5.7. Теорія загальної підстановки

На підстановці засновані всі життєві, наукові та філософські пояснення. Скрізь процес підстановки розгортається безперервно, проникаючи все далі і далі в глиб явищ. І на місце комплексів простіших, більш визначених і стійких він ставить все більш складні, більш багаті елементами, але менш певні, менш пов'язані від меншого і більш організованого змісту йде до більшого, але менш організованому. Чим пояснюється такий напрямок? Чи можна вважати його типовим, постійним?

Дозволити ці питання неважко, якщо стати на «трудову» точку зору, а знання розглядати як продукт зусиль, як результат боротьби з природою. Тоді стане ясно, що виробництво знання, як і виробництво всяких інших продуктів, може відбуватися тим успішніше, чим багатша матеріал, з яким доводиться мати справу, і чим менше опору він надає його обробці. Якщо прімепіть ці висновки до методу підстановки, то стане понятпо, що цей метод взагалі прагне замінювати менший вміст великим, що допускає більше комбінацій для пізнання, так що матеріал для обробки буде багатшим; при цьому замінювати комплекси більш міцні, більш струнко організовані менш стійкими, менш організованими. Чому опір для обробної діяльності мислення буде менше [там же, с. 293-301],

Слід додати, що область «підстановки» в сучасному пізнанні зовсім не вже, ніж в пізнанні анімістичного старовини; тільки наївні се форми змінюються науковими. Історично тс та інші виявляються досить різноманітними. Мають місце такі види підстановок. 1.

Підстановка психічного під фізичне. Може бути наукова, коли психіка підставляється під фізіологію нервової системи, під рухи тварин і почасти, може бути, рослин. Але можуть бути й наївні підстановки у разі загального анімізму. 2.

Підстановка фізичного під фізичне. Це механічна теорія світла, теплоти, теорії електричних і магнітних рідин. Всі вони наївні. 3.

Підстановка фізичного під психічне. Це - почасти первісний анімізм, коли душа представляється матеріальною. Це матеріалізм Демокрита, Епікура, Бюхнера і т. п. Всі ці форми - наївні. 4.

Підстановка метафізично-невизначеного під фізичне і психічне. Якось: «річ у собі», принципово відрізняється від явища, але складова його причину, «непізнавана» або «яка пізнається смутно» (сенсуалісти, матеріалісти типу Гольбаха, кантіанці, Спенсер і т. п.) Форми всі суперечливі і тому наївні . 5.

Підстановка емпірично-невизначеного під фізичні, неорганізовані процеси. Це - теорії, які прагнуть до «чистого опису» в абстрактно-моністичних схемах і визнають «об'єктивний характер фактів, які підлягають опису.

Вчення про підстановці, за твердженням Богданова, є основним положенням емпіріомонізм. Для обгрунтування такого факту необхідно було очистити підстановку від ускладнили се і затемнити її життєвий сенс елементів авторитарного дуалізму і метафізичного соціального фетишизму, що було завданням негативною, критичної. Треба було, крім того, узагальнити підстановку, на підставі законної аналогією поширити її з окремих фізіологічних процесів життя нервових центрів на всі процеси життя взагалі, а потім н на процеси неорганічної природи, відповідно змінюючи при цьому її зміст, що було завданням позитивної і моністичної. У результаті, як пише оп, повинне було вийти відповідно досвіду та внутреп-ні-зв'язне, словом - емпіріомонізм, як розуміння факту, що становить оспову соціальності познапія [32, кн. 3, с. 153].

А от що буде написано в 1914 р. в роботі «Десятиліття відлучення від марксизму». Те, що вчені і філософи називають «методами пізнання», є на ділі пе що інше, як організаційні прийоми, за допомогою яких люди приводять у струнку зв'язок і порядок нагромаджуються матеріал свого життєвого досвіду, свого знання.

Вивчаючи ці прийоми, він відзначає, що знайшов річ несподівану і дивну: вони часто найрішучішим чином суперечать логіці, звичайної формальної логіки, яка вважається обов'язковою у всіх міркуваннях і міркуваннях людей. І суперечать їй не випадково, не в силу омани; немає, нерідко при цьому протиріччі вони залишаються корисними, правильними, об'єктивними прийомами думки і пізнання.

Емпіріомонізм дає тому просте пояснення. Сама логіка є не більше, як організаційний метод для людських думок. Природно, що і вона нічого абсолютного не представляє: можливі інші ор-, ганізаціонпие методи, які в ній не вміщаються. Такий і цей, явно1 виходить за її межі, прийом пізнання, званий підстановками.

