| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
12.6. Підготовка вчителя до уроку |
||
|
Підготовка вчителя до уроку складається з двох органічно пов'язаних між собою етапів: планування системи уроків по темі і конкретизації цього планування стосовно до кожного уроку, продумування і складання планів окремих уроків. Тематичне планування призначено для визначення оптимальних шляхів реалізації освітньої, розвиваючої та виховної функцій навчально-виховного процесу в системі уроків і позаурочних занять з даної теми або розділу навчальної програми. У цю систему, залежно від основної дидактичної мети, можуть увійти як уроки різного типу та виду, так і інші форми організації позакласної та позаурочної роботи учнів. Успіх тематичного планування залежить головним чином від того, наскільки чітко вчитель перед-ставлять собі, що повинні учні твердо засвоїти, з чим познайомитися, що вміти, що знати і т.д. Тому тематичне планування починається з ретельного вивчення вчителем навчальної програми з предмету, освітніх стандартів, виділення основних виховних цілей і цілей розвитку учнів у межах вивчення предмета в цілому і в ракурсі рішення дидактичних завдань з даної теми. "Оскільки результати виховання і розвитку учнів проявляються не відразу після проведення того чи іншого уроку, планувати ці завдання треба на більш тривалий період, тобто за курсом у цілому (що визначено програмою), і по цілій теми або розділу (що намічає сам вчитель, виходячи зі знання їм особливостей учнів того чи іншого класу ". (Ільїна Т.М. Педагогіка. М., 1984. С. 363-364). Тільки в результаті такої попередньої роботи можна побачити і зрозуміти значення кожного" народжується "в тематичному пла-342 НЕ уроку. Інакше замість системи взаємопов'язаних уроків вийде випадковий "набір" уроків. Найбільш вдалу, науково аргументовану схему тематичного планування запропонував свого часу відомий вітчизняний дидакт М.И.Махмутов . Змістовно ця схема виглядає таким чином (див. Махмутов М.І. Сучасний урок. М., 1985. С. 147): Схема тематичного планування Номери уроків 1-Й урок 2-й урок і наступні I. НАЗВА ТЕМИ 1) Мета (общвя дидактична) урокв або системи уроків 2) Тип уроку (уроків) 3) Загальні методи навчання (репродуктивні або продуктивні) 4) Оборудоввніе і основні джерела інформації 5) Види контрольних рвбот за системою уроков_ І. Актуалізація 1) Опорні знання (поняття і факти) і способи дій 2) Типи самостійних робіт III. Формування нових понять і способів дій 1) Нові поняття і способи дії 2) Основні і другорядні проблеми і типи самостійних робіт IV. ЗАСТОСУВАННЯ (формування вмінь і навичок) 1) Типи самостійних робіт 2) Міжпредметні зв'язки V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 1) Повторення (обсяг навчального матеріалу) 2) Типи самостійних работ_ В основу наведеної схеми тематичного планування М. І. Махмутов поклав дидактичну структуру уроку, компоненти якої містять елементи знань (поняття) і способів дій, типи самостійних робіт, тобто зміст і способи навчання. Обмовимося, однак, що дана схема тематичного плану не є педагогічної догмою, а дає лише напрямки для творчого пошуку прийомів і способів реалізації основних його вимог. Приступаючи до планування системи уроків по черговий темі, вчитель повинен ясно уявляти, якими опорними знаннями, навичками і вміннями вже оволоділи учні, які види спадкоємних зв'язків (внутрішньопредметні, міжпредметні) можуть і повинні на їх основі актуалізуватися. І тільки 343 після такого діагнозу можна розробляти конкретні програми роботи учнів з даної теми. У цих програмах учитель чітко намічає, якими основними знаннями, а також навичками і вміннями щодо їх застосування повинні оволодіти учні при вивченні матеріалу даної теми. У програмі перераховуються основні поняття і закономірності, які вводяться з даної теми (або вивчаються невідомі ознаки раніше введених понять), найважливіші відомості про досліджуваних явищах, процесах, події і т.д.; характеризуються типи завдань, які учні повинні навчитися вирішувати, а також пропоновані прирощення в знаннях, уміннях і навичках учнів, які повинні відбутися в результаті вивчення теми. Одночасно вчитель планує формування в учнів умінь навчально-дослідницької діяльності, намічає основні завдання виховання відповідального ставлення учнів до досліджуваного змісту теми, до тих видів діяльності, які належить школярам виконувати в ході вивчення даної теми. Ось така цілеспрямованість вчителя в тематичному плануванні, конкретизація їм найближчих завдань навчання і є, по суті справи, управління процесом навчально-пізнавальної діяльності учнів у системі уроків, основа його творчого підходу до