Головна
ГоловнаНавчальний процесПедагогіка початкової школи → 
« Попередня Наступна »
Іван Павлович Підласий. Педагогіка початкової школи: підручник, 2010 - перейти до змісту підручника

Майстерність вчителя

Коли аналізують роботу вчителя початкової школи, на перший план висувається інтегральне якість - вчительське майстерність. Визначень його багато. У найзагальнішому значенні - це висока і постійно вдосконалюється мистецтво виховання і навчання. В основі майстерності - сплав особистої культури, знань і кругозору вчителя з педагогічною технікою і передовим досвідом. Щоб оволодіти майстерністю, потрібно знати теорію, користуватися ефективними технологіями навчально-виховного процесу, правильно вибираючи їх для конкретної ситуації, діагностувати, прогнозувати, проектувати процес заданого рівня і якості, організувати його так, щоб при всіх, навіть самих несприятливих умовах, домогтися бажаного рівня вихованості, розвитку та знань учнів. Справжній учитель завжди знайде нестандартний відповідь на будь-яке питання, зуміє по-особливому підійти до школяра, запалити в ньому цікавість, схвилювати його. Такий учитель глибоко знає

371

предмет, володіє умінням донести свої знання до учнів, досконало володіє сучасними методами викладання. Чи можна цьому навчитися? Досвід майстрів показує, що можна. Більшість вчителів при бажанні здатні оволодіти сучасними прийомами роботи. Шлях до цього нелегкий, вимагає напруження, спостереження за роботою майстрів, постійної самоосвіти, вивчення спеціальної літератури, впровадження нових методів викладання, самоаналізу.

Мистецтво педагога особливо проявляється в умінні вчити саме на уроці, для нього домашнє завдання - тільки спосіб поглиблення, закріплення, розширення знань. Секрет успіху досвідчених вчителів - в умінні управляти діяльністю учнів, вони як би диригують процесом утворення їх знання, спрямовуючи увагу на найважливіші та важкі вузли змісту.

Ще один важливий показник майстерності - вміння активізувати учнів, розвивати їх здібності, самостійність, допитливість, змушувати їх думати на уроці, використовувати різноманітні методи для активізації процесу навчання.

Уміння ефективно проводити виховну роботу в процесі навчання, формувати у школяра високу моральність, почуття патріотизму, працьовитість, самостійність - ще один елемент педагогічної майстерності.

Учитель, який не володіє майстерністю, як би нав'язує знання, а володіє-вміє зробити корінь пізнання солодким, знайде позитивне в процесі навчання, буде чергувати методи роботи, приводити цікаві приклади, знаходити оригінальні способи передачі знань.

Важливий елемент педагогічної майстерності - високий рівень педагогічної техніки. Педагогічна техніка - це комплекс знань, умінь, навичок, необхідних для того, щоб ефективно застосовувати на практиці методи педагогічного співробітництва. Це також вимагає глибоких знань з педагогіки та психології, особливої ??практичної підготовки. Насамперед педагог оволодіває мистецтвом спілкування з дітьми, умінням вибирати потрібний тон і стиль, простоту і природність. Майстер не стане розмовляє з ними штучним, повчальним або панібратські тоном.

Складовою елемент педагогічної техніки - вміння вихователя керувати своєю увагою та увагою дітей. У великих групах дітей зі значною кількістю виконуваних ними операцій нічого не повинно йти з-під контролю. Важливим для педагога є вміння за зовнішніми ознаками поведінки учня визначати його душевний стан. Цього не можна не враховувати при виборі педагогічних дій. Облік стану вихованця в кожен момент становить основу педагогічного такту, займає найважливіше місце в роботі.

Почуття темпу також притаманне педагогу. Одна з причин багатьох помилок полягає в тому, що педагоги погано розміряється темп своїх дій: або поспішають, або спізнюються, а це знижує ефективність педагогічного впливу.

372

Велику групу умінь і навичок складають прийоми виразного показу вихователем свого суб'єктивного ставлення до тих чи інших дій учнів, прояву моральних якостей. Він радіє хорошим вчинкам своїх вихованців, засмучується поганим, а його переживання сприймаються дітьми як реальна оцінка їх дій. У цьому сенсі майстерність педагога в якійсь мірі те саме майстерності актора. Звернення педагога може бути проханням, засудженням, схваленням, наказом. Педагог «грає» завжди одну й ту ж роль - самого себе і переслідує цим тільки одну мету - правильно вплинути на вихованців.

