3. Діалектика і метафізика: зміна парадигм і революції у філософії

Історично перша парадигма, або поняття, що використовувалося особливо успішно в античної та середньовічної філософії, була сформульована у вигляді тотожності буття і мислення. Її формулювання належить давньогрецького філософу Парменід: «Думка завжди є думка про те, що є. Одне і те ж - мислення і те, про що думка ». У цій парадигмі було виражено єдність, або тотожність, матеріалізму та ідеалізму, діалектики і метафізики, яке подальший розвиток отримало в античності же у Геракліта й Арістотеля, про що докладніше йтиметься у восьмому розділі книги.

Парадигма тотожності буття і мислення з'явилася найточнішим виразом універсальності філософії. Однак у наступній за античністю історії філософії Заходу втрачаються традиції універсальності філософії шляхом поділу її на матеріалізм і ідеалізм, діалектику і метафізику. Єдина, універсальна філософія розщеплюється, розділяється на безліч приватних філософських парадигм і напрямків. Зміна цих парадигм ознаменувалася кожен раз революцією у філософії. Особливо вражаючими були революції у філософії у вигляді зміни парадигм діалектики і метафізики, матеріалізму та ідеалізму. 2.

Ці чотири основні парадигми, або лінії, склалися вже в античності і були представлені в працях Демокріта (матеріалізм), Платона (ідеалізм і діалектика) і Аристотеля (метафізика). Вся історія західної філософії являє собою зміну зазначених парадигм і відповідно революцію у філософії. У нас немає можливості для докладного аналізу історії обговорюваного питання і це, власне, не входить у наше завдання Нашої темою є сучасний етап революції у філософії, пов'язаний із заміною парадигми діалектики на парадигму метафізики в процесі се важкого відродження після трумфального двовікового (XIX і XX століть) ходи діалектики Гегеля і Маркса, особливо в Європі. Чим же викликаний сучасний етап революції у філософії і чим він відрізняється від революційного перевороту в філософії, вчиненого марксизмом? 3.

Сучасна революційна зміна парадигм викликана необхідністю конвергенції та синтезу основних напрямків філософії, що носять приватний характер і тому позбавлених найбільшою універсальності, мають абсолютний характер в ідеї Парменідовськая тотожності буття і мислення, матерії і свідомості. Значить, досягнення чи осягнення Абсолюту як категорії найбільшою універсальності у філософії - мета і завдання сучасної революційної зміни парадигми діалектики на парадигму метафізики. Це перша відмінність сучасного етапу філософської революції від марксистської. 4.

Інша відмінність сучасної революції полягає в тому, що зміна парадигм відбувається на основі принципу відповідності обох парадигм, згідно з якою нова парадигма-метафізика, що має більш широку область застосування, ніж стара - діалектика, включає останню як граничний випадок. Згідно нашої парадигмі метафізики, діалектика не відкидали, а включається в метафізику як частина цілого. Марксизм же порушив принцип відповідності по відношенню не тільки до метафізики, а й до ідеалізму і самої діалектиці. Це виразилося в підкресленні Марксом, що його діалектичний метод в корені протилежний діалектиці Гегеля. Парадигма діалектичного матеріалізму Маркса стала повною протилежністю і запереченням також парадигми метафізики. Так що ні про яке прояві принципу відповідності тут не може бути й мови. У парадигмі метафізики універ-сальної філософії долається зазначений недолік шляхом строго урахування принципу відповідності.

Для діалектики характерні більше закони розвитку, ніж функціонування. Закони функціонування галог-рафіческой-інформаційного детермінізму складають переважно предмет метафізики. Зміст обох законів становлять відповідно збереження і зміна, де збереження важливіше зміни. Предмети і явища змінюються заради збереження. Збереженням задається аксіологія системи, її цільова завдання, а зміна є лише засобом досягнення результату - збереження системи. Така діалектика співвідношення цілі, засоби й результату і в голографічних-інформаційному детермінізмі, складовою частиною якого можна розглядати каузально-лінійний, або причинно-наслідковий, детермінізм. Звідси найбільша універсальність метафізики в порівнянні з діалектикою, предметом якої є лише закони розвитку. Співвідношення метафізики і діалектики можна розглядати як співвідношення цілого - метафізики - і частини - діалектики. Звідси і тотожність універсальної філософії і метафізики, атакжеравномощ-ності і рівноцінності частини - діалектики - і цілого - метафізики. 6.