поурочного планування структури та змісту майбутньої діяльності на уроці, до визначення системи і послідовності власних дій і дій учнів на кожному уроці. Тільки після того, коли дидактичні завдання визначені при вивченні теми в цілому, можна приступати до підготовки конкретного уроку. У чому ж полягає безпосередня підготовка вчителя до уроку? Що таке поурочні планування? Безпосередня підготовка вчителя до уроку - це планування уроку, конкретизація тематичного планування стосовно кожного окремо взятому уроку, продумування і складання плану і конспекту уроку після того, як визначено основний зміст і спрямованість уроку. План уроку необхідний кожному вчителеві, незалежно від його стажу, ерудиції та рівня педагогічної майстерності. Складається він на основі тематичного плану, змісту програми, знання вчителем учнів, а також рівня їх підготовки. У плануванні уроку і розробці технології його проведення виділяються 344 дві взаємопов'язані частини: 1) обмірковування мети уроку, кожного його кроку; 2) запис у спеціальному зошиті в тій чи іншій формі плану уроку. Мета уроку визначається, виходячи зі змісту матеріалу програми, матеріальної бази школи і характеру тієї діяльності учнів з навчальним матеріалом, яку можна організувати в даній навчальній ситуації. У цій частині підготовки уроку вчитель на основі уявного експерименту здійснює прогнозування майбутнього уроку, його уявне програвання, розробляє своєрідний сценарій своїх власних дій і дій учнів в їх єдності. І тільки після визначення основного змісту та спрямованості власної діяльності та діяльності учнів на уроці вчитель відбирає необхідний і достатній матеріал, який повинні засвоїти учні, намічає послідовність введення в оборот тих чи інших понять, які відпрацьовуватимуться на уроці. Підбирає найбільш ємний і яскравий матеріал, необхідний для порушення активності учнів при роботі з наміченими поняттями, намічає орієнтири у вигляді узагальнених питань, проблемні завдання, зумовлює структуру уроку, виходячи з обсягу майбутньої роботи. Після такого ретельного аналізу, обмірковування композиції уроку вчитель здійснює запис плану-конспекту уроку. При цьому конспект уроку, особливо для початківця вчителя, розробляється досить докладно, розгорнуто. Такий конспект може служити опорою в його роботі не тільки в одному класі, а у всіх класах однієї паралелі. Досвідчені вчителі обмежуються короткою 345 записом уроку - фіксуванням того, що потрібно не забути і використовувати самому вчителю в роботі з учнями на уроці в даному конкретному класі. Це іноді змушує окремих вчителів складати такі плани навіть на кожен клас однієї і тієї ж паралелі, оскільки учні класів найчастіше помітно відрізняються за своїми особливостями, рівнем підготовленості. Іноді і в середовищі вчених-педагогів та вчителів-практиків розпалюються суперечки про те, чи потрібен вчителю план уроку? Не сковує чи план уроку творчість вчителя? Чи можна вчителю користуватися планом-конспектом під час уроку? Чи не впливає це негативно на ааторітет вчителя в учнів? Спори такого роду в принципі безпредметні! І це тому, що вчителі своїм прикладом привчають учнів до організованості в роботі, до роботи за планом, до роботи з короткими записами-тезами, заздалегідь підготовленими. План уроку, зрозуміло, не повинен бути своєрідними шорами для вчителя, не повинен сковувати його ініціативу, гнучкість у роботі з учнями. Урок-це творчий акт, а отже, неприпустима фетишизація плану уроку в роботі вчителя. План уроку є лише керівництвом до дії, і коли на уроці потрібно внести ті чи інші зміни по ходу уроку, вчитель не тільки має право, а він зобов'язаний відступити від плану для того, щоб забезпечити максимальну ефективність уроку. Але одне - відступити від наміченого плану і зовсім інша - не мати ніякого плану. Відступаючи від наміченого, вчитель перш acero співвідносить вса продумані, багаторазово програні в розумі деталі змісту навчального матеріали, власні дії та дії учнів з цим матеріалом, характер їх взаємодії і тільки співвідносячи все це з створилася на уроці ситуацією, він привносить корективи в ході аеданія уроку . Але ці корективи не є стихійними, а співвідносяться з несподівано виниклої ноаой ситуацією і раніше запланованими видами роботи і набувають характеру планомірного привнесення змін а структуру уроку і в зміст діяльності вчителя та учнів відповідно до раніше запланованими цілями і дидактичними завданнями уроку. План уроку - це початок творчого пошуку, засіб ефективності уроку, реалізація задуму вчителя, фундамент натхнення і талановитої імпровізації. У ньому відбивається тема уроку і клас, в якому він проводиться, мета