Головна
ГоловнаНавчальний процесПрофесійна педагогіка → 
« Попередня Наступна »
Кікоть В.Я, Столяренко AM, та ін Юридична педагогіка, - перейти до змісту підручника

6.2. Вимоги педагогічної діяльності до її суб'єкту

Успіх будь, що має педагогічні наміри і цілі діяльності вирішальною мірою залежить від її суб'єкта - педагога, батька, вчителя, фахівця, керівника, - від того, що він собою являє як особистість і наскільки він підготовлений до її оптимальному здійсненню. Вимоги до нього високі і специфічні, але вони не надумані, а продиктовані об'єктивними особливостями і специфікою діяльності.

Педагогічна діяльність, по суті, являє собою систематичний процес вирішення різних педагогічних завдань за певним алгоритмом, що включає: мета, діагностику, прогноз, проект, виконання, результат, порівняння мети і результату, корекцію процесу: Педагог повинен бути компетентний з усіх цих питань на можливо більш високому рівні педагогічного професіоналізму.

Структура педагогічної діяльності з психологічної точки зору (Н.В. Кузьміна) включає кілька взаємозалежних підструктур: пізнавальну (гностическую), проектувальних (конструктивну), організаторську, комунікативну, дослідницьку. Від того, якою мірою досконалості представлена ??кожна з сфер в діяльності педагога та інших суб'єктів ее80, залежать у вирішальній мірі і досягаються педагогічні результати.

Пізнавальна (гностична) діяльність - система роботи педагога з вивчення індивідуальних і групових особливостей людей, виявленню їх сильних і слабких сторін. Вона припускає також виявлення позитивного і негативного в стилі і методах власної роботи, її достоїнств і недоліків. Чим більше і глибше розуміються суб'єктом всі її елементи, що впливають на неї фактори, закономірності, суперечності, особливості об'єкта впливів і тонкощі педагогічної техніки - тим більше передумов для досягнення успіху.

Проектувальна (конструктивна) діяльність пов'язана з плануванням педагогом вирішення педагогічних завдань, з відбором змісту, вибором ефективних форм і методів роботи, з розумінням і передбаченням труднощів, точним розрахунком шляхів їх подолання та заходів по досягненню педагогічних цілей . Проектування втілюється в педагогічно доцільне визначення головної, провідної ідеї майбутніх дій, відборі змісту, продуманій системі і послідовності своїх дій, а також дій трудових і навчальних груп, окремих особистостей, опрацюванні спілкування, обгрунтувань і доказів, способів управління педагогічним процесом і оцінці результатів. У цій діяльності педагог спирається на свій досвід, навчальні та виховні плани і програми, практичні посібники та ін, однак головне - його вміння втілити хороші задуми в живій педагогічний процес, в реальний педагогічний результат.

Організаторська діяльність є реалізацією на практиці проектувальних і конструктивних задумів. У ній розрізняють три аспекти - організацію заняття, педагогічного заходи (дотримання режиму часу, порядку, послідовності відпрацювання педагогічних завдань, оптимальний розподіл і використання змісту освітньо-виховного матеріалу, засобів і методів впливу та ін); організацію дій учнів (фронтальних, групових, індивідуальних); організацію дій і поведінки самого педагога, що сприяє досягненню найближчих і кінцевих цілей педагогічної діяльності.

Комунікативна діяльність спрямована на встановлення, підтримку і зміцнення таких взаємин між керівником, педагогом і учнями, які створюють ділову, робочу обстановку, умови для співпраці і взаєморозуміння старшого і молодшого, а також між рівними в службовому положенні людьми, розвивають ініціативність, самостійність, творчість кожного. Як зазначалося в попередніх розділах, спілкування в діяльності педагога має особливе значення, воно вимагає від нього психолого-педагогічної компетентності, підпорядкованості спілкування досягненню педагогічного результату, вираженого у внеску у виховання, навчання, розвиток, а в освітніх закладах та в освіту об'єктів. Педагогу потрібні витримка і терпіння, такт, культура спілкування та поведінки.

