Головна
Cоциальная психологія / Дитяча психологія спілкування / Дитячий аутизм / Історія психології / Клінічна психологія / Комунікації та спілкування / Логопсихологія / Мотивації людини / Загальна психологія (теорія) / Популярна психологія / Практична психологія / Психологічне консультування / Психологія в освіті / Психологія менеджменту / Психологія педагогічної діяльності / Психологія розвитку та вікова психологія / Психосоматика / Психотерапія / Сімейна психологія / Спеціальна психологія / Екстремальна психологія / Юридична психологія
ГоловнаПсихологіяПсихосоматика → 
« Попередня Наступна »
Малкіна-Пих І. Г.. Психосоматика: Довідник практичного психолога. - М.: Изд-во Ексмо. - 992 с., 2005 - перейти до змісту підручника

Техніка 3. «Диспут і оспорювання» Вправа 1


Будучи неструктурованою, когнітивна терапія проте використовує певні встановлені компоненти на різних стадіях терапевтичного процесу.
Допоможіть пацієнтові зосередитися на центральній ірраціональної думки, що викликає провину, страх, гнів або депресію.
Спробуйте знайти докази проти цього переконання.
Обговоріть «катастрофіцірованіе» (наприклад: «Це так жахливо, кошмарно і катастрофічно, що ...») та вимоги пацієнта до себе («Я повинен, я зобов'язаний, мені треба ...»).
У більшості випадків спростування не видаються терапевтом прямо. Замість цього використовуються непрямі питання, щоб допомогти пацієнтові знайти свої власні спростування.
Заохочуйте обговорення і оспорювання пацієнтом ірраціональних думок кожного разу, як вони проявляються. Передбачається щоденна формальна практика. Часто корисними виявляються записуючі пристрої.
372

