| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Загальноосвітній і професійно - технічне навчання засуджених |
||
|
Окрім підвищення рівня інтелектуального або професійного розвитку в умовах виконання та відбування покарання воно виступає і як засіб виправлення засуджених. Загальна освіта є фундаментом для формування інтелекту особистості, її життєвих перспектив, світогляду. Водночас навчання в школах при ІУ не може орієнтуватися тільки на одержання засудженими знань, умінь і навичок. Основне його завдання - домогтися морального зміни особистості, тому в школах велика увага приділяється позакласній та позашкільній роботі педагогічного колективу, безпосередньої участі вчителів у виховній роботі в загонах засуджених. Форми отримання освіти засудженими можуть бути різні: вечірня (змінна) загальноосвітня школа; заочне навчання в середній школі; навчання за допомогою навчально-консультаційного пункту; навчання екстерном; за спеціальними освітніми програмами. У процесі навчання відбувається самоствердження засуджених як особистостей, переорієнтація на діяльність, що має позитивну спрямованість, розвиваються пізнавальні потреби та інтереси. Протягом багатьох років виявлена досить стійка тенденція: особи, які закінчили 11 класів в школах при ІУ, знову злочинів не здійснюють. Це пояснюється, насамперед, тим, що загальний розумовий розвиток сприяє більш усвідомленому відношенню особистості до навколишнього світу, до себе, до зростання духовно-морального потенціалу, стимулює процеси самоосвіти і самовиховання. В умовах різкого зниження на рубежі XX-XXI ст. рівня освіченості засуджених все більшу значимість набувають в ІУ різні диференційовані освітні програми: від програм з ліквідації безграмотності, до програм надходження засуджених в середні та вищі навчальні заклади після виходу на свободу, в тому числі передбачають і платні освітні послуги. Професійна підготовка в ІУ здійснюється в різних формах: бригадне навчання, курсове навчання, в школах передового досвіду, в класах майстрів і, нарешті, в професійно-технічних училищах (ПТУ). Воно вирішує завдання, пов'язані з формуванням трудових навичок, зростанням продуктивності праці, підвищенням якості продукції, що випускається, економією сировини і матеріалів і, що найголовніше, формуванням моральних якостей людини-трудівника. До початку реформування кримінально-виконавчої системи (1992) у всіх виправних установах функціонували ПТУ або їхні філії. Однак нові умови життя держави і суспільства поставили перед кримінально-виконавчою системою і нові проблеми в галузі навчання засуджених різними професіями в період відбування ними кримінального покарання. Це, насамперед, впровадження на підприємствах ІУ нових технологій, навчання засуджених престижних професій, використання різних форм трудової зайнятості, освоєння технологій народних промислів, виготовлення широкого асортименту товарів народного споживання. Підвищення освітнього та професійного рівнів засуджених створює передумови для їх успішної соціальної адаптації після звільнення від покарання і тим самим сприяє зниженню рецидивної злочинності. Законодавче закріплення виховної роботи в якості основного засобу виправлення засуджених є яскравим підтвердженням реалізації принципу гуманізму в кримінально-виконавчій політиці, в організації виконання кримінального покарання. Її слід розглядати насамперед як професійну діяльність начальників загонів, педагогів шкіл та ПТУ, співробітників інших частин і служб установ. Окрім організації масово-виховних заходів вона включає: роботу з окремими групами і категоріями засуджених, індивідуальну виховну роботу; взаємодія вихователів і співробітників установ між собою з питань організації виховної роботи на рівні загону (рада вихователів загону), на рівні колонії (методична рада колонії) ; організацію нормального морально-психологічного клімату в середовищі засуджених; залучення громадських і релігійних організацій до виховної роботи в колонії; використання виховного потенціалу інших засобів виправлення. Зміст виховної роботи складає духовно-моральне, трудове, правове, естетичне, фізичне, санітарно-гігієнічне та статеве виховання. У процесі педагогічної діяльності вихователі, співробітники установ повинні використовувати всю систему форм і методів впливу на засуджених, включаючи вплив не тільки на окрему особистість, а й на групи, колективи засуджених. Ясно, що без спеціально організуючою діяльності вихователів, співробітників, адміністрації навряд чи можливе досягнення мети - виправлення засуджених. В результаті цієї роботи повинні бути сформовані такі моральні якості особистості засуджених, як чесне ставлення до праці, точне виконання законів, повага до інших людей, підвищення культурного рівня, розвиток корисної ініціативи. Розглядаючи виховну роботу з позицій педагогіки співробітництва, необхідно не тільки розширювати та активізувати участь засуджених у тих чи інших заходах, а й залучати їх до організації свого побуту, громадської життя в колонії, до наведення дисципліни і порядку, до участі в управлінні виробничими процесами в бригадах, цехах. Таким чином, особливе місце виховної роботи в системі засобів виправлення засуджених полягає в тому, що вона, як діяльність суб'єктів виховного процесу, організовує і направляє все життя і діяльність засуджених, спираючись на педагогічні принципи і правила з урахуванням специфіки їх прояву в умовах виконання та відбування кримінального покарання. Громадське вплив як засіб виправлення засуджених Громадське вплив в ІУ здійснюється громадськими, опікунськими, релігійними, благодійними та іншими організаціями. У 60-80-ті роки в цій роботі брали участь трудові колективи підприємств, які шефствують над колоніями, комсомольські, партійні та профспілкові організації; творчі колективи, колективи театрів, художніх