Але цього недостатньо. Щоб цілком з'ясувати справу, потрібно вивчити самий метод: в чому він полягає, звідки оп стався, які його застосування. Таке дослідження і було виконано Богдановим.

Підстановка полягає в тому, що один предмет або явище заміщається для пізнання іншим, реальним або уявним. Таке заміщення аж ніяк не може робитися в сваволі. Воно повинно бути вибрано доцільно, так, щоб на ділі збільшувало знання речей, їх розуміння, передбачення; інакше вона помилкова.

Початок підстановки лежить в спілкуванні людей, в їх взаємному розумінні. Людина бачить жести, рухи інших людей, чує звуки їх голоси, і за цими фізичним зовнішнім фактами розуміє, що вони відчувають; відчувають, думають, що хочуть; він дізнається, таким чином, їх психічне життя. Значить, під їх руху і звуки він підставляє недоступпие йому душевні переживання: під різкі жести - почуття гніву, під напру-женпий крик - почуття болю, під слова - їх зміст і т.

Нерідко і ця підстановка буває помилкова Але, взагалі кажучи, вона об'єктивна, общесгвепно необхідна: без неї не було б можливо пі-яка співпраця людей в боротьбі з природою, не був би можливий процес виробництва.

Годі й говорити, як величезне неподібність між криком і болем, між звуком слова і думкою. Але людям корисно і потрібно підставляти одне на місце іншого, щоб знати і доцільно діяти.

Звідси поступово в низці тисячоліть виникли і розвинулися всі інші види підстановки. Л логіка складалася пізніше первісної підстановки, вже на основі мови і відстороненого мислення; зрозуміло, що підстановка могла не підкорятися логіці.

Підстановка застосовується всюди, ще потрібне пояснення спостережуваного. Без неї можна тільки «описувати», що і як відбувається, але нічого не можна пояснити. Це відноситься і до життя, і науці.

На цій підставі Богданов і визнав метод підстановки загальним. У зв'язку з чим намагався з'ясувати її закони, її напрямок: за яких умов вона вдала, в яку сторону повинна йти, щоб бути доцільною [26, кн. 3, с. 51-53].

Але вся справа в тому, що метод підстановки виявився корисним не тільки для пізнання. Ним користувалися в усі віки і ортодокси, а у випадку з Богдановим - і його «отлучателі» від марксизму, одночасно заперечуючи теорію загальної підстановки.

Загальна підстановка вперше дозволяє виробити струнку, безперервно-цілісну, як зазначається в останньому розділі «Філософії живого досвіду», картину світу, вільну від пізнавальних стрибків і протиріч. Всесвіт представляється нам як нескінченний потік організує активний. При цьому життя є вищий тип явищ всесвіту, тип завойовницькі-прогресивний. Вона, в свою чергу, представляє ряд різних ступенів організації, від найпростішої клітини до людини, колективу, людського общестоа. 176 Глава 5

У цій емпіріомоністіческой картині світу немає нічого сверхопьгг-

нош, в ній є тільки безпосередній досвід і його продовження Про)

ласть «підставляється», досвід непрямий. Останній є в той ялі час опорою першого, умовою його «об'єктивності». Той і інший оді наково лежать в сфері пізнання. и

Залишається зазначити, що представлена Богдановим теорія загально! підстановки є не тільки основним методом пізнання і оспонпьл умовою побудови його монізму, але й зброєю подальшого неперервним ної і нескінченного, причому ступеневої пізнання світу. Про ступея чатості, або, по Богданову, циклічності пізнання ми знаходимо в заклні чанням значних рядках «емпіріомонізм». ^

«Всі процеси життя ціклічпи, і для розвивається життя коі нець одного циклу переходить в початок іншого, вищого. Циклічно і по знання, яке теж є оди і з живих процесів. І коли воно пргі ходить до пізнання самого пізнання, коли, пройшовши через ряд об'єктів) висхідній складності, воно в кінці цього ряду знаходить самого себе, \ таким шляхом повертається до себе, - воно завершує тим самим один в циклів свого розвитку. Це завершення є в той же час вища фор ма перевірки; і якщо в ній воно знаходить собі підтвердження, то з ті більшою впевненістю і ясністю починає воно тоді новий цикл сво його розвитку »[32, кн. 3, с. 159].

