| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||
Гра 1. «Познайомимося» |
||||||||||||||||||||
|
Мети. Формування у дитини позитивного ставлення до спілкування з психологом і з іграшками; розвиток уміння давати назви іграшок, стимулювання потреби називати іграшки. Обладнання. Лялька-кіт, лялька без обличчя і лялька з обличчям. Хід гри. Дитина сидить за столом. Психолог разом з ним розглядає лежать на столі іграшки. Одягає їх по черзі на руку, виробляє з ними окремі дії. Потім він пропонує дитині пограти з однією з іграшок і дати їй ім'я. Наприклад: «Який гарний білий кіт! Він вміє ворушити лапками, вміє нявкати ... Дай йому ручку ... Як ми його назвемо? »Якщо дитина не висловлює страху та інших афективних переживань, можна запропонувати йому надіти кота на руку і самостійно пограти з ним. Так по черзі дитині пропонуються інші іграшки. Ляльку без обличчя можна запропонувати в останню чергу. Психолог ставить запитання: «Хто це, хлопчик чи дівчинка? Як ми її назвемо? »Після цього дитину просять пограти самостійно з лялькою без обличчя. Як показує досвід нашої роботи, переважна більшість дітей з аутизмом воліє гру з лялькою без обличчя, на відміну від здорових дітей, що обирають «Кота» і «ляльку з обличчям», красиву машинку і пр. Гра 2. «Пограємо з паличками» Мети. Розвиток у дитини вміння називати ляльок по іменах, виконуючи з ними певні дії (реальні та уявні). Обладнання. Ляльки, у яких вже є ім'я, і різнокольорові, палички різної довжини. Хід гри. Дитина сидить за столиком навпроти психолога. Психолог бере паличку і пропонує дитині вручити цю паличку ляльці і назвати її по імені. Потім психолог пропонує вручити палички лялькам з урахуванням величини і кольору. Якщо дитина успішно виконує ці завдання, то завдання можна ускладнити. Наприклад: «Покорми паличкою ляльку», «причешіть паличкою», «порісуйте паличкою». Гра 3. «Ляльки в лісі» Мети. Подальше формування позитивного ставлення до гри, навчання способам виконання уявних дій з ігровим матеріалом. Обладнання. Куклиі настільні плоскі фігурки дерев. Хід гри. Психолог разом з дитиною розглядає іграшки, розставляє ліс, розповідає, що сьогодні ляльки будуть гуляти лісом. Пропонує дитині виконати ці дії. В ході гри психолог запитує дитини, кого він Хоче зустріти в лісі, що люди роблять у лісі. На закінчення необхідно дати дитині можливість самостійно пограти в цю гру. Окрім ігор з ляльками, можна запропонувати дитині ігри з машинками і будівельним набором, ігри з об'ємними фігурками людей, тварин і пр. Підбір ігор залежить від статі, віку дитини, ступеня його афективної дезадаптації і, головне , від особливостей потреби дитини в грі і рівня розвитку у нього ігрових дій. У процесі проведення настановних ігор психолог спостерігає, як дитина ставиться до гри, до іграшок, до психолога, чи спостерігаються у нього переваги у виборі ігор та іграшок. У ході спостереження за дитиною психолог фіксує такі особливості: 1. Чи відповідають ігрові дії до віку дитини і призначенням иг-, рушки? 2. Чи спостерігаються стереотипні дії з іграшками? 3. Яка позиція дитини в грі - активна, слабоактивними, пасивно-вичікувальна? 4. Чи виявляє дитина самостійність в процесі гри? 3. Який рівень уяви у дитини? Недостатність соціального досвіду аутичних дітей, обмеженість їх уявлень про навколишній світ, особливо у сфері соціальної взаємодії, негативізм, афективна нестійкість, страхи - все це визначає особливості їх ігрової діяльності. У процесі установочного ця-па занять психолог аналізує ці особливості і на подальших етапах ігровий психокорекції пропонує ігри з урахуванням їх. У процесі занять орієнтовного етапу оцінюються емоційний фон, активність і самостійність дитини, спрямованість його поведінки, особливості емоційного контакту з психологом. Якщо на установчому етапі дитині пропонувалося сюжетно обігравати іграшки, то на орієнтовному етапі даються регламентовані завдання, що дозволяють аналізувати процес ділового спілкування психолога з дитиною. На цьому етапі використовуються нижченаведені гри. Гра «Катання різнокольорових кульок» Мети. Формування ділового спілкування психолога з дитиною в процесі спільної цілеспрямованої діяльності. Обладнання. Дитячий столик, набір різнокольорових кульок однакової фактури і жолобок. Хід гри. Психолог направляє кульку в бік