уроку з конкретизацією його дидактичних завдань, короткий зміст матеріалу, що вивчається на уроці, визначаються форма організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, методи, засоби навчання, система завдань і завдань, в ході вико нання яких успішно здійснюватиметься ак туалізаціі раніше засвоєних опорних знань і спосо 346 бов діяльності, формування нових наукових понять і способів діяльності та їх застосування в різних ситуаціях навчання , контроль і корекція навчальної діяльності учнів і їх поступальний рух від незнання до знання, від невміння до уміння здійснювати на цьому шляху необхідні і достатні пізнавальні та практичні дії при вирішенні запланованих на уроці навчально-пізнавальних і практичних завдань. У плані уроку уточнюється його структура, визначається приблизна дозування часу на різні види роботи, передбачаються прийоми перевірки успішності навчання школярів, конкретизуються їх прізвища, кого планується опитати, перевірити і т.п. Успіх уроку залежить не тільки від ретельної підготовки до нього вчителя, а й від підготовки їм самих учнів до роботи на майбутньому уроці, від того психологічного настрою, з яким вони приходять на урок. Підготовка учнів до наступного уроку в системі уроків припускає: - ознайомлення учнів з планом їх роботи на майбутніх у системі уроків з теми; - орієнтація учнів на їх попереднє знайомство з окремими розділами або темами підручника, читання науково-популярної та художньої літератури з проблем чергового уроку, проведення спостережень і нескладних доступних дослідів, які можуть сприяти вивченню нового матеріалу. 12.7. Аналіз і самооцінка уроку Якість та ефективність уроку багато в чому залежить від уміння вчителя аналізувати свої і чужі успіхи і помилки. Тому важливим елементом педагогічної творчості є аналіз і самооцінка свого уроку. Аналіз власної роботи - одна з найпродуктивніших заходів підвищення кваліфікації. Його якість залежить від багатьох факторів, і насамперед від звички вчителя до вдумливого розбору своїх дій і тих наслідків і результатів, до яких вони призвели або можуть призвести. Аналіз корисно проводити відразу після відбувся уроку і до початку наступного, тобто тоді, коли підготовлений в своїй основі конспект уроку. У цьому випадку вчитель продумує, чи всі їм враховано при підготовці до уроку з урахуванням результатів 347 попереднього уроку. Самооцінка базується на аналізі вже проведеного уроку, коли вчитель ще раз аналізує намічений ним план, дивиться, що йому вдалося, а що не вдалося, намагається знайти причини невдачі і закріпити те, що пройшло успішно. (См.Ільіна Т.А. Педагогіка. Курс лекцій. М., 1984. С. 364). У педагогічній літературі описані різні підходи до аналізу уроку. (Див. Зотов Б.Ю. Організація сучасного уроку. М., 1984; Махмутов М.І. Сучасний урок. М., 1985 та ін.) Серед безлічі цих підходів можна рекомендувати як найбільш оптимальний для самоаналізу та самооцінки уроку підхід, описаний Т.А. Ільїної. Вона виділяє десять параметрів, за якими вчитель може провести самоаналіз і самооцінку уроку. Відтворимо цю схему з деякими її незначними скороченнями і модифікаціями. 1. Загальна структура уроку: До якого типу уроку може бути віднесений даний урок? Яке його місце в системі інших уроків з теми? Чи чітко виділені елементи уроку даного типу і чи правильно визначена дозування часу, що відводиться на кожну частину уроку? 2. Реалізація основної дидактичної мети уроку. 3. Здійснення розвитку учнів у процесі навчання. Чи мало місце залучення учнів в основні розумові операції (аналіз, синтез, узагальнення, класифікація, систематизація)? Чи було організовано подолання посильних труднощів? Чи з'явилися мотиви інтелектуального спонукання? Як і чим було забезпечено розвиток пізнавальної самостійності учнів? Чи здійснювалися внутрішньопредметні та міжпредметні зв'язки? Чи були використані кошти розвитку творчого мислення (елементи проблем-ності, завдання, що носять творчий характер)? Повідомлялася чи на уроці-яка інформація для загального розвитку? Якщо так, то як - учнями в їх доповідях, повідомленнях, доповненнях, самим учителем? Мало 348 Чи місце естетичний розвиток учнів? Які кошти були для цього використані? 4. Виховання в процесі уроку. Чи були повністю використані виховні можливості змісту навчального матеріалу? Яка робота велася з формування світогляду: чи мало місце роз'яснення світоглядних ідей, формування ставлення, оціночного судження, надав Чи урок вплив на вироблення поглядів і переконань учнів? Як була обаспечена на уроці зв'язок навчання з життям? Що в уроці сприяло вихованню доброчесності, гуманного ставлення до людей, шанобливого ставлення до праці та її результатами до вчення? Чи були використані виховні можливості оцінки знань? Яке було виховний вплив особистості самого вчителя? 