Інформація, релевантна " 5.7. Теорія загальної підстановки "

1. Методологія математики: проблеми інтелектуального розвитку
   теорія ймовірностей Колмогорова та ін Методи індукції та дедукції знаходяться в діалектичній єдності так само, як аналіз і синтез. Індукція в чистому вигляді логічно необгрунтована, а дедуктивна теорія, не отримала інтерпретації за допомогою індукції, - беззмістовна, схоластичністю. Метод дедукції є основним методом теоретичної математики. Прикладна математика використовує індуктивну
   
2. Конструктивна математика Маркова і Бішопа
   теорія міри або комплексний аналіз). Бішоп довів, що це було звичайним помилкою і що не було ніякої необхідності вводити екстравагантні допущення, що здаються суперечливими усім необізнаним. Що тривав довгий час конфлікт між потужністю і безпекою математичного мислення був насправді ілюзорним! .. Бішоп знайшов спосіб представити математику як 'мова високого рівня
   
3. 5.3. Плюс психо-фізіологія
   теорія В. Оствальда. Хоча обидві теорії сам Богданов брав відносно і умовно, у формі, як він назвав, підстановки, необхідної лише для опису психічних процесів. У цілому ж фізіологічні процеси психічного досвіду, представлені ним, вже тоді були близькі до реальних. Відповідно процес пізнання набував більш глибоке, фізіологічне пояснення, близьке до процесів,
   
4. 8. Рекомендували ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "Адміністративне право України"
   Спеціальна література: 1. Альохін А.П., Козлов Ю.М., Кармолицкий А.А. Адміністратив ве право РФ. Підручник. - М., 1998. 2. Атаманчук Г.В. Теорія державного управління. Курс лек цій. - М., 1997. 3. Авер'янов Б.В. Функції та організаційна структура органу державного управління. - К, 1984. 4. Авер'янов В.Б. Апарат державного управління: содер жание діяльності та організаційні
   
5. Микола II
   теорія лише извращала історичну правду на догоду реакції Миколи Багато що в цій теорії відображало дійсні риси російських людей. Особливо треба відзначити єдність віри в Бога і царя, єдність населення з верховною владою, його покірну старанність. Це не виключало в той же час і ненависті до чиновництва, і недоліків, пов'язаних зі світською роллю духовенства, і соціальної напруженості
   
6. 8. Російський консерватизм другої половини X IX в.
     загального рівності та демократизації, яке має своїм результатом розквіт техніки, вмирання мистецтва, обмитнення життя. Виходячи з цієї схеми філософ вважав, що в Європі до XIX століття закінчився період «квітучої складності» і вона близька до вмирання, а поява зрівняльних ідей - показник духовного і культурного розкладання. Соціалістичне майбутнє він вважав дуже ймовірним, оскільки
   
7. 8. Про характер суспільного ладу в СРСР наприкінці 1930-х рр..
     теорія »про те, що в міру подальшого просування по шляху соціалізму класова боротьба буде все більше загострюватися. Цей догмат, а також твердження, що «у троцькістських шкідників є свої резерви», які «складаються насамперед із залишків експлуататорських класів», культивували в радянському суспільстві не єдність, а підозрілість і нетерпимість. Під приводом загострення класової боротьби і
   
8. 19. Особисті права і свобо-ди.
     теорія часто розглядається цю категорію прав і свобод як природну, даровану людині не державою, а природою чи богом. На практиці ці права і свободи також носять позитивний характер, так як вони мають юридичну силу тільки тоді, коли порядок їх застосування встановлюється законом. Досить численні особисті права і свободи можна умовно поділити на дві основні групи:
   
9. 27. Основні теорії демократії.
     теорія плюралістичної демократії. Основна посилка цієї теорії була сформульована ще на початку минулого століття французьким дослідником американської демократії Алексіс де Токвіль, але своє детальне тлумачення і розвиток вона отримала в перші десятиліття поточного сторіччя. Плюралісти (Артур Бентлі, Дейвід Трумен і багато інших) виступають проти положення про концентрацію державної
   
10. 6. Юр. наука, її система. Догматичні юр. науки. Розвиток традиційних юр. наук і становлення нових юр. наук.
      теорія держави і права «відбрунькувалися» від ряду інших наук, так нині спостерігається тенденція до утворення відносно самостійного напряму усередині самої ТГП. Така диференціація науки цілком природна і закономірна - вона є передумовою і необхідною складовим елементом майбутньої інтеграції різних напрямків ТГП на більш високому теоретичному
    