майстерень та ін В умовах перебудови і реорганізації нашого суспільства на перший план виступили інші громадські формування. Піклувальні ради. У 1999 р. була створена загальноросійська громадська організація «Опікунська рада кримінально-виконавчої системи», а в 68 суб'єктах Російської Федерації - її регіональні відділення. Піклувальні ради здійснюють свою діяльність за різними напрямами, де головним є надання гуманітарної допомоги закладам, організація благодійних актів, залучення художньої та спортивної громадськості до роботи з засудженими. Гуманітарна допомога надходить у вигляді продуктів харчування, будівельних матеріалів, тканини, одягу, підручників, відеотехніки, засобів гігієни, медикаментів, спортивного інвентарю та ін Виконавча дирекція «Опікунської ради» активно співпрацює з керівництвом ГУВП Мін'юсту Росії, правоохоронними органами Росії, державними організаціями та міжнародною громадськістю, які беруть участь у роботі з ув'язненими, в тому числі і такою організацією, як «Тюремне братство». Співпраця з релігійними організаціямі346. Установи УІС, не відкидаючи співпраці з усіма традиційними конфесіями, діючими в Росії, орієнтуються, насамперед, на зміцнення взаємозв'язку з Російською православною церквою, що не тільки не суперечить, але й прямо випливає із законодавства Російської Федерації (Конституції, Закону про свободу слова та про релігійні об'єднання, ст. 14 ДВК РФ). У грудні 1999 р. патріарх Московський і всієї Русі Алексій II і міністр юстиції Російської Федерації Ю.Я. Чайка підписали угоду про співпрацю. Договори про співпрацю з єпархіальними управліннями Російської православної церкви підписані і територіальними органами кримінально-виконавчої системи. Відродження духовно-морального окормлення місць позбавлення волі в масштабах всієї Росії по праву пов'язується з ім'ям патріарха Московського і всієї Русі Алексія II. У 1990 р., будучи ще в сані митрополита Ленінградського і Новгородського, він здійснював пасторське окормлення колонії суворого режиму в м. Металлстрой. З його ініціативи рішенням Священного Синоду Російської православної церкви було створено Відділ по взаємодії зі збройними силами та правоохоронними органами, який в тісному контакті з УІС втілює в життя основні положення Угоди. Звернення співробітників виправних установ при організації виховної роботи із засудженими до багатющого спадщини Російської православної церкви не випадково. Вся діяльність духовних пастирів і катехитів спрямована до тієї ж основної мети, що і діяльність органів, що виконують покарання, - виправлення особистості засудженого, яке пенітенціарними педагогами розуміється як духовне відродження особистості. Священнослужителі при відвідуванні ІУ проводять індивідуальну та масову роботу із засудженими по духовно-моральному вихованню, задовольняють потреби у здійсненні обрядів хрещення, вінчання, соборування, покаяння, причастя. У храмах проводяться літургії та інші релігійні служби. Створюються недільні школи з вивчення Закону Божого, здійснюється показ відеофільмів на біблійні теми, проводяться концерти духовної музики. По місцевому радіо звучать проповіді, привітання з церковними святами, розповіді про християнське життя. У цих же цілях використовуються і багатотиражні газети, на сторінках яких регулярно публікуються виступи священиків, віруючих засуджених, висвітлюється життя православних громад. У бібліотеках установ мається духовна література, у багатьох засуджених та підслідних в особистому користуванні є Євангеліє, Псалтир та інші духовні кнігі348. У «Спільній угоді» підкреслюється необхідність освіти в галузі релігієзнавства представників адміністрації і співробітників ІУ. Оскільки останні слабо розбираються в питаннях віросповідання, то двері до установ відкриваються деколи перед сектантами - послідовниками Муна, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови, кришнаїтів, баптистів та інших релігійних тоталітарних сект. Їх діяльність у місцях позбавлення волі представляє велику, ніж на волі, небезпеку. Їх структура, методи і способи залучення в свої ряди вельми схожі з механізмами, існуючими в групах засуджених, прихильників так званих «кримінальних традицій». Особливу небезпеку представляє проникнення в середу засуджених представників різних сатанистских сект, які проповідують відверте зло, насильство, розпуста і ритуальні жертвопринесення. Засуджені, що потрапили під вплив сектантів, і після виходу на свободу не можуть від них звільнитися, чим ставлять під загрозу не лише своє життя, а й життя своїх рідних і близьких. Негативне ставлення до діяльності сектантів не поширюється на представників традиційних для Росії релігійних конфесій, до яких згідно із Законом віднесені християни, мусульмани, буддисти і іудеї. У виправних установах є буддійські храми (дуга в Республіці Бурятія), мечеті в автономних республіках Татарстан, Башкортостан і в республіках Поволжя і навіть католицький храм в Саратовській області. У царській Росії існував спеціальний інститут тюремних священиків. В даний час ні УІС, ні РПЦ не мають такої можливості, насамперед через відсутність спеціально підготовлених для служіння у в'язницях кадрів, через катастрофічну нестачу священнослужителів в цілому по Росії (18 тис. в даний час проти 300 тис. в дореволюційній Росії), через відсутність можливості спеціального фінансування їх діяльності. Слід підкреслити, що в даний історичний період священнослужителі та катехити служать в місцях позбавлення волі безоплатно, та ще надають гуманітарну допомогу. Оздоровлення суспільства залежить від багатьох факторів, і можливо, в першу чергу - від відродження духовності суспільства, особистості, в тому числі і в місцях позбавлення волі.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Загальноосвітній і професійно - технічне навчання засуджених " |
||
|
||