дитини, примушуючи його котитися по жолобку, і просить його зробити те ж саме. Потім психолог пропонує дитині вибирати кульки за кольором і катати їх. Якщо кульки падають на підлогу, слід щоразу продовжувати виконання завдання і не фіксувати увагу дитини на цьому. Гра «Собачки» Мети. Формування у дитини потреби в емоційному спілкуванні з психологом, розвиток здатності дитини погоджувати свої дії з діями психолога. Обладнання. Дитячий столик, п'ять каструль різної величини, закриті кришками. Усередині кожної каструлі знаходяться собачки. (Кількість каструль можна варіювати від двох до п'яти, залежно від віку дитини.) Хід гри. Психолог пропонує дитині сісти за столик. Деякий час психолог не вступає в контакт з дитиною, а спостерігає за його діями близько трьох хвилин. Якщо дитина проявляє інтерес (починає розглядати каструлі, відкриває їх), то психолог пропонує дитині пограти разом. Якщо ж дитина сидить нерухомо, не проявляє самостійної активності, то психолог сам вступає з ним у контакт і пропонує подивитися, що знаходиться в каструльках. Відкривши каструльки (самостійно або на прохання психолога), дитина виявляє там собачок. Психолог починає активну гру з дитиною, пропонує вийняти собачок з каструль і повести їх погуляти. Після «прогулянки» кожна собачка повинна повернутися у свій будиночок-каструльку. Потім психолог розповідає дитині невелику розповідь і супроводжує його діями: «Собачки поспали, відпочили і знову просяться пограти. Дитина дістає собачок з каструльок-будиночків і самостійно з ними гуляє. Самостійна гра з собачками може повторюватися кілька разів, при збереженні ігрової ситуації і наявності емоційно позитивного настрою дитини. Гра «Чому так вчинив Мурзик?» Мети. Активізація емоційного спілкування з психологом, стимулювання оцінки дитиною Поведінки ігрового персонажа. Обладнання. Іграшка з набору лялькового театру, будівельний набір (одноколірні блоки). Хід гри. Психолог надягає іграшку на руку і пропонує дитині привітатися з котом. Психолог: «Кіт Мурзик добрий, але буває дуже шкідливим, робить все навпаки. Давай з тобою побудуємо дім ». Дитина будує споруду із запропонованого будівельного набору. Кіт Мурзик руйнує її. Психолог робить зауваження Мурзику і пропонує дитині знову побудувати будинок. Якщо дитина відмовляється будувати, то психолог виконує це сам, і кіт Мурзик знову руйнує споруду. Психолог запитує дитини: «Чому так вчинив Мурзик? Правильно він зробив чи ні? » У ході гри з дитиною на орієнтовному етапі психолог оцінює специфіку його адаптивного поведінки, тобто особливості подолання стресових ситуацій у процесі гри. В основі аналізу лежать оцінки (негативні або позитивні) інтенсивності емоційних реакцій дитини та їх специфіки. Умовно ми розділили дітей на п'ять груп залежно від емоційного ставлення до ігрових ситуацій на орієнтовному етапі (див. табл. 17). На реконструктивно етапі вирішуються такі завдання: 1. Розширення сфери соціальних взаємодій дитини. 2. Корекція афективних переживань (таких як страх, тривога) і проявів (агресивні і афективні реакції). До даного етапу занять допускаються діти, які успішно пройшли інсталяційний та орієнтовний етапи занять. Таблиця 17 Емоційні реакції дітей з аутизмом на ігрові ситуації орієнтовного етапу психологічної корекції
Перед початком нової серії занять психолог разом з батьками обговорює ситуації, в яких у дитини виникають негативні реакції (ефективність, агресивні реакції, тривога, страх). Збір інформації спрямований на те, щоб у процесі корекції можна було запропонувати дитині не тільки ігрове відтворення минулого або цього досвіду, але й моделювання можливих ситуацій, в тому числі і стресових, в майбутньому. Важливою умовою психологічної корекції емоційних проблем у дітей з аутизмом в процесі сюжетно-рольових ігор є розвинена здатність дитини входити в роль, уподібнювати себе образу персонажа. Процес перевтілення проходить у дитини на тлі зростаючого емоційного підйому. Діючи в уявній ситуації за іншого, дитина як би приписує собі риси цього іншого, відчуває пережиті цим іншим почуття. Під час перевтілення дитина виявляє певне емоційне ставлення до свого персонажу. Подвійне самовідчуття дитини в грі, емоції, що виникають від умовного і реального планів, не тільки збагачують емоційну сферу дитини, а й сприяють розумінню