Головна |
« Попередня | Наступна » | |
13.1. Сутність контролю навчання як дидактичного поняття |
||
Контроль, або перевірка результатів навчання, є обов'язковим компонентом процесу навчання. Він має місце на всіх стадіях процесу навчання, але особливого значення набуває після вивчення якого-небудь розділу програми і завершення ступеня навчання. Суть перевірки результатів навчання полягає у виявленні рівня освоєння знань учнями, який повинен відповідати освітньому стандарту з даної програми, предмету. Однак дидактичні поняття перевірки знань або контролю результатів навчання мають значно більший обсяг в сучасній педагогіці. Контроль, перевірка результатів навчання трактується дидактикою як педагогічна діагностика. Зарубіжна педагогічна діагностика настільки ж стара, як педагогічна діяльність, і розуміється як процес, в ході якого проводяться вимірювання рівня засвоєння знань, навченості учнів, а також і деяких сторін розвитку і вихованості, обробка та аналіз отриманих знань, узагальнення та висновки про коригування процесу навчання і про просування учнів на наступні ступені навчання, висновки про ефективність роботи вчителів і всього освітнього закладу. У вітчизняній педагогіці теж є обговорювані поняття. Контроль навчання розуміється, з одного боку, як адміністративно-формальна процедура 352 перевірки роботи вчителя та шкіл, як функція управління, результати якої і служать для прийняття управлінських рішень . З іншого боку, контроль навчання має вже вказані значення перевірки та оцінки знань учнів учителем. Термін педагогічна діагностика у вітчизняній науці має обмежене вживання і застосовується скоріше до галузі виховання, де позначає вимір і аналіз рівня вихованості, що зближує його з психодіагностикою. Стосовно до процесу навчання доцільно використовувати термін педагогічна діагностика в зазначеному вище значенні. Можна користуватися і традиційними у вітчизняній дидактиці термінами: контроль, перевірка, оцінка і облік знань. Контроль навчання як частина дидактичного процесу та дидактична процедура ставить проблеми про функції перевірки та її змісті, видах, методах і формах контролю, про вимірювання і, значить, про критерії якості знань, вимірювальних шкалах і засобах вимірювання ("приладах"), про успішність навчання і неуспішності учнів. Будучи складовою частиною процесу навчання, контроль має освітню, виховну і розвиваючу функції: оскільки перевірочні завдання аналогічні навчальним, остільки зберігаються і функції навчання. Але головна функція контролю, звичайно, діагностична. Вона конкретизується в ряді завдань залежно від виду контролю. Дидактика знає такі види контролю: поточний, періодичний, підсумковий. Поточний контроль - це систематична перевірка засвоєння знань, умінь і навичок на кожному уроці, ця оцінка результатів навчання на уроці. Як складова частина навчання, поточний контроль оперативний, гнучкий, різноманітний за методами та формами, засобам. Періодичний контроль здійснюється після великих розділів програми, періоду навчання. У ньому враховуються і дані поточного контролю. Підсумковий контроль проводиться напередодні пере вода в наступний клас чи ступінь навчання. Його завдання - зафіксувати мінімум підготовки, який забезпечує подальше навчання. В цілому, як випливає зі сказаного, функція контролю полягає у встановленні рівня засвоєння знань на всіх етапах навчання, у вимірі ефективності навчального процесу та успішності. Це 12-241 353 слід конкретизувати, зокрема, у таких завданнях: визначення пробілу в навчанні, корекція процесу навчання , планування наступного навчання, рекомендації щодо попередження неуспішності. Велику важливість для науки представляє вміст контролю, що саме перевіряється в навчанні. У вітчизняній педагогіці прийнято вважати, що перевірці підлягають знання, вміння і навички учнів. Вони описуються як на общедидактическими, надпредмет-ном рівні, так і на рівні предмета, зазвичай у вигляді матеріалів до програми з предмета. У західній педагогіці перевіряються результати навчання описуються як когнітивні, соціальні та емоційні цілі навчання. До цього спрямовані зусилля сучасної вітчизняної дидактики. Одна з її проблем полягає в тому, щоб цілі навчання, вони ж результати, що підлягають перевірці, формулювати в термінах поведінки, побачити діях учнів. У цьому випадку, вважається в дидактиці, може бути зафіксовано їх наявність, прояв у тому чи іншому вигляді. З 50-х років поточного сторіччя йде розробка таксономії цілей навчання (Б.Блюм), саме на основі такого підходу диаг-ностічно поставлені цілі дозволяють об'єктивне виявлення та оцінювання ступеня їх досягнення. У когнітивної області Б. Блюм запропонував такі щаблі цілей навчання: учень знає, розуміє, застосовує, аналізує, узагальнює і оцінює. Ці дії учня і підлягають перевірці. Мовою вітчизняної дидактики це означає, що перевіряється запам'ятовування і відтворення навчального матеріалу, вміння виконувати різні дії з ним: говорити іноземною мовою, писати твір, вирішувати завдання, робити лабораторну роботу тощо Окрім знань , змістом перевірки шкільних досягнень є соціальне і общепсихологическое розвиток учнів. Оскільки школа не тільки формує знання, але виховує і розвиває, остільки потрібна перевірка шкільних досягнень і в цих напрямках. Мається на увазі розвиток мови, мислення, пам'яті, уміння використовувати знання в стандартній і нової ситуації, вирішувати проблеми, виконувати практичні роботи. Змістом шкільного контролю є також сформованість мотивів навчання та діяльності, такі соціальні якості, як 354 почуття відповідальності, моральні норми і поведінку. Однак, по-перше, ці соціальні та психологічні результати навчання вельми важко виявити, тим більше виміряти, і, по-друге, виявлення деяких соціальних якостей особистості в рамках перевірки результатів навчання може розцінюватися як посягання на свободу поглядів, як втручання у внутрішній світ учня . Проте перед педагогікою стоїть проблема всебічної перевірки та оцінки результатів навчання в когнітивної, соціальної та психологічної областях.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 13.1. Сутність контролю навчання як дидактичного поняття " |
||
|