світу. -186 - Ситуація. Нерідко діти заучують не надто зрозумілі для них вірші і пісеньки, засвоюють на словах абстрактні для них норми поведінки. Як це позначається на психічному розвитку дитини? Рішення. Така ситуація не сприяє розвитку самосвідомості дитини, не дозволяє формувати довільність її поведінки. Для активізації роботи свідомості потрібно осмислити всі незнайомі слова. Це необхідно для того, щоб не виникало розрив між вербальною і практичною діяльністю дитини. Мова повинна стати для дитини засобом управління своєю поведінкою. Становлення регулюючої і плануючої функцій мови не відбувається стихійно. Потрібна спеціальна робота по включенню мови в самостійну діяльність дітей, по вербалізації їх практичного досвіду. -187 - Ситуація. Для того щоб син краще орієнтувався в комунікативних взаємодіях, мама Михайла, про що-небудь його питаючи, формулює питання так, що в них полягає підказка для розгорнутої відповіді. Так жінка намагається полегшити процес спілкування синові. 2 Чи правильний тактичний прийом вибрала мама? Рішення. У ситуації, коли мама не тільки ставить запитання, а й пропонує можливу відповідь, дитині залишається тільки кивнути. Малюкові немає необхідності звертатися до дорослих з проханням, тому активна мова стає йому непотрібною. Щоб цього не сталося, батьки повинні спонукати дитину самого давати розгорнуті відповіді на запитання. Крім того, потрібно пам'ятати, що будь-яке емоційне спілкування завжди повинно підкріплюватися вербальним контактом. *** У розвитку мови дитини особливе місце займає живопис, адже для того щоб відобразити, наскільки він зрозумів зміст картини, малюк повинен використовувати максимально багатий лексикон. Але в період залучення дитини до живопису як до виду мистецтва необхідно враховувати особливості розвитку його зв'язного мовлення. На цій основі при формуванні естетичного сприйняття творів живопису вибудовується образність мови, використовуються різні її типи: опис, розповідь, міркування. З урахуванням жанру картини потрібно широко використовувати і засоби виразною поетичної мови: | слова, що позначають моральні якості людей. Бажано вводити в лексикон дитини специфічні образотворчі терміни: холодний і теплий тон, світлотіні, слова, пов'язані з композицією (план картини, лінія, рух). -188 - Питання. Що ж набувають діти при спілкуванні з образотворчим мистецтвом? Що змінюється в їх світосприйнятті? Відповідь. Насамперед вони відчувають радість пізнання навколишнього світу. Сприймаючи твори мистецтва, дитина стає допитливим, спостережливим, емоційно чуйним. Мистецтво створює радість спілкування з товаришами, формує вміння співпереживати. -189 - Ситуація. Деякі батьки, виправдовуючись своєю зайнятістю на роботі, кажуть, що у них немає часу займатися з дитиною, а тим більше ще й навчати його спілкуванню. 2 Чи праві батьки? Які головні умови організації спілкування з дитиною? Рішення. Ні, вони не праві. Поговорити про що-небудь важливому для дитини можна і за обідом, і по дорозі в дитячий сад, і на прогулянці, і за домашньою роботою, і перед сном. Для цього не потрібно багато часу, але необхідно увага до дитини, повагу до його інтересів, розуміння його переживань. -190 - Ситуація. Дітям 4-6 років подобається, коли з ними розмовляють на такі теми: «Як би ти вчинив, якби побачив малюка, що плаче?», «Як би ти вчинив, якби хтось розкидав іграшки?» І т. п. Як позначаються подібні бесіди на розвитку мови дітей? 2 Які види спілкування будуть реалізовані в даній ситуації? Рішення. В особистому спілкуванні дитина оцінює себе виходячи з того, як ставиться до нього дорослий. Якщо малюк коли-небудь сам брав участь у бесідах на подібні теми, то він більш активний у промові, спілкуванні. Такі розмови збагачують його досвід взаємин. При цьому дитина повинна відчувати зацікавленість дорослого у своїх справах, доброзичливість з його боку. У цій ситуації реалізується внеситуативное особистісно-пізнавальне общеніе.-191- Ситуація. Часто відзначається, що дитина в групі має дуже низький статус. І якщо йому запропонувати брати участь у будь інсценуванні, то він часто свариться з іншими, ображається, плаче. 2 Чи можна такій дитині в подібній ситуації допомогти коштами гри? Які при цьому дії дорослого? Рішення. Ігрова діяльність надає благотворний вплив на корекцію негативно-емоційних станів. Вона допомагає змінити несприятливе становище дитини в групі однолітків. Ефективний шлях для цього - успіхи в грі. Коли дитина бере на себе роль, то відчуває почуття, властиві не йому, а іншому. Його ж почуття, які заважали йому в житті, як би йдуть на другий план. Але основна роль у виправленні становища речей належить дорослому. Він повинен постійно залучати таких дітей до спільних ігор, одночасно навчаючи їх і ігровим діям, і правилам взаємин. -192 - Ситуація. Вихователь середньої групи, оцінюючи дії дітей, часто обмежувалася односторонньої оцінкою типу: «Добре, пра-вильно». Через деякий час вона помітила, що діти не звертаються до неї за порадою, не задають питань про те, чи добре вони щось зробили . 2 Які можливі причини даного явища? Рішення. Дитина дуже чутливий до оцінок дорослого, особливо у випадку неуспіху. Діти 4-5 років болісно ставляться до негативних оцінками. Але вони також відчувають байдужість, наскрізним у стандартних оцінках зразок тих, що використовувала вихователька («Добре», «Правильно» і т. п.). Погано, якщо вихователь це говорить скоромовкою, що не дивлячись на дитину або лише мигцем глянувши на нього. *** Для перевірки здатності дітей до усвідомлення себе можна проводити спеціальні бесіди з дошкільнятами 5-6 років. 1.Чтоби дитина усвідомив свої переваги і відчув ставлення до своєї життєдіяльності, дорослий може використовувати питання: «Що ти найбільше любиш?» Або «Що ти найбільше не любиш?». 2.По відповідям дитини на запитання «Що б ти хотів мати в ігровій кімнаті і попросив би у чарівника?» Можна судити про його сі-туатівності або усвідомленості. 3.Для того щоб дізнатися, як дитина усвідомлює свою поведінку у часовій послідовності, в співвідношенні справжнього дії з минулим і майбутнім, слід його запитати: «Що ти робив тільки що, чим займався на занятті?» Або «Що ти збираєшся робити завтра? А в неділю? ». Тільки перевага змістовних відповідей і розгорнутих повідомлень про себе свідчитиме про достатньо високий рівень розвитку самосвідомості. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Внеситуативно-особистісне спілкування" |
||
|
||