Педагогічне спілкування - встановлення контакту педагога з дітьми. Його можна визначити і як професійна взаємодія педагога з учнями, спрямована на встановлення довірчих відносин. Тут грають роль культура мови, правильне дихання, постановка голосу. Педагог буде вчитися керувати своїм голосом, обличчям, тримати паузу, позу, міміку, жест. «Я став справжнім майстром тільки тоді, коли навчився говорити" йди сюди "з 15-20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів у постановці обличчя, фігури, голосу», - говорив А.С. Макаренко.

Проблеми педагогічного спілкування активно досліджуються у світовій педагогіці. У вийшла недавно книзі американських педагогів Дж. Брофи і Т. Гудді «Відносини вчителя і учня» аналізуються особливості «суб'єктивного» спілкування вчителя, які проявляються у виборчому відношенні до учнів. Наприклад, встановлено, що педагоги частіше звертаються до школярів, що викликають у них симпатії. Байдужі їм учні виявляються обділеними вчительським увагою. Вчителі краще ставляться до «інтелектуалам», більш дисциплінованим, виконавчим учням. Пасивні і «розтяпи» йдуть на другому місці. А незалежні, активні і самовпевнені школярі зовсім не користуються вчительським розташуванням. Істотний вплив на ефективність спілкування надає зовнішня привабливість школяра.

Дж. Брофи і Т. Гудді з'ясували також, що вчителі:

- мимоволі прагнуть більше звертатися до тих учнів, які сидять за першими партами;

- оцінюють їх досягнення більш високими балами;

- воліють учнів, у яких гарний почерк;

- виділяють і тих, хто охайніше одягнений;

- вчителі-жінки більш високі оцінки ставлять хлопчикам;

- вчителі-чоловіки дещо завищують оцінки симпатичним ученицям і т.д.

Залежно від стилю педагогічного спілкування виділені три типи вчителів: проактивний, реактивний і надактивний. Перший ініціативний в організації спілкування, індивідуалізує свої контакти з учнями, його установка міняється відповідно з досвідом. Він знає, чого хоче, і розуміє, що в його поведінці

373

сприяє досягненню мети. Другий теж гнучкий у своїх установках, але він внутрішньо слабий . Чи не він сам, а школярі диктують характер його спілкування з класом. У нього розпливчасті цілі і відверто приспособленческое поведінку. Надактивний вчитель схильний до гіпертрофованих оцінками своїх учнів і вибудовування нереальних моделей спілкування. Якщо учень трохи активніше інших - він бунтар і хуліган, якщо трохи пассивнее - ледар і кретин. Вигадані ним же оцінки змушують такого вчителя діяти відповідним чином: він раз у раз впадає в крайнощі, підганяючи під свої стереотипи реальних учнів.

Крім головної зброї педагога - слова, в його арсеналі є цілий набір немовних засобів спілкування: поза, міміка, жест, погляд. Дослідження, наприклад, показали, що при нерухомому або невидимому особі вчителя втрачається до 10-15% інформації. Діти дуже чутливі до погляду вчителя. Коли обличчя його стає непривітним , учні відчувають дискомфорт, ефективність роботи знижується. «Закриті» пози вчителя (коли він якось намагається закрити передню частину тіла і зайняти якомога менше місця в просторі; «наполеонівська» поза стоячи: руки, схрещені на грудях, і сидячи: обидві руки упираються в підборіддя і т.п.) сприймаються як недовіру, незгоду, протидію. «Відкриті» пози (стоячи: руки розкриті долонями вгору, сидячи: руки розкинуті, ноги витягнуті) сприймаються як довіра, згода, доброзичливість. Все це учнями сприймається на несвідомому рівні.

Ентузіазм, радість і недовіра звичайно передаються високим голосом, гнів, страх - досить високим, горе, печаль, втома - м'яким і приглушеним голосом. Згадайте, як дратували вас в школі верескливі або скрипучі голоси деяких наставників і ви зрозумієте, що і голос може стати перешкодою для заняття педагогікою. Багато чого можна змінити самовихованням, постійними тренуваннями по самовдосконалення. Швидкість мови також відображає вчительські почуття: швидка мова - схвильованість або стурбованість; повільна - свідчення пригніченого стану, зарозумілості або втоми.

Доведено, що погладжування, дотики, рукостискання, поплескування є біологічно необхідною формою стимуляції, особливо для дітей з неповних сімей, яким педагог нерідко заміщає відсутнього батька. Погладивши по голові пустуна або скривдженого, ви іноді досягаєте більшого, ніж іншими засобами, разом узятими. Право на це має не кожен педагог, а тільки той, хто користується довірою вихованців.

Норма педагогічної дистанції визначена наступними відстанями:

- персональне спілкування вчителя з учнями - від 45 до 120 см;

- офіційне спілкування в класі - 120-400 см.

Особливістю педагогічної праці є постійний « розрив »дистанції спілкування, що вимагає від педагога багаторазового пристосування до мінливих умов і великої напруги.

