| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.6. Виховна технологія |
||
|
Як ми вже писали, в нашій моделі освітні технології підрозділяються на навчальні та виховні. Такий поділ, звичайно ж, умовно, так як ми стоїмо на позиціях єдності розвитку, навчання і виховання. Проте, з практичної точки зору корисно виділити виховні технології, тому що діяльність школи все ж умовно ділиться на навчально-виховний процес та виховну роботу, пов'язану з додатковою освітою, позакласної роботою, взаємодією з органами дитячого самоврядування і т. п. Ми вже відзначали, що серед «талановитих технологів» слід відзначити А. С. Макаренко, який один з перших розробив теорію і технологію створення дитячого колективу як одного з найпотужніших інструментів виховання і формування особистості [№ 85]. На нашу думку, невипадково педагогіка А. С. Макаренко тісно поєднувалася з виробництвом і будувалася на принципах фінансово-господарської самостійності і госпрозрахунку. Вимоги до ясності задаються педагогічних цілей і перспектив розвитку дитячого колективу, за які активно ратував А. С. Макаренко, перегукуються, з нашої точки зору, з чіткістю організації виробництва і отриманням кінцевих і проміжних результатів діяльності. Незважаючи на ідеологічні умови, в яких проводилася його робота, діяльність А. С. Макаренка по педагогічному задумом все ж слід визнати особистісно-орієнтованої, а створені ним прийоми і методи віднести до формування особистості через колектив. Також слід розуміти, що його модель ставилася до соціально-педагогічної, так як ідеологічні умови змушували педагогів того часу спрощено розуміти розвиток особистості і диктували певні соціальні та політичні ідеали ззовні, часто чужі дітям. Колектив був важливіше, ніж окрема особистість. Ця модель поєднувала в собі велику любов до дітей, демократичні і авторитарні почала одночасно. Вона була вибудована, з одного боку, на теорії «завтрашньої радості»: найближчих і далеких перспективах, а з іншого боку, на педагогіці вимог: заохочення і покарання. Багатюще спадщина А. С. Макаренка і його послідовників, з нашої точки зору, потребує переосмислення і поверненні в активний арсенал педагогічної практики. У 50-60 роки минулого сторіччя, коли настали соціально-політичні зміни, відбулося перше переосмислення теорії і технології А. С. Макаренко. У роботах академіка І. П. Іванова та Л. Г. Борисової, а потім цілої плеяди таких талановитих дослідників, як О. С. Газман і В. А. Караковський, розвинулася методика колективно-творчої діяльності (КТД), пізніше відома як педагогіка колективно-творчого виховання (КТВ), Комунарська методика, Орлятская педагогіка, сборовская система [№ № 59, 170, 171]. Ця методика народилася в Ленінграді в 1956 р. В її основі лежать ідеї Н. К. Крупської, С. Т. Шацького, А. С. Макаренко: цілеспрямованість, товариство і співдружність вихователів і вихованців, ідеї гуманізму. Головна педагогічна категорія методики КТД - турбота про інших і навколишнього життя. Методика КТД побудована на наступних принципах: - будь-яка діяльність з дітьми повинна бути колективною діяльністю з поліпшення навколишнього життя; - будь справа має бути творчим; - самоврядування повинно будується на змінюваності активу; - в ході спільної діяльності повинна виявлятися особлива позиція педагога як прикладу в справах, товариша, порадника. Реалізація першого принципу методики КТД - колективна діяльність з поліпшення навколишнього життя - робить її виховної технологією, так як технологічними ланками цього елемента є: - колективне планування; - колективна організація; - колективне проведення; - колективний аналіз; - колективне підведення підсумків і післядія. П'ять стадій КТД співвідносяться з найпростішої управлінської схемою діяльності: діагностика, це-леполаганіе, реалізація, діагностика в процесі, корекція, підведення підсумків, нова діагностика та цілепокладання. Що співвідноситься з розглянутої нами раніше технологічної моделлю Т.О.Т.Е.: Ті - колективне планування (порівняння поточного стану системи з бажаним і висунення перспектив розвитку , створення плану); О - колективна організація та проведення наміченого плану; Т2 - колективний аналіз досягнутого і корекція; Е - колективне підбиття підсумків та післядія (визначення майбутніх перспектив). Колективне планування здійснюється через такі форми: загальний збір «старт», конкурс на кращі пропозиції до плану та на кращий проект справи, анкети пропозицій, розвідка справ і друзів (маршрути «Клас», «Бібліотека» , «Малюки», «Мікрорайон», «Рідна природа», «Далекі друзі» тощо), «блискавки» з пропозиціями до плану (для обговорення). Всі ці форми реалізуються через обговорення питань: що і для кого зробимо? коли? де? з ким разом? кому краще брати участь? Колективна діяльність здійснюється через роботу рад справ, командирів зведених об'єднань, поточну розвідку справ; змінну роботу класних колективів в якості чергового загону для контролю за виконанням плану спільних справ; десант ради колективу у відстаючі класні колективи для спільної ударної роботи, навчання на власному досвіді; «блискавки», стінні, радіо, фото, світлові, «живі» газети, присвячені ходу виконання плану; огляди між класними і шкільними колективами