Метафізика протилежна діалектиці в розумінні й трактуванні двох законів діалектики: закону єдності і боротьби протилежностей і закону переходу кількісних змін у якісні. Якщо діалектика визнає абсолютність боротьби протилежностей і відносність їх єдності, то, згідно метафізиці, все навпаки: боротьба протилежностей відносна, а єдність їх - ян та інь - абсолютно, І абсолютність ця досягається за допомогою конвергенції і гармонії частин. Якщо діалектика визнає двухкомпонентность у взаємодії кількісних і якісних змін у вигляді переходу кількості в якість, то метафізика ж робить акцент на третьому моменті - детермінують ролі нової якості, або цілого, по відношенню до частин всередині цього цілого. Це в той же час і детермінація від складного до простого, вищого до нижчого. Діалектика ж, навпаки, визнає лише детермінацію і розвиток від простого до складного, від нижчого до вищого. Необхідна конвергенція двох взаємодоповнюючих позицій, або парадигм. 7.

Часткове збіг, єдність діалектики і метафізики виявляється лише в розумінні й трактуванні закону заперечення заперечення, особливо в ідеалістичній діалектиці і метафізиці Гегеля, в його тріаді: теза, антитеза і сінтсзіс. Матеріалістична ж діалектика Маркса, роблячи акцент на боротьбі з метафізикою і на абсолютність боротьби протилежностей, недооцінила момент синтезу, конвергенції і гармонії протилежностей, тобто недооцінила тріадична, або трехстадийная, як мінімальна умова розвитку і тим самим голографіч-ність розвитку. Недолік цей виправимо в метафізиці універсальної філософії. 8.

Діалектика і метафізика розійшлися у вирішенні основного питання філософії. Лінійно-каузальний детермінізм діалектики Маркса обрав варіант первинності або вторинності у розумінні та трактуванні співвідношення матерії і духу. Для функціонального голографічних-інфор-мационного детермінізму метафізики така постановка питання неприйнятна. Він відкидає принцип первинності або вторинності матерії або духу. Для нього важливий принцип єдності, доведений до тотожності матерії і духу, їх конвергенції та гармонії. Це ще один аспект універсальності метафізики, ототожнення її з універсальною філософією. 9.

Найбільш істотним аргументом ототожнення метафізики з універсальною філософією є те, що метафізика включає в себе не тільки діалектику, але і обидва основних філософських напрямки - метафізичний матеріалізм і метафізичний ідеалізм, а також наукові, релігійні та інші ненаукові , або позанаукові, явища. Такий глобальний синтез метафізики, в результаті чого вона набуває найбільш універсальний характер. 10.

Парадигма паритетного єдності, або тотожності матерії і духу, в рівній мірі і Сходу і Заходу, характерна і для соціальної метафізики - євразійства, де лінійно-каузальний детермінізм двостадійному діалектичної детермінації від нижчого до вищого змінюється на трьох - компонентність: Схід-Росія-Захід відповідно до го-лографіческо-інформаційним детермінізмом, що визнає рівноцінність всіх зазначених гріх цивілізаційних компонентів.

11. Парадигма тотожності матерії і духу демонструє синхронність у їх співвідношенні, яка виражається в паралелізм їх дії, тобто в наявності паралельного з матеріальним, фізичним світом світу за-фізичного, чи метафізичного. Напрямок часу не тільки поступально - від минулого до сьогодення та майбутнього, а й паралельно. Паралельно з матеріальним, фізичним світом існують і метафізичні духовні процеси у вигляді тонкої матерії - телепатії, телекінезу, ясновидіння, астрології та інших окультних явищ і процесів.