5. Дотримання основних принципів дидактики. Чи правильно була організована діяльність вчителя і діяльність учнів з позиції реалізації принципів навчання? Як використовувалася самостійна робота: чи не занадто вона важка? Який її обсяг? Чи була вона в достатній мірі індивідуалізована і ДР- 6. Вибір методів навчання. Чи правильно був обраний метод (або методи) ознайомлення з новим матеріалом? Чи повністю було використано можливості включення самостійної роботи учнів? Чи залучалися необхідні технічні засоби навчання? Чи досягли демонстрації цілей? Чи всі можливе взято вчителем ІЕ демонстрацій? Чи достатньо різноманітними були методи і прийоми застосування знань і формування умінь і навичок? Чи мало місце наростання ступеня самостійності в системі завдань-задач (від завдань на аоспроізведеніе до завдань творчим)? Чи раціонально були аибрани методи перевірки і контролю? Чи правильно був організований індивідуальний, фронтальний і комбінований опитування? Письмовий контроль? Як була організована робота над помилками, чи мала вона взагалі місце? Чи дотримувалися загальні вимоги до вибору методів навчання (залежно від загальної цільової спрямованості, дидактичної мети, специфіки навчального матеріалу, предмета, віку та індивідуальних особливостей учнів і т.п.)? 7. Робота вчителя на уроці. Чи все необхідне було підготовлене до початку уроку? Чи правильно вчитель користувався конспектом на уроці? Яке було соотношаніе його організуючою діяльності та пізнавальної діяльності учнів? Які види діяльності вчителі мали місце на уроці і в якому співвідношенні (мовна діяльність, слухання, записування, допомогу учням в їх самостійній роботі тощо)? Які прийоми організації учнів на роботу були використані? Чи був досягнутий контакт з класом? З окремими учнями? Який був зовнішній вигляд учителя? (Чи не могло небудь в одязі, зачісці зайво привертати увагу учнів, відволікаючи їх від уроку?) 8. Робота учнів на уроці. Чи була перевірена готовність учнів до уроку? Якою була активність учнів на різних етапах уроку? Від чого залежали її коливання? Якими 349 були види діяльності учнів на уроці (мовна діяльність, слухання, записування з дошки, самостійна письмова робота тощо)? Зверталася Чи увагу на культуру праці (правильне ведення записів, їх оформлення, дбайливе поводження з підручником і т.д.)? Яка дисципліна була на уроці і чому? Чи були правильні прийоми підтримки дисципліни, їх використання вчителем? Досягали вони цілі? Якщо ні, то чому? Яке ставлення учнів до предмета, до вчителя? 9. Гігієнічні умови уроку. Чи достатня освітленість класної кімнати? Як впливає на заняття фарбування стін, панелей, парт? Чи відповідає меблі віку учнів? Сидять чи учні з урахуванням їх здоров'я, росту, успішності? Чи вдало складено розклад - яке місце даного уроку в тижневому розкладі, в розкладі даного дня? Як була проведена зміна, попередня даному уроку? Чи не були затримані учні на даному уроці після дзвінка? 10. Деякі спеціальні завдання. До числа таких спеціальних завдань відносяться завдання, які продиктовані дослідженням школою певної наукової проблеми, завдань, пов'язаних з вирішенням педради або метод об'єднання, наприклад, дотримання єдності вимог усіма вчителями до ведення зошитів або культури мовлення учнів, забезпечення міжпредметних зв'язків, забезпечення індивідуального підходу до учнів та ін Перелік питань, на які рекомендується відповідати собі після кожного уроку, не є вичерпним, також як не є він вичерпним і при аналізі уроків учителів-майстрів, своїх колег. Звичайно, цілеспрямоване вивчення власного досвіду або досвіду інших вчителів може проводитися не за всіма параметрами, а за двома-трьома з перерахованих. Це залежить від того, що є головним для вчителя на даний момент його роботи. Важливо тільки, щоб молодий вчитель аналізував свій урок відразу ж після його проведення, під впливом свіжих вражень, винесених з уроку. Такий самоаналіз є вже початок підготовки вчителя до нового уроку. Це особливо важливо при розробці свого курсу, який грунтується насамперед на критичному проникненні молодого вчителя в суть власних дій. A.B. Сухому-Лінський правильно підкреслював, що на уроці вчитель "не тільки відкриває учням вікно у світ знань, але і висловлює сам себе" (Сухомлинський В.А. Розмова з молодим директором школи. М., 1973. С. 164), розкриває перед ними свій духовний світ, своє духовне багатство. 350
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "12.6. Підготовка вчителя до уроку" |
||
|
||