Головна |
« Попередня | Наступна » | |
ШЕВЧЕНКО |
||
Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) - великий український народний поет, мислитель, революційний демократ. Народився в сім'ї кріпосного селянина. У 1838 р. був викуплений з кріпацтва завдяки зусиллям видних діячів російської та української культури. С1838 по 1844 р. Т. Г. Шевченко навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Після завершення навчання він виїхав на Україну, де працював в Київської археографічної комісії. У 1847 р. за участь у діяльності Кирило-Мефо-Дієвського братства - таємної політичної організації, ліве революційне крило якої він очолював, - був заарештований і засланий солдатом до Оренбурзького окремий корпус. На вироку, винесеному Т. Г. Шевченко, Микола 1 написав: «Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати». На засланні Т. Г. Шевченко перебував 10 років. Після повернення із заслання він тісно зближується з представниками російської революційної демократії, польськими революційними діячами, активно включається у громадсько-політичне життя. Світогляд Т. Г. Шевченка формується в період кризи феодально-кріпосницької системи в Росії, під впливом загальноросійського антифеодального руху, боротьби українського народу за своє соціальне і національне визволення. Основопо-Ложніков революційно-демократичного напряму в суспільно-політичної думки на Україні, Т. Г. Шевченко у своїй творчості відобразив інтереси кріпосного селянства. Спадщина Т. Г. Шевченка містить глибокі філософсько-соціологічні ідеї щодо закономірностей суспільного розвитку. Він першим в українській суспільній думці обгрунтовує неминучість селянської революції як засоби ліквідації кріпацтва і царизму, виступає поборником дружби народів. Творчість Т. Г. Шевченка несе в собі глибокі філософські роздуми про проблеми сутності людини, людського щастя і свободи. Аналіз філософського змісту ідей Т. Г. Шевченка дозволяє говорити про матеріалізм і елементах діалектики, властивих його погляду на світ. Достатній матеріал для характеристики філософсько-соціологічних поглядів Т. Г. Шевченко дає знайомство з його літературними творами, епістолярних спадщиною, а також «Журналом» («Щоденник»), який він вів у 1857-1858 рр.. Ідейна спадщина Т. Г. Шевченка високо оцінювали класики марксизму-ленінізму. З життям і творчістю Т. Г. Шевченка був знайомий К. Маркс. У 1914 р. В. І. Ленін виступив з протестом проти заборони царським урядом вшанування 100-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка. Марксистська критика в особі Г. Плеханова, А. Горького, А. Луначарського, В. Воровського та інших дала високу оцінку ролі творчості Т. Г. Шевченка у розвитку передової суспільної думки, показала світове значення Т. Г. Шевченка. Подібні фрагментів для цього видання виконана автором даного вступного тексту В. С. Горським за виданням: Т. Г. Шевченко. Зібрання творів у п'яти томах. M.f 1948-1949. ГАЙДАМАКИ Все йде, проходить - без міри, без краю ... Куди зникає? Звідки прийшло? ІІі дурний, ні розумний про це але знає. Живе ... вмирає ... Одне розцвіло, Інше зав'януло, навіки зав'януло ... Лише вітер грає сухою листям. [...] Як синє небо - без міри, без краю, - Так душа рожденья і смерті не знає. А де зникає? Порожні слова! Так нехай поминають її на сім світі, - безславно гірко цей світло залишати. Дівчата, прошу вас її поминати! Вона вас любила, пестила, прнветя, Любила про вашу долю наспівувати. Поки сонце встане - спочивати, діти! А я отамана буду вам шукати (I, стор 116-117), СОН Бога в світі немає! А ви в ярмі падаєте, Чекаєте, благаючи, Рая десь там за труною? Нема, нема раю! Даремно і трудіться! Прокиньтеся: Все на цьому світі - У жебраків хатах і в палатах Адамови діти (1, стор 228). [...] Доброго не чекай, - Даремно хвиль чекаємо, - Придавлений Миколою, Заснула. Щоб розбудити Бідолаху, треба скоріше Обух усім світом загартувати Та добре вигострить сокиру гостріше І ось тоді вже будити. А то, мабуть, так трапиться - До страшного суду Заспі, - Пани допоможуть міцно спати: Всі будуть храми споруджувати, Та п'яного царя рідного, Та візантійство прославляти, І не дочекаємося ми іншого (II, стр. 294). І Архімед, і Галілей Вина не бачили. Ялин