для взаємного контролю, оцінки роботи, обміну досвідом; чергування творчих доручень мікроколективі і багато іншого. Головне завдання педагога - залучити кожного в діяльність з метою розвитку та формування особистості. Цьому особливо сприяє колективний аналіз, реалізується за допомогою питань: - Що вийшло? - Чому вийшло? - Що не вийшло і чому? - Які уроки на майбутнє? Реалізація другого принципу методики - обов'язкового творчого характеру діяльності - розкривається через підготовку та організацію колективних творчих справ (КТД). Кожне КТД - це і є прояв турботи про поліпшення навколишнього життя. Це система практичних дій на загальну радість і користь. Творчий початок реалізується через зміст і форми реалізації технологічних стадій КТД: 1. Попередня робота. На цій стадії намічаються конкретні виховні завдання КТД; проводяться «стартові бесіди», під час яких малюється радісна перспектива цікавого і корисного справи (по А. С. Макаренко). 2. Планування. Головне завдання етапу - створення банку ідей з проведення КТД. Організовуються мозкові штурми, бесіди, дебати. 3. Підготовка. Для стадій підготовки ідей КТД характерне поєднання найрізноманітніших видів товариської виховної турботи, так як кожен вихованець втягується в різноманітні види діяльності і вчиться у товаришів, рос лих виконання відповідних дій, доручень. У методиці КТД накопичено велику різноманітність творчих справ, вони описані в енциклопедії КТД. 4. Проведення. Ця стадія творчої «збірки» підготовлених сюрпризів. Дії вихованців в цій «збірці» (у незвичайних обставинах, що вимагають негайних рішень, експромтів, імпровізації) є показовими. У них особливо чітко виявляються і позитивні якості, і слабкості дітей. 5. Аналіз і підведення підсумків. Часто проводиться у вигляді «свічки» або бесіди біля багаття по запитальника, описаному вище. Зазвичай відзначаються всі прямі і непрямі результати КТД, говорять спасибі всім, хто проявив найбільшу активність, стимулюючи, таким чином, всіх до подальшої ініціативою. 6. Післядія. На цій стадії діти і педагоги обмірковують ефекти реалізації КТД: як отримані результати можуть бути використані в інших сферах життєдіяльності дітей, наприклад, у навчальній діяльності, в сім'ї, в інших колективах. Зазвичай відбувається обговорення того, як ці результати можуть бути продовжені в інших справах, а це призводить до системи справ. За своєю спрямованістю колективні творчі справи можуть бути найрізноманітнішими: екологічними, пізнавальними, спортивними, трудовими і т. д. Можна назвати як приклад такі КТД, як базар головоломок, конкурс тіньових картин, аукціон ідей , «бій» ораторів, день несподіванок, будівництво міста веселих майстрів, прес-конференція з посланцями з космосу, операція «Три Д» (справа для душі), різнобій, творчий калейдоскоп, педагогіада, творчі експромти КВГ (хто під що здатний) і багато інших. Слід висловити побоювання з приводу підготовки та проведення КТД: можна провести двадцять і тридцять колективних творчих справ, але не досягти бажаного результату. Справа в тому, що кожне КТД має певну мету, в результаті реалізації якої ми повинні бачити і відзначати розвиток колективу, зміна взаємовідносин, ступінь зростання кожної окремої особистості, - тільки в цьому випадку КТД стане справжнім дієвим виховним засобом. Яка готовність педагога до колективного творчого справи? Йому необхідно бути готовим до творчого «внеску» в «банк ідей», а для цього необхідно уявляти собі наступне: - смисловий зміст майбутньої справи, його «модель», тобто як це може бути; - завдання різного роду для реалізації поставленого завдання; - фактичний матеріал (слова, дії, ігри, пісні), тобто об'єкти роздумів для учасників КТД. Третій принцип методики - змінюваність активу. Кожен вчиться бути командиром і підлеглим, немає розподілу на пасив і актив. Значення цього елемента комунарської методики чітко визначено А. С. Макаренко: «В короткий термін командири відчувають себе уповноваженими колективу і не перетворюються на своєрідних посадових осіб, по-друге, через командні пости проходить велика кількість вихованців, по-третє, обов'язки командира, що вимагають напруг, не стають в термін тяжкими для вихованців »[№ 85, т. 5., с. 238.]. Форми змінюваності активу: ЧТП (чергування творчих доручень), ДКО (черговий командир загону), ДКД (черговий командир дні). Четвертий принцип методики - особлива позиція педагога. Методика КТД почасти була створена, щоб, з одного боку, подолати авторитаризм і педагогічне диктаторство, при якому постійно застосовується влада, придушення особистості, а з іншого боку, щоб не впасти в «Вільне виховання», де кожен наданий сам собі, сам себе виховує, а вихователь залишається стороннім спостерігачем. Для методики КТД неприйнятна дріб'язкова опіка, коли педагоги, вимагаючи активної самостійності, постійно вказують, вчать, намагаються внести готовий досвід в справи і дії вихованців. КТД дозволяє перейти до вищої форми прогресивних виховних відносин - творчій співдружності, товариству, коли педагог завжди поруч і трохи попереду. Основними етапами реалізації ідей колективного творчого виховання є: 1. Формування особливої позиції педагога (дорослого). 2. Психологічна та методична підготовка школярів. 