Дослідницька діяльність в роботі педагога займає значне місце. Він постійно стикається з ситуаціями, часто значно несхожими один на одного, має справу з людьми. кожен з яких - індивідуальність і загадка, з пошуком в кожному випадку скоригованих на ситуацію шляхів вирішення педагогічного завдання. Педагог - практичний дослідник людей і життя, своєї діяльності і самого себе. Постійно вивчаючи стан справ у групах, він об'єктивно втягується в процес пошуку, впровадження в педагогічний процес нового, передового, з одного боку, та усунення витрат - з іншого. Творчість - постійне, щоденне - неодмінний супутник педагога, що досягає успіху в своїй роботі. Воно вимагає певних якостей, дослідницьких навичок та звичок.

Для педагогічної діяльності характерно прояв різними педагоги не однакового рівня професійної культури та майстерності: педагогічного мислення, мовлення, спілкування, поведінки. пізнавальної діяльності, організації педагогічної праці,. професійно-етичної культури, педагогічної техніки та ін За ступенем розвиненості у педагога професійної творчості. широти і глибини розуміння своєї діяльності розрізняють п'ять рівнів його професіоналізму:

- репродуктивний - педагог уміє тільки переказати те, що знає, і так, як воно відклалося в його пам'яті;

- адаптивний - він здатний не тільки передати інформацію. а й викласти її з урахуванням особливостей ситуації та об'єкта педагогічного впливу;

- локально-моделюючий - вміє не тільки викладати і трансформувати інформацію, а й моделювати систему підготовки учнів з окремих питань;

- системно-моделюючий блок діяльності - вміє моделювати найважливіші складові, підсистеми своєї діяльності, що забезпечують досягнення її приватних цілей;

- системно-моделюючий всю діяльність - може моделювати всю систему діяльності, що забезпечує досягнення виховних, навчальних, освітніх і розвиваючих завдань і комплексних кінцевих цілей.

Вся історія педагогічного досвіду свідчить про те, що успішне вирішення педагогічних завдань доступно тільки соціально і морально повноцінної особистості. Вплив особистості педагога на людей - обов'язкова умова успіху всіх інших впливів. Тільки особистість може допомогти іншій людині стати особистістю. Педагог повинен володіти якостями особистості, які сприяють вирішенню педагогічних завдань, забезпечують побудову діяльності у всій повноті її сфер, педагогічною культурою і педагогічною майстерністю. Його особисті гідності повинні відкривати можливість трудитися на рівні вищих досягнень, що, по суті, обов'язково, бо педагог покликаний допомогти людям успішно жити і трудитися, і низькі результати тут не допустимі.

Багаторічний досвід переконує в тому, що якість педагогічної діяльності та її результати в першу чергу залежать від рівня розвитку професійної духовності, інтелектуальних, моральних і вольових якостей педагога. Максимум людського, грунтовна теоретико-методологічна підготовка, широкий професійний кругозір, загальна і педагогічна культура - ось складові, які у вирішальній мірі визначають успіх його роботи. Діяльність педагога професійно духовна за своєю суттю, так як вона проявляється у здатності бачити себе, свою соціальну роль в успіхах людей, їх моральний розвиток, у взаємоповазі з ними. Духовність передбачає безумовну віру в можливість людини стати краще, морально чистіше, сильніше. Істинному керівнику, педагогу притаманний професійний оптимізм, вміння припустити, пробудити і розвинути в кожному талант людини і професіонала, вберегти його від авантюр і обивательської бездуховності. Духовність педагога - це випробовуване щастя від досягнень людей, яким він допомагав і яких вчив; це здатність не соромитися проявів своїх почуттів (гніву, сорому, гумору, марнославства, незнання чогось, захопленості чимось непопулярним у інших і т.п. ), радіти і постійно відчувати неуспокоенность, стимулюючу самовдосконалення, бути здатним до активної праці, духовних шукань, серйозних роздумів про сенс і мету свого життя і діяльності.