11. § 4. Теорії складу злочину як єдиної підстави кримінальної відповідальності
      теорія А. Н. Трайніна про склад злочину включає в себе суперечливі положення і не в змозі в ряді випадків пояснити кримінальну відповідальність (наприклад, при співучасті, приготуванні, замаху). У роботі «Стадії вчинення злочину за радянським кримінальним правом» Н. Д. Дурманов, піддаючи критиці позицію А. Н. Трайніна про співвідношення складу злочину і приготування, замаху
    
12. § 1. Поняття злочину
      теорія кримінального права тим самим орієнтують на те, що зміст даного терміну включає в себе всі складові злочину. В результаті виникає, якщо так можна висловитися, гранично широке трактування смислового значення терміна "діяння", що охоплює зовнішню і внутрішню сторони злочину, об'єкт і суб'єкт. Але існує й інша, гранично вузьке трактування, яка виявив-'
    
13. 3. Об'єкти авторського права
      загального відома по кабелю (п. 4 ст. 19 Закону РФ "Про авторське право і суміжні права"). Публічний характер зазначених творів якраз і служить виправданням їх вільного розповсюдження, для якого вони, власне кажучи, і призначені. Однак за змістом Закону вільно відтворюватися можуть лише промови й доповіді, присвячені актуальним подіям і вимовлені порівняно
    
14. 1. Загальні принципи
      теорія поступки (передачі) і теорія дозволу. Чинним законодавством, в якому неодноразово підкреслюється можливість переходу права на використання твору від автора до інших осіб, даний спір однозначно вирішено на користь теорії поступки прав. Виступаючи в якості особливого виду цивільно-правового договору, авторський договір, у свою чергу, підрозділяється на ряд
    
15. 2.2.5. Розвиток правового регулювання судово-представніцької Функції прокуратури
      теорія та практика його 106 107 застосування. Коротко. тези докл-в і навчи, повідом-й респ. на-учн. - Практ. конф. - Харків: 1992. - С. 55-57. 51. Проблеми сучасної концепції прокурорського нагляду. Матеріали до совм. засіданню Ради з розглянути. питань тео-РЕТ. характеру і Коорд. бюро теорії соц. законності та прок, нагляду / / Наук. інф. по пит. боротьби зі злочинністю. - М.: 1989. - № 118. -
    
16. матеріали правозастосувальної практики органів прокуратури та других правоохороних інституцій.
      теорія та практика його застосування. Харків: Коротка. тези докл-в і навчи, повідомлень респ. навчи. - Практ. конфер-і, 1992. - С. 13-16. ПЕ.Міхайленко А. Р. Правове регулювання діяльності прокуратури України по забезпеченню законності / / Правознавство. - 1994. - № 1. 120.Лебедінскій В. Г., Каленов Ю. А. Прокурорський нагляд в СРСР. - М.: Госюриздат, 957. - 332 с. 121.Рабіновіч П. Колізії между
    
17. 4.5. Отношения между прокуратурою І Уповноваженому Верховної Ради України З ПРАВ ЛЮДИНИ
      теорія та практика його застосування. Коротко. тези докл-в і навчи, повідомлень респ. науково-практ. конф-і. - Харків, 1992. - С. 25-26. 5. Бессарабов В. Г. Парламентський контроль. Прокуратура. Взаємовідносини і протиріччя / / Проблеми вдосконалення прокурорського нагляду (до 275 річчя Російської прокуратури). М.: Навчи, збірник НДІ при Ген. прокуратурі Рос. Федерації. - М.: 1997, С. 48-52. 302
    
18. Список літератури
      теорія держави і права - М., 1998. Лазарєв В. В. Загальна теорія держави і права. - М., 1996. Лазарєв В.В. Підручник для юридичних вузів. М., 1997. Спиридонов Л.І. Теорія держави і права. Підручник. - М., 2001. Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави. Соч. Т. 2. - М., 1996. Черниловский З. М. Хрестоматія по загальній історії держави і прав. М.,
    
19. Глава друга. ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ
      теорія походження держави має і сучас-менное переломлення. Формується нині новий глобальний екологічна криза також вимагає відповідної реакції людства, в тому числі нової перебудови соціальної та господарської організа-ції життя суспільства. І така перебудова, по суті, вже почалася: нова роль міжнародних органі-зацій - насамперед Ради Безпеки, в цілому ООН поява