Психотерапія при психосоматичних захворюваннях
Техніка 4. «Форсування вибору» Вправа 1
Знайдіть центральне помилкове переконання, яке викликає найбільшу біль у пацієнта. Наприклад, пацієнт може вірити, що його або її мета в житті - це виконати уявні «повинен», «треба» і «зобов'язаний».
Спростуйте помилкові переконання пацієнта, надавши якомога більше переконливих протилежних поглядів. Наприклад, що «повинен» і «зобов'язаний» ніде, крім людського розуму, не існують. Світ такий, який він є. І в ньому немає ні «повинен», ні «треба», ні «зобов'язаний».
Розіграйте ситуацію, в якій пацієнт стикається тільки з двома виборами: слідувати старому сприйняттю або перейти до нового. Наприклад, запропонуйте ситуацію, в якій два «повинен» однакової сили протиставлені один одному і обидва призводять до серйозних негативних наслідків.
Робіть все, що в ваших силах, щоб допомогти пацієнтові зустрітися віч з конфліктом. Якщо ви підтримаєте його і запропонуйте дорогу до втечі, яка не вимагає від пацієнта зміни переконань, він скористається нею.
На вищій точці конфлікту визначте, які зміни необхідні, і мотивуйте пацієнта їх здійснити.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Техніка 3. «Диспут і оспорювання» Вправа 1 "
  1. 5.3. Зміст і форма фізичних вправ
    Фізичні вправи мають свої зміст і форму. ЗМІСТ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ - це сукупність процесів (психологічних, біологічних, біохімічних, та ін.), супроводжуючих що виконується рух і викликають зміни в організмі займається. Результатом цих процесів є здатність людини до рухової діяльності, що виражаються у фізичних і психічних якостях.
  2. 5.5. Поняття про техніку фізичних вправ
    Виконуючи якесь фізичне вправ, людина вирішує певну рухову завдання: штовхнути штангу даної ваги, зрадити точний пас партнеру по команді, подолати в стрибку певну висоту та ін У багатьох випадках одна і та ж завдання може бути 45 вирішена декількома способами. Наприклад, удар по м'ячу можна виконати зовнішньої або внутрішньої частиною стопи, носком або підйомом.
  3. 10.3. Засоби розвитку силових здібностей
    При розвитку силових здібностей користуються вправами з підвищеним опором - силовими вправами. Залежно від природи опору вони поділяються на 3 групи: 1. Вправи з зовнішнім опором. 2. Вправи з подоланням власного тіла 3. Ізометричні вправи. До вправ із зовнішнім опором відносяться: => вправи з вагами (штангою,
  4. 12.3. Засоби розвитку витривалості
    Засобами розвитку загальної (аеробної) витривалості є вправи, що викликають максимальну продуктивність серцево-судинної і дихальної систем. У практиці фізичної культури застосовують найрізноманітніші фізичні вправи циклічного і ациклічні характеру (наприклад, біг, плавання, їзда на велосипеді та ін.) Основні вимоги, пропоновані до них наступні: вправи
  5. 13.3. Засоби розвитку гнучкості
    В якості засобів розвитку гнучкості використовують вправи, які можна виконувати з максимальною амплітудою. Такі вправи називаю вправами на розтягування. Серед вправ на розтягування виділяють: => активні (махи, ривковие, нахили, обертальні рухи, а також з предметами); => пасивні (з партнером, з обтяженням, амортизатором, на снарядах); => статичні (збереження
  6. 11.3. Засоби розвитку швидкісних здібностей
    Засобами розвитку швидкісних здібностей є вправи, що їх з граничною або околопредельной швидкістю (тобто швидкісні вправи). Їх можна розділити на три основні групи (В. І. Лях, 1997). 1 . Вправи, направлено впливають на окремі компоненти швидкісних здібностей: а) швидкість реакції, б) швидкість виконання окремих рухів; в) поліпшення частоти рухів;
  7. 6.2.3. Методи оволодіння руховими вміннями та навичками
    Залежно від способу освоєння структури рухової дії в процесі розучування методи поділяються на: - метод розучування вправи частинами (расчлененно-конструктивний); - метод розучування вправи в цілому (цілісно -констректівний); - метод сполученого впливу. Метод расчлененно-конструктивний передбачає розучування готельних частин руху з подальшим їх
  8. 11.4. Методи розвитку швидкісних здібностей
    Основними методами виховання швидкісних здібностей є: методи строго регламентованого вправи; змагальний метод; ігровий метод. Методи суворо регламентованого вправи включають в себе: а) методи повторного виконання дій з установкою на максимальну швидкість руху, б) методи варіативного (змінного) вправи з варіюванням швидкості і прискорень по заданій
  9. 13.6. Особливості методика розвитку гнучкості
    При плануванні та проведенні занять, пов'язаних з розвитком гнучкості, необхідно дотримуватися ряду важливих методичних вимог. Вправ на гнучкість можна включати в різні частини заняття: у підготовчу, основну і заключну. У комплекс може входити 6-8 вправ. Переважно необхідно розвивати рухливість в тих суглобах, які відіграють найбільшу роль у життєво необхідних
  10. 11.6.2. Методика розвитку швидкості одиночного руху і частоти руху
    Швидкість одиночного руху проявляється у здатності з високою швидкість виконувати окремі рухові акти. Це, наприклад, швидкість руху ноги при ударі по футбольному м'ячу, швидкість руху руки при ударі по волейбольному м'ячу або при метанні списа. Найбільша швидкість одиночного руху досягається за відсутності додаткового зовнішнього опору. З збільшення зовнішнього
  11. 5.7. Природні сили природи і гігієнічні фактори
    Природничі сили природи (сонячні промені, повітря, вода) є важливим засобом зміцнення здоров'я і підвищення працездатності. У фізичній культурі розроблено підходи до використання природних сил природи і вони можуть застосовуватися: про як супутні фактори, що підсилюють позитивний вплив фізичних вправ, коли вони виконуються в лісі, біля водойми, в гірській місцевості.
  12. 12.4. Методи розвитку і способи вимірювання витривалості
    Основними методами розвитку загальної витривалості є: 1. Метод безперервного вправи з навантаженням помірної і змінної інтенсивності; 2. Метод повторного інтервального вправи; 3. Метод кругового тренування; 4. Ігровий метод; 5. Змагальний метод. Для розвитку спеціальної витривалості застосовуються: 1. Методи безперервного вправи (рівномірний і перемінний); 2. метод інтервального
  13. 5.4. Класифікація фізичних вправ
    КЛАСИФІКАЦІЯ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ - це поділ їх на групи відповідно до певним кваліфікаційним ознакою. Класифікації фізичних вправ потрібні для того, щоб більш ефективно підбирати вправи для розв'язання рухової за 43 дачі з урахуванням віку, статі, стану здоров'я і т.д. При цьому необхідно пам'ятати, що кожна фізична вправа володіє не одним, а
  14. 10. 5. Способи вимірювання рівня розвитку силових здібностей
    У практиці фізичного виховання кількісно силові можливості оцінюються двома способами: 1) за допомогою вимірювальних пристроїв - динамометрів, динамографів, тензометричних сілоіз-вимірювальних пристроїв; 2) за допомогою спеціальних контрольних вправ , тестів на силу. Сучасні вимірювальні пристрої дозволяють вимірювати силу практично всіх м'язових груп у стандартних завданнях
  15. 5.2. Фактори, що визначають ефективність впливу фізичних вправ
    При виконанні окремо взятого вправи практично неможливо досягти педагогічних цілей і розвиваючого ефекту. Необхідно багаторазове повторення вправи з тим, щоб удосконалити рух і розвинути фізичні якості. При цьому при 40 виконанні фізичних вправ в організмі займається відбуваються фізіологічні, психічні, біохімічні та інші процеси, які
  16. 11. 5. Способи вимірювання рівня розвитку швидкісних здібностей
    Контрольні вправи (тести) для оцінки швидкісних здібностей діляться на чотири групи: для оцінки простий і складної реакції; для оцінки швидкості одиночного руху; для оцінки швидкості рухів у різних суглобах; для оцінки швидкості, що проявляється в цілісних діях, найчастіше в бігу на короткі дистанції. Контрольні вправи для оцінки простий і складної реакції. Час простою
  17. 12.5. Методика розвитку загальної витривалості
    Методика розвитку загальної витривалості орієнтована на досягнення швидкості максимального рівня функціонування серцево-судинної та дихальних систем а також на підвищення максимального рівня споживання кисню і тривалості його збереження. Для розвитку загальної витривалості найбільш широко застосовуються як циклічні вправи тривалістю не менше 15-20 хв, що виконуються в
  18. СПИСОК рекомендованої літератури
    Аристотель. Категорії. Перша аналітика. Друга аналітика. Про софістичних спростування / / Соч.: В 4 т. М., 1978. Т. 2. Асмус В.Ф. Логіка. М., 1947. Асмус В.Ф. Вчення логіки про доказ і спростування. М., 1954. Бойко А.П. Логіка: Навчальний посібник. М., 1994. Бочаров В.А. Арістотель і традиційна логіка. М., 1984. Бочаров В.А., Маркін В.І. Основи логіки. М., 1998. Войшвилло Є.К. Предмет і
  19. Тема 2. Спеціальні фізичні вправи для вивчення психомоторики спортсменів
    Тема 2. Спеціальні фізичні вправи для вивчення психомоторики
© 2014-2020  ibib.ltd.ua