Одним словом, духовність - складний стан внутрішнього світу педагога, що визначає його особистісну і соціальну цінність.

Якості педагога проявляються в умінні організувати і керувати, у високорозвиненій здатності до саморегуляції свого стану і поведінки, в глибокому й конструктивному педагогічному мисленні, що дозволяє динамічно впізнавати і об'єктивно оцінювати особливості особистості та групи, рівень їх підготовленості, згуртованість, інтереси і здібності, вікову, фізіологічну та психологічну специфіку; в умінні слухати, в широкий кругозір, мовної культурі, професійної спостережливості і «душеведческой» спрямованості розуму. Це і якості, необхідні для ефективної роботи: прагнення до максимальної гнучкості, здатність до емпатії (співпереживання, співчуття, чуйності, проникливості, вмінню поставити себе на місце людини, зрозуміти його почуття, стан), вміння надати особистісну забарвлення педагогічним впливам; емоційна врівноваженість, впевненість у собі, мистецтво неформального спілкування з людьми; вміння давати чесну самооцінку, здійснювати самоаналіз, самоконтроль у педагогічній діяльності; самоврядування поведінкою в складних ситуаціях, систематичне самовиховання і самоосвіту.

Педагогічна майстерність керівника, педагога розкривається в діяльності і характеризується високим рівнем розвитку спеціальних умінь.

Але головне в ньому - педагогічний професіоналізм, педагогічні позиції, здатність творчо мислити, керувати самовдосконаленням дорослих людей, вміння не тільки пропонувати нові ідеї, застосовувати їх у своїй діяльності, а й обгрунтовано оцінювати їх ефективність і можливість передачі людям.

Педагогічна діяльність не сприймає байдужості, відчуженості від людини, замкнутості, нерішучості, дефектів мовлення, невиразного вимови слів, шаблонності мислення, зайвої повільності, користолюбства і т.п., тобто рис особистості, істотно знижують авторитет, а отже, і результати праці керівника, педагога.

Основною тенденцією сучасного розвитку Росії є демократизація всіх сфер життя, гуманізація діяльності будь-яких організацій та освітніх установ. Вона підвищує вимоги до професіоналізму, культурі і якостям, якими необхідно володіти педагогу. Йдеться насамперед про вміння жити і працювати в умовах розширення свободи дій, що означає здатність визнавати як належне наявність у людей різних точок зору на досліджувані процеси і явища, правомірність дискусій, уміння вирішувати виникаючі розбіжності педагогічно доцільними методами, добиватися взаєморозуміння. У педагога повинен бути розвинений комплекс педагогічних властивостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації діяльності, її гуманістичну спрямованість, спеціальні знання та вміння, педагогічні здібності і педагогічну техніку, культуру особистого педагогічної праці. Змінилася економічна система відносин вимагає від нього і ряду що раніше не затребуваних якостей:

розважливості в діях, діловитості, кмітливості та ощадливості, економічності та підприємливості в інтересах впровадження в педагогічний процес новацій, інтенсивних та перспективних технологій. Йому потрібно володіти якостями вихователя і вчителя, керівника та організатора, реального лідера.

Нові умови висувають нові підвищені вимоги до стилю роботи педагога. Це, перш за все, відмова від диктату, методів придушення особистості, необхідність постійного поваги до неї і визнання її значущості, вміння демократично і гуманно працювати з людьми, приймати педагогічно продумані та обгрунтовані рішення.