374

Не забувайте про жестах! Вони оживляють розповідь і спрощують (або ускладнюють ) спілкування. Наприклад, розташовують жести, коли руки звернені долонями вгору. Не варто схрещувати ноги, закладати руки за спину або тримати їх у кишенях - це створює бар'єр між співрозмовниками. Уникайте жестикуляції вказівним пальцем - таким чином вчитель підкреслює роль людини, що стоїть вище. Намагайтеся не смикати ручку або очки, не барабанити пальцями по столу, не притупують ногами-це відволікає, демонструє ваше нетерпіння або невпевненість. Учитель дивиться по черзі на кожного учня, а не у вікно або книгу. Тоді кожен буде відчувати увагу до себе.

Підводячи підсумок, погодимося, що від майстерності залежить все. А саме майстерність-результат тривалого, наполегливої ??праці вчителя над собою. Хтось задовольняється «серединою», заспокоюючи себе: слухають, тихо сидять, встигають - і достатньо. Такий учитель ніколи не залишить сліду в серцях своїх учнів. Якщо вже й бути вчителем, то бути майстром своєї справи.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Майстерність вчителя"
  1. Запитання і завдання для самоперевірки, вправ та роздумів
    майстерність і натхнення. - М., 1985. Педагогіка: Учеб. посібник / За ред. П.І. Пидкасистого. - М., 1995. Педагогіка: Учеб. посібник / В.А. Сластенін, І. Ф. Ісаєв, А.І. Міщенко, Є.М. Шиянов. - М., 1998. Підласий І.П. Педагогіка. Новий курс: Підручник: У 2 кн. - М., 2001. Трубочкш В.П., Битянова Н.Р. Культура педагогічного спілкування та самовдосконалення викладача. - М.,
  2. Теми та питання для обговорення на семінарських заняттях
    вчителя до гуманістично-орієнтованого полісуб'єктний взаємодії в соціально-освітньому середовищі. 1. Поняття "професійно-особистісної готовності вчителя до гуманістично-орієнтованого полісуб'єктний взаємодії у соціально-освітньому середовищі". 2. Гуманістична спрямованість особистості як фактор психологічної готовності вчителя до полісуб'єктний
  3. Тема 4 . Соціальний педагог, його професіоналізм
    майстерність, знання виховного процесу, важливість оволодіння вміннями роботи з дитячим колективом і з кожною дитиною окремо. Методи вивчення дитини. Уміння зрозуміти дитину, знання педагогічної психології, психології спілкування, психології відносин. Мовні вміння соціального педагога, культура і техніка мовлення. Уміння контролювати і стримувати себе, володіння
  4. 9.4. Вибір методів навчання
    майстерності, його особистих якостей. 258 При використанні комплексу названих обставин і умов вчитель приймає в тій чи іншій послідовності ряд рішень: про вибір словесних, наочних чи практичних методів, репродуктивних або пошукових методів управління самостійною роботою, методів контролю і самоконтролю. Так, залежно від дидактичної мети, коли на передній план
  5. Література для самостійної роботи
    вчителями. М, 1970. Кап-Калик В А. Вчителю про педагогічному спілкуванні. М., 1987. Конаржевский Ю.А. Педагогічний аналіз навчально-виховного процесу та управління школою. М., 1982. Портнов М.Л. Уроки початківця вчителя. М, 1994. Поташник М.М. Управління сучасною школою. М., 1992. Керівництво навчальним процесом. М,
  6. Поняття про методи
    майстерність педагогів, а тому вони назавжди залишаться сферою високого педагогічного мистецтва. Методи навчання виконують багато функцій. Головними є: навчальна, мотиваційна, розвиваюча, виховна, організаційна . За допомогою їх вчителі не тільки навчають, а й вирішують питання мотивації, здійснюють виховні впливу, впливають на організацію навчально-виховного
  7.  О. В. Акулова, С. А. Писарєва, Е. В. Піскунова, А. П. Тряпіцина,. Сучасна школа: досвід модернізації: Книга для вчителя. - СПб.: Изд-во РГПУ ім. А. І. Герцена. - 290 с., 2005
      вчителя узагальнено та проаналізовано склався в даний час досвід реалізації стратегії модернізації загальної освіти в сучасній вітчизняній школі. Особливу увагу приділено аналізу нових підходів до відбору змісту шкільної освіти, заснованих на ідеї досягнення учнями компетентностей в різних сферах діяльності. Запропоновано підходи до проектування варіативних навчальних планів,
  8.  Теми для самостійної дослідницької роботи 1.
      вчителя як суб'єкта гуманістічес-ки-орієнтованої педагогічної діяльності. 3. Порівняльний аналіз психологічного потенціалу особистості вчителів, які здійснюють різні підходи до організації навчально-пізнавальної діяльності
  9.  22.3. Які ж критерії оцінки діяльності директора школи?