дитиною прихованого змісту ситуації, її «підтексту». Це сприяє підвищенню активності дитини в ігровому спілкуванні. Для дітей, які страждають аутизмом, особливо з важким ступенем афективної патології, процес перевтілення в грі часто практично недоступний. Дитина проявляє пасивність, незважаючи на те що він може співпереживати персонажу, спостерігаючи за розвитком сюжету. Перебудова негативних емоційних проявів у таких дітей можлива в процесі ігор-драматизації на тему знайомих казок. Доцільність використання таких ігор в психокорекції дітей з аутизмом обумовлена також істотною обмеженістю їх соціального досвіду, мовними проблемами, вибірковістю їх інтересів. Проведенню ігор-драматизації повинна передувати підготовча робота з дитиною. На першому етапі занять психолог читає дитині знайому йому казку, бажано, щоб це була улюблена казка дитини. Оскільки діти з аутизмом схильні до застрявання, повторення улюбленої казки буде для них афективно значущим. На другому етапі психолог разом з дитиною обговорює зміст знайомої йому казки. Його можна проводити в різних варіантах: - за заздалегідь наміченим питань, які допомагають дитині відтворити образи персонажів казки і проявити до них емоційне ставлення; - по відтворенню цієї казки за допомогою настільного театру (наприклад, психолог читає казку «Колобок» і одночасно за допомогою предметів настільного театру відтворює її). Досвід нашої роботи показує, що другий спосіб є більш доступним і емоційно значущим для дітей-аутистів. Якщо ні настільного театру, казку можна розповісти за допомогою картинок або діапозитивів. У той час як здорові діти досить швидко створюють образ персонажа, упо- добляются йому, діти з аутизмом відчувають істотні труднощі, і тому наочне відтворення казки, на наш погляд, допомагає дитині надалі швидше увійти в роль персонажа казки. Як ми зазначали вище, здатність дитини входження в роль, уподібнення себе образу - це важлива умова, необхідне для корекції не тільки емоційного дискомфорту, але й негативних характерологічних проявів. На третьому етапі психолог запитує дитини, ким із героїв казки він хотів би бути. Наприклад, вовком, Червоною Шапочкою, Кощієм, ведмедем, козеням і пр. Дитина вибирає роль, і психолог спільно з дитиною обігрує сюжет. Можна використовувати в процесі гри не весь сюжет, а тільки деякі епізоди. Наприклад, зустріч ведмедя з Машею в лісі з казки «Маша і ведмідь». Гра-драматизація «Маша і ведмідь» Обладнання. Настільний театр, який зображає ліс; лялька Маша і лялька ведмедя. Хід заняття. Психолог згадує з дитиною зміст казки. Потім розподіляє ролі, за бажанням дитини. Якщо дитина віддав перевагу роль ведмедя, то психолог пропонує дитині надіти на руку ляльку ведмедя. Якщо дитина відмовляється надягати іграшку (що нерідко спостерігається у дітей з аутизмом), психолог може запропонувати йому ведмедя з настільного театру (плоска фігурка ведмедя) або відповідну плюшеву іграшку. Психолог виконує одночасно роль ведучого і Маші. «Пішла Маша в ліс, збирати ягоди і гриби. Бродить Маша по лісу, в лісі добре, тихо, співають пташки ... Раптом чує Маша шурхіт у кущах. Маша зупинилася, подивилася і побачила ведмедя. Ведмідь великий, наближається до Маші ... (Психолог просить дитину показати, як ведмідь підходить до Маші і хоче схопити її.) У процесі гри психолог спостерігає за діями дитини, стежить за його емоційним станом, спонтанними висловлюваннями. Успіх ігрової психологічної корекції у аутичних дітей залежить від наступних факторів: - вміння психолога встановити контакт з дитиною в ігровій формі; - здатності правильно підібрати ігровий сценарій, який відповідає рівню афективної дезадаптації дитини, рівню інтелектуального та мовленнєвого розвитку дитини, а також психогенної ситуації, з кото- - Рій стикався дитина; - обліку психологом клініко-психологічних та індивідуально-психологічних характеристик дитини, що бере участь в корекції; - позитивної установки батьків на процес ігровий психологічної корекції; - організації середовища, в якій проходить психокоректувальний процес, таким чином, щоб дитина відчувала себе комфортно і безпечно. |
||||||||||||||||||||
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
Інформація, релевантна "Гра 1.« Познайомимося »" |
||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||