Педагогічна діяльність - одна з найпоширеніших і водночас одна з найскладніших. Педагогу не можна не бути педагогічно компетентним, не володіти багатим арсеналом педагогічних навичок і вмінь. Його діяльність повинна здійснюватися шляхом застосування комплексу форм, методів, технологій та засобів у різних проявах педагогічної системності та процесу, в які включені він сам, люди, виробництво, служба, навчання, спілкування, побут, спорт, дозвілля і т.д. Йому необхідно володіти всіма компонентами педагогічної діяльності, педагогічними діями та педагогічної технікою, бути майстром своєї справи. Оволодіння педагогічною технологією як сукупністю психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний добір і компонування форм, методів, способів, прийомів, дидактичних умов, змісту навчання і виховання, наближає педагогіку до точних наук, робить педагогічну практику чітко організовуваним процесом з передбачуваними позитивними результатами. Ядром його практичної підготовленості виступає психологічна та педагогічна технічна озброєність, володіння педагогічними діями, прийомами, технологіями та ін (див. глави 3, 4).

Важливо і володіння базовими вміннями педагогічної праці: працювати з інформацією (дидактична обробка, методи і засоби використання тощо); з людьми (організація їх діяльності); з групою (організація спільної, колективної діяльності, розвиток і згуртування груп). До них також відносяться і вміння: забезпечити превалювання самостійної роботи людини з саморозвитку особистісних якостей; організувати спільну з учнями роботу з планування, реалізації та оцінювання процесу навчання, виховання і розвитку; спертися на індивідуальний досвід людини, використовувати його при навчанні, вихованні та розвитку особистості ; індивідуалізувати роботу з урахуванням інтересів учнів: забезпечити системність виховання, навчання і розвитку; поєднувати життєво важливі для людини мети з його професійною, навчальної, соціальної, побутової діяльністю; побудувати елективні навчання, тобто представити певну свободу вибору людиною цілей, змісту, форм, методів, засобів, часу, місця навчання, виховання і розвитку тощо Високий рівень підготовленості педагога дозволяє також підвищити керованість педагогічної системи, свідомо удосконалити багато зовнішні чинники та умови, в яких вона функціонує.