Парадигма паралелізму часу, як свідчення відродження метафізики гілозоізма античності - визнання одухотвореності всієї матерії, - заявляє про себе в досягненнях у вивченні природних процесів; наприклад, явищ нелокальної синхронності у квантовій фізиці з використанням приладу - синхрофазотрона, гомології в хімії, а також у біології - явищ аналогічною або конвергентної мінливості, зокрема і закон гомологічних рядів академіка Н.І. Вавілова. Основу їх складає голографічних-інформаційний детермінізм у взаємодії матерії і духу. Виникнення однакових або одних і тих же сортів рослин ще в давнину в самих різних регіонах світу паралельно і незалежно один від одного неможливо пояснити на основі одних матеріальних, фізичних закономірностей. Основа їх, швидше за все, метафізична, за-фізична - інформаційна. Це ще одне свідчення найбільшою універсальності метафізики.

Якщо діалектична парадигма часу асинхронна - від минулого до сьогодення та майбутнього, то метафізична його парадигма є синхронної - паралельною. Сказане має місце не тільки в природних процесах і явищах, але і в соціальних, наприклад у соціальній метафізиці, згідно з якою історичний час рухається не тільки поступально, тобто асинхронно, а й синхронно, паралельно, що зазначалося вище у зв'язку з аксіологією соціальної метафізики - євразійством. Такі одинадцять тез про революцію в сучасній філософії. Розгорнутому викладу їх змісту присвячена дана робота. Якщо в першому розділі ми спираємося більше на досягнення в галузі біології в основному періоду глобального еволюціонізму четвертої наукової революції, що почалася в останній третині XX століття, трансперсональної психології, биосоциальной антропології тощо, то в другому розділі - переважно на дані квантової фізики, сучасної космології, голографії Всесвіту, інформаціологіі, а також загальної метафізики і метафізики соціальної - євразійства. Вся робота підпорядкована висвітленню нової парадигми - голографії філософії, як її історії, так і теорії. У роботі показано евристичне значення нового, голографічного підходу до висвітлення не тільки теорії, але й історії філософії. У цьому полягає, головним чином, новизна і всієї роботи.

2 Голографія Всесвіту

Інформація, релевантна "3. Діалектика і метафізика: зміна парадигм і революції у філософії"

1. Глава дев'ята. ТЕОРІЯ ПРАВА ЯК ЮРИДИЧНА НАУКА
   діалектики (звалилася утопічна комуністична ідея, захиталася і її методологічна основа діалектика). Інші зміни свідчать про воістину революційні зміни у всій сфері науч-ного знання, а саме ті, які пов'язані з формуванням вже згадуваного синергетичного світосприйняття, що йде на зміну діалектико-матеріалістичним уявленням (втім, але не-яким
   
2. Теорія наукових революцій
   метафізики, але по суті своїй аналогічного їй. Ключовим поняттям концепції Томаса Куна є поняття парадигми. Незважаючи на те, що сам Кун ніде не дає вичерпного визначення парадигми, це поняття міцно увійшло в апарат сучасної філософії. Тому необхідно з'ясувати, що все-таки розуміє Кун (а за ним і інші філософи), коли говорить про парадигму. Це слово перекладається на
   
3. 2.1. «НОВА ФІЛОСОФІЯ» В КОНТЕКСТІ постмодернізму
   діалектика в змозі вирішити проблеми людства, пояснити появу нових феноменів в науці, мистецтві, політиці. «Нова філософія» полемічно загострена проти філософських систем a la Гегель, що претендують на універсальний характер. Як пише Б. - А. Леві, філософам «... сьогодні необхідно вирівнятися в свого роду мілководді мислення ... це охоронить нас від божевілля тоталітарних систем ...
   