Дістався пресвятим монахам! А ви по всій землі без страху, Предтечі світлі, пройшли І хліб насущний понесли Царям убогим. Буде бито Царями сіяне жито. А люди виростуть. Помруть Царі і ті що не зачаті ... І на воспрянувшую землі Ворога не буде, супостата, Л будуть син і мати, і свято Жити будуть люди на землі (II, стор 353). І день іде, і ніч іде. За голову схопившись в борошні, Все думаєш: коли ж прийде Апостол правди і науки! (II, стор 367) ЩОДЕННИК 1857 10 [липня] [...] У такому поганому настрої сумуйте душі згадав я про «Umnictwo pigkne» Лібельта, почав жувати: жорстко, кисло, приторно, - справжній німецький суп-вассер. Як, наприклад, людина, так важливо який трактує про натхнення, простосердо вірить, що нібито Йосип Поверне велів себе під час бурі прив'язувати на Марс до щогли для отримання натхнення. Яке мужицьке поняття про це неизреченно божественному відчутті! І цьому вірить людина, що пише естетику, трактує про ідеальне, піднесено-прекрасне в духовну природу людини. Ні, і естетика сьогодні мені не далася. Лібельт, він тільки пише по-польськи, а відчуває (в чому я сумніваюся) і думає по-німецьки. Або, принаймні, просочений німецьким ідеалізмом. (Колишнім, - ие знаю, як тепер?) Він скидається на нашого В. А. Жуковського в прозі. Оп так само вірить у мляву принадність німецького худого, довгого ідеалу, як і покійний В. А. Жуковський (V, стор 98). І [липня] [...] Сьогодні і Лібельт мені здався помірним ідеалістом і більше схожим на людину з тілом, ніж на безтілесного німця. В одному місці він (зрозуміло, обережно) доводить, що воля н сила духу не може проявитися без матерії. 12 [липня] [Лібельт], наприклад, людини-творця в ділі красних мистецтв взагалі, в тому числі і в живописі, ставить вище натури, тому, мовляв, що природа діє в зазначених їй незмінних межах, а людина-творець нічим не обмежений у своєму створенні. Чи так це? Мені здається, що вільний художник настільки ж обмежений окружающею його природою, наскільки природа обмежена своїми вічними, незмінними законами. А спробуй цей вільний творець на волосся відступити від вічної красуні-природи, він робиться боговідступником, моральним виродком, подібним Корнеліусу і брехунам. Я не кажу про дагеротипа наслідуванні природі: тоді б не було мистецтва, не було б творчості, не було б істинних художників, а були б тільки портретисти на зразок Зарянка (V, стор 104). 27 [серпня] [...] Великий Фультон! І великий Уатт! Ваше молоде, не по днях, а по годинах зростаюче дитя незабаром пожере батоги, престоли і корони, а дипломатами й поміщиками тільки закусить, пограється, як школяр льодяником. Те, що почали у Франції енциклопедисти, то довершить на всій нашій планеті ваше колосальне геніальне дитя. Моє пророцтво безсумнівно (V, стор 149). 3 [листопада] [...] У нього ж, у Гранда, і в перший же раз побачив я «Полярну Зірку» Іскандера за 1856, другий том. Обгортка, тобто портрети перших наших апостолів-мучеників, мене так важко, сумно вразили, що я до цих пір ще не можу відпочити від цього похмурого враження. Як би добре було, якби вибити медаль в пам'ять цього мерзотного події. З одного боку - портрети цих великомучеників з написом «Перші російські Благова-ник свободи», а на іншій стороні медалі - портрет неудобозабьіваемьій Гальма з написом «Не перший російський коронований кат» (V, стор 198). 7 [листопада] Днями якось проходив я через кремль і бачив велику юрбу мужиків з відкритими головами перед губернаторським палацом. Явище це здалося мені чимось незвичайним, і до сьогоднішнього дня я не міг дізнатися його змісту, а сьогодні Овсянников розповів мені, у чому була справа. Селяни поміщика Демидова, того самого мерзотника Демидова, якого я знав у Гатчині кірасирським юнкером в 1837 році і який тоді не заплатив мені гроші за портрет своєї нареченої, тепер він, прокручуючи екран до снаги, живе у своїй селі і грабує селян. Лагідні мужички, замість того щоб просто повісити свого грабіжника, прийшли до губернатора просити управи, а губерна-тор, не будучи дурак, велів їх посікти за те, щоб шукали управи по начальству, тобто починали з станового. Цікаво знати, що далі буде (V, стор 200-201).
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " ШЕВЧЕНКО " |
||
|