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "6.2. Вимоги педагогічної діяльності до її суб'єкту"
  1.  Поняття вікової неосудності.
      вимога до держав-учасників з метою захисту дітей від несправедливого кримінального переслідування "встановлювати мінімальний вік, нижче якого діти вважаються нездатними порушити кримінальне законодавство". З цього формулювання випливає, що визначення нижньої вікової межі кримінальної відповідальності розглядається найважливішою гарантією реалізації принципу вини (ст. 5 КК РФ), а,
  2.  Що означають єдність і диференціація у трудовому праві?
      вимоги, пропоновані до цих категорій працівників, і пільги відображені у спеціальному Законі України ИОб образованііи. Диференціація обумовлена ??також географічними і кліматичними чинниками. 15 лютого 1995 Верховною Радою прийнято Закон Про статус гірських населених пунктів в Украінеи, в якому також передбачені пільги та гарантії для осіб, які працюють і прожи 43 вающих в цих
  3.  7.2. Підготовка робочих кадрів
      вимог встановлених стандартів якості навчання. Важливим завданням управління персоналом на підприємстві є правильне визначення чисельності робітників, яких слід навчити тієї чи іншої професії, а також вибір форм підготовки кадрів. У визначенні обсягу підготовки виходять із загальної потреби в кадрах, кадрової стратегії в трудообеспеченности підприємства (наприклад, досить часто
  4.  1.1 ЕКОНОМІКА І УПРАВЛІННЯ освітніх організацій ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СИСТЕМОЮ
      вимог вдосконалення управлінської діяльності, націленої на розвиток всієї освітньої системи, можливо тільки за допомогою спеціальних, методичних підходів, що дають можливість підняти на належний рівень ефективність освітніх організацій, які будуть розглянуті
  5.  1.2 ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ОСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
      вимогам, нормам і стандартам. У таких умовах освітня організація, спроектована для забезпечення управління якістю освітнього процесу, представляється у вигляді інтегративного освіти, складної соціальної, цілеспрямованої, динамічної, рефлексивної системи синергетичного типу. Призначення такої системи полягає в об'єднанні й інтеграції організаційних,
  6.  1.3. Особи, які здійснюють примирення (примиритель, посередник, медіатор)
      вимоги незаплямованою особистої та ділової репутації, незалежності та неупередженості при виконанні його примирних функцій. Сьогодні в Росії все більшого поширення набувають організації, спеціально створювані для надання послуг у сфері проведення примирних процедур: центри примирних процедур, центри медіації, центри розвитку переговорних процесів, колегії посередників і
  7.  § 3. Дидактичні можливості проблемної ситуації та умови її застосування
      вимогами, які пред'являються до них при вирішенні нових навчальних завдань. Невідповідність, що доходить іноді до протиріччя, виникає: а) між старими, вже засвоєними знаннями та новими фактами, що виявляються в ході вирішення даних завдань, б) між одними і тими ж за характером знаннями, але більш низького і вищого рівня; в) між науковими знаннями і знаннями донауковими, життєвими,
  8.  § 3 метафізика-етичний діалог совісті та відповідальності як феномен сенсу життя людини
      вимога етики совісті. Перфекціонізм виносить мета життя людини в сферу належного, де на роль ідеалу може бути призначено, в принципі, що завгодно, і, часто, саме все, що завгодно, тільки не саме абсолютне. Навпаки, розуміння належного як можливого сущого, як абсолютного в сущому стверджує не тільки цілісність, але і практичність морального досвіду, серцевиною якого є
  9.  Соціокультурні передумови МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗАГАЛЬНОГО ОСВІТИ
      вимог ринку праці, а також вимог до характеру трудових операцій, до комп'ютерної грамотності працівників призводять до того, що сьогодні реально захищеним в соціальному відношенні може бути лише освічена людина, здатний гнучко перебудовувати напрям і зміст своєї діяльності. Освіта в даний час розглядається як багатовимірний простір вільного культурного
  10.  Теоретичні передумови МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗАГАЛЬНОГО ОСВІТИ
      вимоги сучасного суспільства до освіти, які проявляються в посиленні уваги до особистості учня, розвитку його здібностей, орієнтації навчання на максимальне врахування вікових можливостей та індивідуальних особливостей кожного школяра, до передумов проектування процесу навчання в інформаційному суспільстві віднесена досить добре розроблена в педагогіці концепція особистісно-ориен
  11.  ЗМІНА ТЕХНОЛОГІЙ І СПОСОБІВ Взаємодія СУБ'ЄКТІВ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ
      вимог, що пред'являються до його роботи, і, як наслідок, вміння діяти в режимі проби і в режимі виконання. Це поєднання спеціальних підпросторів, структурованих за принципом «підготовка - досвід - демонстрація», оскільки саме ці три етапи виділяються як у структурі проекту (експерименту), так і в структурі відповідального дії (рис. 2.3). Підготовка увазі
  12.  ЗМІНА ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
      вимог до організації навчального процесу. 6. Функціональна неграмотність педагога в питаннях охорони та зміцнення здоров'я. 7. Масова безграмотність батьків у питаннях збереження здоров'я дітей. 8. Руйнування служб шкільного лікарського контролю. 9. Провали в системі фізичного виховання. 10. Відсутність системи в роботі з формування уявлень про цінності здоров'я і
  13.  ЗМІНА ФОРМ ДІАГНОСТИКИ ТА ОЦІНКИ ОСВІТНІХ РЕЗУЛЬТАТІВ ШКОЛЯРІВ
      вимог до рівня засвоєння навчального матеріалу; вести окрему атестацію учнів на рівні базових вимог і на підвищених рівнях, формуючи на цій основі адекватність самооцінки школярів; при цьому вибір рівня домагань доцільно надати самому учневі; для атестації на базовому рівні доцільно користуватися бінарної системою оцінювання (« матеріал освоєний -