Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Не нашкодь! |
||
Доводиться з жалем констатувати: випадкових людей серед оперативників чимало. Одних приваблює в розшуку можливість задовольнити свої егоїстичні потреби, використовуючи владу над людьми. Інші просто не мають поняття про професію, яка, можна сказати, дісталася їм з волі випадку. В юності ці люди вели себе законослухняно, а з часом, з різних причин, деградували. Вирішили, що оперативній роботі властива вседозволеність, стали працювати в розшуку. Певний вплив надає і «матеріал», з яким доводиться працювати, - злочинці-професіонали, морально опустилися люди. Не будемо говорити тут про відверті зрадників, запроданців мафіозним структурам, що надають їм певні послуги. Кожного, сподіваємося, рано мул і пізно чекає лава підсудних. Ми ведемо мову про діяння, які не завжди можна кваліфікувати як злочинні. Але вони, тим не менш, завдають величезної шкоди престижу розшукової діяльності. Тут як би діє заповідь лікаря - «не нашкодь». Укриття злочинів від обліку: на жаль, дане явище має глибоке коріння. Сама система обліку та оцінки діяльності оперативних апаратів завжди змушувала сищиків прикрашати показники роботи - розкриваність злочинів повинна бути «на висоті», по можливості наближаючись до 100 відсотків. У свій час на Україні за підсумками роботи за рік вісім облав і «досягли» саме стовідсоткову розкриваність, не залишивши протягом року жодного «висяка». Фантастика? Звичайне окозамилювання на державному рівні. Чи змінилося щось сьогодні? У 1997 році органами прокуратури Росії виявлено понад 50 тисяч прихованих злочинів. А скільки ще не виявлено? ... На початку травня 1998 здійснена крадіжка у великих розмірах. З банківського сейфа, орендованого спадкоємцями всесвітньо відомого російського піаніста, викрадені цінності на велику суму, а також документи, що мають величезну історичну цінність - рукописи Шостаковича, Стравінського, Прокоф'єва та інших діячів культури. При повній очевидності зухвалого і кваліфікованого злочину кримінальну справу за даним фактом - (на кінець травня) не порушувалася. Деякі «спритні хлопці» примудряються вкривати від обліку навіть вбивства, маскуючи їх під пригоди за безвісти зниклими. При цьому в якості основного аргументу використовується відома формула: немає трупа - немає вбивства. ... Під час вечірки був убитий молоди чоловік. Вночі труп закопали на кладовищі. У компанії крім нього було четверо. Злочин можна було розкрити вже на наступний день, прислухайся оперативники до матері загиблого. Вона стверджувала, що син убитий, повідомляла, де це могло статися і хто міг бути очевидцем. Однак випадок кваліфікували як «безвісна зникнення». Матеріал довго лежав без жодного руху, необхідних слідчих і оперативно-розшукових заходів не проводилося, а від матері загиблого відмахувалися, як від настирливої мухи. Тільки через кілька місяців випадково вийшли на вбивцю, ексгумували труп. При цьому навіть не спромоглися повідомити жінку і пред'явити їй останки, щоб вона мала можливість поховати сина по-людськи. Дивуватися цьому не доводиться - одне порушення породжує інше; ланцюг беззаконь іноді тягнеться досить довго. Тяганина: укриття злочинів від обліку і тяганина взаємопов'язані. Але тяганина допускається не тільки при вирішенні питання про порушення кримінальної справи. Набагато частіше це має місце у власне розшукової роботи. Повідомлення, з яких би джерел вони ні надходили, вимагають негайної повторної перевірки і швидкого реагування. Адже мова йде, як правило, про підготовлюваний або вчинений злочин, часто - тяжкий. Зволікання тут смерті подібно. І все ж серед сищиків знаходяться люди, що живуть за принципом: чи не відкладай на завтра те, що можна зробити післязавтра ... Провокація: про це явище, на жаль, доводиться говорити кілька абстрактно, тому що належної оцінки провокаційним діям державних службовців, якими є оперативні працівники, досі не дано. Але не можна схиляти людей, навіть свідомо кримінального складу і поведінки, до скоєння злочинів, щоб потім, за заздалегідь складений- ному сценарієм, схопити їх на місці злочину і ізолювати від суспільства. Неприпустимо і «підкладати» в кишеню кому б то не було наркотики або гаманець. Провокаційні дії такого роду, однак, застосовуються до цих пір, причому з «складними фабулами». Доводи примітивні, аморальні по суті своїй: мета виправдовує засоби. Фальсифікація документів, їх підробка, фальсифікація, можна сказати, те саме провокації. Природа цього явища така, що незаконні дії виступають більш рельєфно, матеріалізуючись в конкретних документах, які за певних умов можуть бути доленосними. Не так важко фальсифікувати результати опитування, спостереження, обстеження приміщень. Для цього потрібно всього-навсього ... втратити совість і почуття відповідальності. Втім, у людей, які так чинять, їх немає. Результат - залучення до кримінальної відповідальності завідомо невинних. Це вже злочин. Правда, велика частина провини в таких випадках лягає на слідчого і суд, якщо така особа буде засуджена. Але ж і вони можуть бути введені в оману. А іноді, потрапляючи під вплив досвідченого сищика, легковажно йдуть на порушення закону або закривають очі на несправедливість. Так свого часу фабрикувались сумнозвісні «білоруські» справи, за якими непричетні до вбивств особи засуджувалися до вищої міри покарання. Незаконне примус - це погрози та інші види психічного впливу, фізичне насильство, арешт без підстав, оформлений відповідними документами, приниження честі і гідності