3. Організація життя колективу по-новому, що включає: а) створення нової структури колективу, б) колективне планування роботи, в) організацію виконання плану, г) колективний аналіз результатів діяльності. Щоб навчити дітей самостійності та активності, відбувається делегування управлінських повноважень з боку педагогів у міру розвитку дитячого колективу в кілька етапів: 1 етап: педагог є зразком самостійності та творчості . Показує на прикладі, як рас межами час, роботу, коли просити, коли наказувати, тобто він окази1вает пряму допомогу вихованцям. 2 етап: він надає опосередковану допомогу - разом розмірковують, разом спостерігають, планують і т. п. 3 етап: часткова або повна самостійність. Формування особливої позиції педагога передбачає діагностику майстерності вихователя, навчання з метою вивчення основ колективного творчого виховання. Особлива позиція педагога передбачає демократичний стиль спілкування дорослих між собою і дітьми; особливий спосіб організації життя колективу на засадах моральності й творчості; нові форми співпраці з колегами, новий стиль відносин з ними; постійне самовдосконалення і самоосвіта. Таким чином, розглянута нами методика КТВ являє собою особистісно-орієнтовану технологію виховання громадянина, завдяки розвитку принципів педагогічної системи А. С. Макаренка, їх з'єднанню з основами управлінської діяльності (стадії КТД), включенню механізмів рефлексії в різні форми аналізу отриманих результатів колективної діяльності. У цьому сенсі методика КТВ являє собою технологію творчого розвитку особистості в колективі, в якій створені педагогічні умови для самовизначення, самореалізації та самореабілітації особистості. З нашої точки зору, у вітчизняній педагогіці поки ще не створено більш стрункою лічностнооріентірованной технології виховання, яка, з одного боку, за формою була б колективної, а з іншого боку, по своїй суті - особистісно спрямованою. Як нам здається, дана технологія досягла апогею розвитку в педагогічній практиці московської школи № 825 під керівництвом доктора педагогічних наук В. А. Караковський. Вона стала провідним інструментом у розвитку особистості та організації всіх творчих справ у школі, способом розвитку і згуртування учнівського колективу, стрижнем створення педагогічної системи школи. Водночас важливо зазначити, що в даний момент дана особистісно-орієнтована виховна технологія перестала бути затребуваною і багато в чому забута практиками системи освіти через тих соціальних та ідеологічних змін, які відбулися в нашому суспільстві. На нашу думку, певні її сторони перестали бути значимими й актуальними для нового покоління школярів і педагогів. Одна з сутнісних категорій даної технології - «турбота» в колишній трактуванні І. П. Іванова, тобто турбота про навколишнє життя, перестала бути настільки привабливою, так як змістилися особистісні цінності та пріоритети суспільного розвитку. В даний час, з нашої точки зору, способи колективної діяльності потребують переоцінки і трансформації з метою більшого забезпечення автономії особистості, запобігання нівелювання особистісного розвитку в цілому. Однак слід зазначити, що після соціальноекономічних перетворень в практиці роботи сучасної школи відбулося витіснення виховних технологій як таких. Педагогічні колективи захоплені більше розробкою або трансляцією навчальних технологій, ніж виховних. Таким чином, як нам здається, з одного боку, сучасна школа як наймогутніший інститут виховання потребує нових виховних технологіях, а з іншого - тенденції сучасної освіти вимагають забезпечення особистісно-орієнтованої ванній спрямованості повною мірою. Тому існуючі виховні технології потребують переосмислення, розвитку і збагаченні. Саме це спонукало нас до розвитку методики колективно-творчого виховання і розробці особистісно-орієнтованої виховної технології на її основі, яка б відповідала основним тенденціям сучасної освіти. З цією метою нами була розроблена комплексноцелевая програма «Лідер», яка і є одним з варіантів втілення даної технології. На нашу думку, лідерство як сутнісне поняття для старшокласників може стати найбільш привабливою ціннісної категорією саморозвитку, самовизначення, самореалізацією. Наше розуміння лідерства досить широко. Ми припускаємо, що лідером може стати кожен у своїй родині, учнівської групі, команді, професійної групи, трудовому колективі, наукової діяльності, політичної діяльності і т. д. Саме широке розуміння лідерства здатне не тільки узгодити особисті та соціальні інтереси у становленні громадянина (на противагу категорії «турбота»), а й активно включати підростаюче покоління в перетворення суспільства, формуючи, таким чином, патріотизм і громадянськість. Цілі і завдання програми: - Формування активної особистісної життєвої та громадянської позиції. - Розвиток самовизначення і самореалізації особистості учнів. - Формування уявлень про знання, уміння і навичках лідера і забезпечення умов для прояву лідерських якостей кожним. - Розвиток патріотизму. - Розвиток навичок творчої діяльності. - Побудова співпраці учнів, вчителів та батьків. - Розвиток шкільного самоврядування.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "4.6. Виховна технологія" |
||
|
||