4. 1. Етапи і основний зміст вітчизняної філософії
     метафізики. Другий великої епохою в історичному становленні російської культури є період з кінця XVII по першу чверть XIX століття. Вона відкривається реформістської діяльністю Петра I, націленої на європеїзацію Росії. Російську філософію XVII століття можна розглядати як форму російської ренесансної філософії, ще зберігає відбиток форми середньовічної, але вже містить потенціал тієї
   
5. Глава четвер-тая. ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВИ
     діалектики. У рамках цієї інтерпретації стверджувалося, що наукова думка не повинна зупинятися на сприйнятті лише зовнішніх, поверхневих, позитивістських сто-рон держави, а проникати вглиб будь-яких явищ і процесів, в тому числі і держави. І під сутністю держави розумілися його класова природа, використання держави для затверджений-ня влади пануючого класу. Держава
   
6. Розділ двадцять перший. ПРАВО І ОСОБИСТІСТЬ
     діалектики і синергетики, входить в методологію синергетики. Але прояв коеволюційний процесів у правовій сфері, особливо при розгляді взаємодії права і людини, - це вже і предмет теорії права. Особливо значущим він опинився при вивченні процесу становлення особистості людини. Звідки взагалі з'явилося поняття «особистість», а потім і поняття «особа» (свобода особистості, фізична особа,
   
7. 2.1 Діалектико-матеріалістичний метод. Основні принципи діалектики.
     діалектика не відповідають запитам часу. Крім того, гостро стояла проблема виявлення, визначення загальних закономірностей історичного розвитку суспільства. Необхідний був метод, який би витікав з матеріальної єдності світу. К. Маркс побачив у гегелівської діалектики раціональне зерно: принцип руху і разваітія через протиріччя. Про відміну гегелівської діалектики від матеріалістичного
   
8. Методи і внутрішній зміст філософії.
     діалектики. Діалектика і світогляд. Діалектика і філософія. Принципи діалектико-матеріалістичної філософії. Категорії діалектики. Одиничне, особливе, загальне. Явище і сутність. Дійсність. Частина і ціле. Елемент, структура, система. Зміст і форма. Причина, наслідок, субстанція. Принцип детермінізму. Антісубстанціоналістская позиція у філософії. Об'єкт і суб'єкт. Випадковість і
   
9. ПРОБЛЕМА ДУХОВНОГО ДОСВІДУ
     діалектики «з голови на ноги» або в ніцшеанське поваленні метафізичних цінностей на користь інстинктів і життєвих імпульсів, акумульованих у волі до влади. На відміну від широкого розуміння духовного досвіду, отождествляющего його з ідеальним виміром людського суще-ствования, релігія і філософська метафізика розуміють духовний досвід буквально як досвід життя в дусі, де інакше,
   
10. РОЗУМІННЯ ДУХОВНОГО ДОСВІДУ ЯК СВІДОМОГО ДОСВІДУ Розумова діяльність
      зміна станів свідомості, і її «розумна частина» потребує «налаштуванні» або своєрідній техніці управління цими станами. Принцип cogito якраз і виконував роль методу, що дозволяє людині втриматися, «зафіксуватися» в стані пізнає суб'єкта. Це стан, представлене через набір змістовних характеристик, послужило основою для формування поняття
    
11. Словник термінів
      парадигм відбувається в ході наукових революцій. ПОСТУЛАТ - передумова, положення, що не володіє самоочевидністю, але що приймається в даній науці за вихідне без доказів. ПРОБЛЕМА - теоретичний чи практичний питання, що вимагає дозволу, дослідження. Прогноз - засноване на спеціальному дослідженні висновок про майбутній розвиток і кінець чого-небудь; наприклад, прогноз
    
12. Етичне зміст філософської антропології та її смисложиттєвих пошуків
      діалектику взаємин індивідуального і соціального не рятує від розчинення сенсу індивідуального життя, як цілого, в житті і сенсі суспільства, завжди часткового, тобто що знаходиться на конкретно-історичної щаблі свого розвитку. Подолати це забуття індивідуального намагалися всі серйозні дослідники смисложиттєвої проблематики (Т. А. Олексин, В.І.Бакштановскій, Л. П. буїв,
    