людей. Оперативний працівник не наділений правом застосовувати небудь примус. Він зобов'язаний виконувати виражену в тих чи інших розпорядженнях волю суду (судді), прокурора, слідчого або особи, яка провадить дізнання. Єдине, що сищик має право зробити самостійно, - доставити до відповідного органу особа, запідозрені у скоєнні злочину. Заходи, передбачені законом, - затримання, привід, обрання запобіжних заходів. І все ж нерідкі скарги до органів прокуратури на необгрунтоване доставлення, грубість, рукоприкладство, образи і пр. «Будучи доставленим до чергової частини відділу міліції, потерпілий поводився обурено, вимагав зустрічі з прокурором. Тоді оперативний працівник підскочив до нього і в присутності кількох сторонніх громадян зі словами «Ось тобі прокурор!» Завдав сильний прямий удар у верхню частину обличчя, перебивши перенісся зі зміщенням кістки, тим самим навмисне заподіяв небезпечний для життя тяжка шкода здоров'ю потерпілого ... » Це витяг з вироку суду. Від такого удару може наступити смерть - перенісся вельми вразлива частина організму, її пошкодження загрожує крововиливом у мозок. Порушення узаконеної процедури проведення оперативно-розшукових заходів - обстеження житлових приміщень, контроль поштово-телеграфних відправлень, прослуховування телефонних переговорів, зняття інформації з технічних каналів зв'язку - вимагають попереднього винесення судом відповідної постанови (з дозволом на їх проведення). А такі заходи, як перевірочна закупівля, оперативне впровадження та оперативний експеримент - винесення постанови, що затверджується керівником оперативно-розшукового органу. У процесі перевірок найчастіше виявляються порушення зазначених норм. Правда, закон допускає винятки із загального правила. У випадках, що не терплять зволікання, коли зволікання може призвести до вчинення тяжкого злочину або створюється загроза державній, військовій, економічній або екологічної безпеки, можна проводити ряд заходів без отримання судового дозволу - за вмотивованою постановою одного з керівників оперативно-розшукового органу. Зловживання посадовими повноваженнями виключені. В оперативно-розшукової діяльності її суб'єктам надані широкі права і владні повноваження: користуватися ними надолужити лише в інтересах служби. Використання службових повноважень з корисливої або особистої зацікавленості є зловживанням посадовими повноваженнями. Якщо ж це спричинило істотне порушення прав і законних інтересів громадян, організацій, суспільства, держави, то відповідно до ст. 285 КК настає кримінальна відповідальність (максимальне покарання - 7 років позбавлення волі). Найбільш поширеними акціями такого роду є: необгрунтоване (що не випливає з конкретного завдання) ведення оперативно-розшукових заходів, які зачіпають права осіб, щодо яких вони проводяться; привнесення в службову діяльність особистих мотивів (збір компрометуючих матеріалів, розголошення компрометуючих відомостей); порушення правил роботи з особами, конспіративно співробітничають з розшуковим апаратом; порушення правил конспірації, необхідної в розшукової роботі; використання оперативної техніки не за призначенням; необгрунтована постановка на оперативний облік осіб, які не підпадають під відповідні ознаки . Зрозуміло, перелік цей далеко не повний. За певних обставин зловживанням обертається навіть дрібне упущення, любов до показухи, бажання похвалитися, а іноді звичайна халатність. Великі зловживання виникають не відразу, а є наслідком незначних порушень. Падаючи на благодатний грунт розхлябаності і потурання, вони стають ніби нормою поведінки, що може призвести і до серйозного злочину. ... В одному з відділів внутрішніх справ віддаленого району утворилася банда, очолювана начальником відділення карного розшуку. А почалося все з укриття злочинів від обліку. Спритно маніпулюючи статистичними даними, особливо наприкінці звітного року, керівник карного розшуку «вивів» район по розкриваності злочинів на перше місце в області. Похвалам не було числа, заохочень теж. Від «простого» приховування перейшли до фальсифікації, «навішування» на опустилися людей злочинів, про які ті ні сном, ні духом не відали. Слідом пішли необгрунтовані обшуки - в протоколи «вносилася» лише частина вилучаються цінностей, решта ж колективно пропивалось. Дійшло до того, що буквально оббирають навіть співпрацювали з ними «добровільні помічники». Все це супроводжувалося щоденними пиятиками, відвертим хамством, недвозначними погрозами (всі ці люди мали при собі вогнепальну зброю). Ореол майже стовідсотковою «розкриваності» вселяв почуття вседозволеності. Однак після відходу на пенсію заступника начальника райвідділу з оперативної частини посаду цю зайняв чесна людина. І відразу ж повів лінію на оздоровлення колективу. Але оздоровлення фактично склалася банди - справа практично безнадійна, її слід ліквідувати. ... Одного разу вночі нового керівника викликали на місце події - на березі озера нібито скоєно вбивство. Прибувши на автомашині до озера, він побачив біля багаття п'яних бандитів (що привіз його шофер був з ними заодно). Прибулого без натяків запитали: «Будеш з нами або проти нас?» Той відповів: «Я - за справедливість». «Тоді отримуй!» - Крикнув один з бандитів і вдарив його штиковою лопатою в живіт. Труп майора міліції скинули в озеро. Цей дикий злочин теж намагалися приховати від обліку, і лише наполегливі звернення в різні інстанції дружини загиблого допомогли розплутати клубок.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Не нашкодь! " |
||
|