      майстерності та рівня керівництва адміністрації школи. Закон про освіту ясно і чітко визначає коло обов'язків директора школи. Він несе відповідальність перед державою за організацію та якість навчально-виховної роботи з учнями, зміцнення їх здоров'я та фізичний розвиток, підвищення працівників, зв'язок школи з сім'єю, а також за господарсько-фінансовий стан школи. Оцінка
  10.  Атестація вчителів
      майстерність не завжди необхідно. Але якщо показник навченості низький, а вчитель досяг видатних результатів - він справжній майстер. В основу нової (1992-1993) атестації вчителів Російської Федерації, як і попередньої, покладена двухзвенная модель. Кваліфікаційний показник встановлюється на основі двох компонентів - стажу роботи педагога і отриманих ним заохочень (фіксованих
  11.  Теми та питання для обговорення на семінарських заняттях
      вчителя в гуманістично-орієнтованої соціально-освітньому середовищі. 2. Духовно-психологічний потенціал особистості вчителя, орієнтованого на діалог з учасниками педагогічного процесу. 3. Соціальний інтелект учителя-організатора гуманістично-орієнтованого міжособистісного спілкування у соціально-освітньому середовищі. 4. Інформаційно-комунікативна взаємодія
  12.  Теми для самостійної дослідницької роботи 1.
      вчителів та батьків. 2. Організація полісуб'єктний взаємодії вчителів, батьків і громадських організацій у процесі виховання особистості, що розвивається. 3. Психологічні умови включення неформальних об'єднань у процес гуманістично-орієнтованої соціалізації молодого
  13.  Теми для самостійної дослідницької роботи
      вчителів. 1. Розвиток потреби у студентів-майбутніх учителів у педагогічної рефлексії до самопроектування поведінки в процесі кооперативно-структурованої навчальної діяльності в
  14.  Теми для рефератів 1.
      вчителя. 4. Педагогічні здібності вчителя до організації міжособистісної взаємодії учнів на
  15.  ВСТУП
      майстерності і досвіду соціального педагога. * Дана книга є узагальненням того, що напрацьовано з означеної проблеми. У ній охарактеризовано методи і сучасний досвід роботи соціального педагога, озброївшись якими педагог може вибрати адекватну педагогічним умовам і своїм особистісним особливостям систему виховних впливів. А. Дистервег писав: «Сила вчителя в його методах».
  16.  Теми та питання для обговорення на семінарських заняттях
      учителя-стажиста з іншими суб'єктами освітнього процесу як фактор його соціально-професійної адаптації до практичної діяльності. 3. Включеність студентів-майбутніх учителів у процес гуманістично-орієнтованого педагогічної взаємодії в умовах навчально-професійної діяльності у ВНЗ. 4. Порівняльний аналіз професійно-особистісної позиції вчителя в
  17.  23.2. Предметні методичні об'єднання
      майстерності. Діяльність проблемних груп при глибокій зацікавленості керівництва і громадських органі 583 заций школи сприяє створенню в колективі творчої атмосфери, що, в свою чергу, приваблює в проблемні групи все нових і нових вчителів. Практикуми. У системі підвищення кваліфікації вчителів спостерігається деякий розрив між колективними формами роботи і
  18.  23.6. Атестація вчителів
      майстерності вчителя. З цією метою вивчаються: - робота вчителя над підвищенням своєї кваліфікації (закінчив курси ІПК); - якість уроків, позаурочної навчальної діяльності та виховних заходів: - вміння вчителя здійснювати індивідуальний підхід до учнів у процесі навчання і виховання; 599 - робота з батьками та допомогу сім'ї у вихованні дітей. Диференційовані показники
  19.  Література для самостійної роботи
      майстерності / Під ред. І.А.Зя-зюна. М., 1989. 14. Психолого-педагогічні знання батькам учнів загальноосвітніх шкіл. Л., 1985. 15. Робоча книга шкільного психолога. М., 1991. 16. Соколова В.М. Батьки і діти в мінливому світі. Книга для вчителів і батьків. М., 1991. П.Шнекендорф З.К. Путівник по конвенції про права дитини. М., 1997. Додаткова література: 1. Азаров Ю.П.
  20.  Ринкові трансформації
      майстерність - тільки на 20%. Майбутня педагогіка тяжіє до знеособлення, де послуга все менше залежить від особистості педагога. Оскільки педагогічна майстерність і свобода дій відступають на другий план, вчителю перш за все необхідно доскональне знання базисної технології, вміння працювати за жорсткою схемою. Інакше гарантувати замовлений результат неможливо. Під цим кутом