13. Список використаних джерел 1.
      метафізика свавілля: Проблеми моральної філософіі/-2-е вид. - М.: Молода гвардія, 1989.-317 с. 29. Дилигенский Г.Г. На захист людської індивідуальності / / Зап. філософіі.-1990. - № 3. 30. Дробницкий О.Г. Поняття моралі: історико-критичний нарис. - М.: Наука, 1974.-386 с. 31. Дробницкий О.Г. Проблеми моральності. - М.: Наука, 1977.-331 с. 32. Жаккар Ж-Ф. Данило Хармс і кінець
    
14. Методологія та історіографія проблеми
      зміна ще недавно здавалися непорушними ідеологічних постулатів, наростання конфліктного потенціалу суспільства як наслідку боротьби за владу між різними сегментами політичної еліти - все це викликало «методологічний шок» 'у вчених-гуманітаріїв, який негативно позначився на вивченні подій тих років. Величезний потік «перебудовної літератури" обслуговував переважно певні
    
15. 2. ЦЕЙ НОВИЙ ДРЕВНІЙ СВІТ
      метафізикою, що розвилася з поклоніння священній корові економічного лібералізму - "невидиму руку ринку". Даний концепт в його сучасній інтерпретації, хоча і спирається на авторитет Адама Сміта, є, по суті, напівпародійний модифікацією його поглядів. Англійський економіст у своїх міркуваннях і побудовах фактично виходив з традиційних для світу західного християнства поглядів
    
16. II. Постмодерн і його "ізм".
      діалектики інтелігентського самоствердження, що розроблялися ще Достоєвським: обгрунтування безбережної, але не обгрунтованою свободи - несе в собі передумови нового закабалення; поєднання прагнень "думка дозволити" c cамоутвержденіем перед мiром у власних пріоритетах дозволу думки - ризикує відвернутися від моральних і правових гарантій існування іншої людини.
    
17. 3. Висновок. Метафізика, теокосмізм і окультне знання
      діалектики, тому в цій роботі не піддавав їх спеціальному аналізу. Водночас у вирішенні ключових проблем світогляду ми можемо керуватися теокосмізмом. Таким чином, можна зробити висновок, що окреслені у цій роботі контури філософської картини світу, названої мною теокосмізмом, суворо розмежовують області ведення знання (науки) і віри. При цьому знання і віра в даній
    
18. 1.2. Від «критичної теорії» До «НОВОМУ філософськими ПРОЕКТУ»
      діалектику єдиного і іншого, Платон робить висновок, що єдине породжує і свою власну структуру, і структуру всього іншого, чого воно протилежно. Як відзначають С. Бускас і Д. Буржуа, Жамбо знаходить у Платона «... подвійність, яка призводить до абсолютного розриву між світом, схильним злу, і світом досконалості, між ідеями речей і богом, між чуттєвим і ідеєю» 19. Таким чином,
    
19. 2.2. «ГОСПОДА Мислитель» І ТОТАЛІТАРИЗМ В КОНЦЕПЦІЇ А. Глюксман
      метафізики моральності », як відомо, фундаментальне значення має поняття« добра воля », яка є автономною, незалежною від будь-якого зовнішнього по відношенню до неї обумовлення. Причому воля непротиставляється розуму і, більше того, Кант інтеллектуалізірует її аж до ототожнення з практичним розумом, який, таким чином, сам дає собі закон. Але найбільш
    
20. 2.5. "Нові філософи" і "нові праві": проблеми особистості та культури
      діалектику людини і природи ... "Нова людина" християнства проповідував зовсім інший погляд на речі. Він приніс із собою конфлікт. Але не повсякденний конфлікт, який утворює рух життя, а есхатологічний абсолютний конфлікт: розлучення з миром »150. Наполягаючи на індоєвропейському походження західної культури, «нові праві» відкидають інші духовні традиції, що прийшли в культурний ареал Заходу з