Індивідуальні форми виховної взаємодії

У пенітенціарній літературі та практиці поняття індивідуальної форми взаємодії ототожнюють підчас з індивідуальною виховною роботою, причому останньої приділяється при описі виховного процесу гіпертрофоване значення. Індивідуальна виховна робота - це діяльність суб'єкта виховання, його робота, спрямована на конкретну особистість засудженого. Але тільки включення самого засудженого в процес спілкування з суб'єктом виховання дозволяє застосовувати до даного явища поняття «взаємодія». Індивідуальна виховна робота неможлива без спеціального, цілеспрямованого вивчення особистості засудженого, яке на практиці збігається з етапами адаптації засуджених: первісною, основний, заключній, що включає підготовку до звільнення. Кожному з них відповідають певні методи вивчення, набір яких залежить від цілей конкретного етапу.

Так, для початкового етапу вивчення особистості засудженого характерними є: вивчення його особистої справи;

аналіз даних медичного огляду; спостереження за ним в період карантину, етапу входження в колектив загону, бригади, ланки; ознайомчі й настановні бесіди.

Вивчення особистості протягом основного етапу передбачає використання всіх відомих методів вивчення, включаючи і методи, що застосовуються в первісний період. Важливо з'ясовувати і фіксувати не тільки окремі поведінкові акти, а й систему відносин засуджених: до праці, навчання, вихователям, іншим засудженим, сім'ї, родичам і пр., і зміна даних відносин під впливом цілеспрямованого виховного процесу, тобто вивчати особистість у динаміці. Необхідно визначити положення засудженого у формальних і неформальних групах, його зв'язки, відношення до активу, самодіяльним організаціям і т.д.

^ Заключний етап вивчення особистості засудженого практично збігається з останніми місяцями його перебування в установі.

Підсумком вивчення особистості засудженого є складання розгорнутої характеристики, в якій відбивається рівень його ис спрямованості, прогнозується подальше поводження в різних життєвих ситуаціях.

Атестація засуджених, виникнувши в середині 70-х років у виправних установах Вологодської, Куйбишевської (нині Самарської), Челябінської, Волгоградської та інших областей, забезпечувала регулярність і цілеспрямованість вивчення особистості, залучення співробітників всіх частин і служб до безпосередньої роботи із засудженими і тим самим - об'єктивну комплексну оцінку ступеня виправлення засуджених. Відмінною рисою її організації стало залучення до оцінки особистості засудженого за рівнями виправлення не тільки співробітників, але і первинних колективів. Первісна оцінка особистості дається кожному засудженому після закінчення трьох місяців його перебування в установі на загальних зборах первинного колективу (ланки), на якому обов'язково присутній один з членів ради вихователів. З урахуванням виконання новачком мінімуму єдиних вимог колективу загальні збори ланки клопоче перед радою колективу загону про присвоєння йому I ступеня виправлення. Рішення первинних колективів осуж денних розглядаються на засіданні ради колективу загону, потім матеріали передаються до ради колективу колонії, який складає і схвалює єдиний список засуджених всіх загонів і передає його для затвердження на методична рада колонії.

Паралельно з оцінкою засуджених самодіяльними організаціями проводиться їх оцінка радою вихователів загону. На засідання запрошуються, як правило, ті засуджені, доцільність присвоєння щаблі виправлення яким викликає сумнів. Рішення ради вихователів доповідається начальником загону на методичній раді, на якому щомісяця розглядаються матеріали про присвоєння або позбавлення ступенів виправлення і виносяться відповідні рішення, які затверджуються наказом начальника колонії. Витяг з наказу вкладається в особову справу засудженого.

Порядок присвоєння засудженим звань II і III ступенів виправлення аналогічний описаному вище, але при цьому враховується і думка секцій самодіяльних організацій, в яких працювали атестуються.

Засуджені, які мають індивідуальні ступеня виправлення, користуються певними пільгами в отриманні посилок і передач, додаткових побачень, їм дозволяється вихід за межі колонії на оплачувані роботи, при вирішенні питання про умовне і умовно-дострокове звільнення і заміні невідбутої частини покарання більш легким (переклад в колонію-поселення), поданні до помилування також враховується рівень виправлення засуджених.

Засуджені, які мають звання I, І, III ступенів виправлення і допустили порушення режиму утримання, знижуються в званні або позбавляються його. Порядок позбавлення або пониження в званні аналогічний порядку його присвоєння.

Описаний порядок динаміки руху засуджених за ступенями виправлення створює умови їх оцінки не тільки адміністрацією, а й активом засуджених, що, по-перше, збільшує авторитет їх самодіяльних організацій, по-друге, є своєрідною формою контролю за діями адміністрації, коли в порушення закону за певні «заслуги» на свободу раніше отриманих термінів випускаються досвідчені рецидивісти, авторитети кримінального світу і особи з числа влади предержащіх343.

Групові форми виховної взаємодії

У цих формах об'єктом є група і особистість у групі. Ця форма менш персоніфікована, ніж індивідуальна. Вихователь організовує взаємодія не з особистістю безпосередньо, а з групою, використовуючи соціально-психологічні механізми зараження, взаємної психологічної індукції, наслідування, навіювання, які проявляються в групі в результаті спілкування, і вже через них проектує той чи інший вплив на конкретну особистість. До групових форм виховної взаємодії можна віднести проведення конкретних заходів у загоні, бригаді, засідання рад колективів, гурткову роботу тощо Практикуються також методи групової психотерапії, які сприяють зниженню напруженості, адаптації до вимог режиму, підготовки засуджених до позитивного сприйняття педагогічних впливів, до життя на волі.

Інформація, релевантна " Індивідуальні форми виховної взаємодії "

1. Поняття вікової неосудності.
   Індивідуального розвитку, який забезпечує соціально орієнтовану керованість поведінкою в ситуації вибору, тобто здатність і можливість підходити до вибору цілей і способу дій, враховуючи (або усвідомлено відмовляючись від обліку) їх наслідків для інших людей; оцінювати діяння з точки зору моральних і правових базових норм, наявних у суспільстві. Звичайно, в реальному
   
2. § 1. Поняття злочину
   індивідуальні, міжособистісні зв'язки. Вважаючи, що злочин є не перше, а друге, вони посилаються на те, що: 1) суспільні відносини - результат зв'язку, "зчеплення", кажучи словами К. Маркса, людей; злочин не створює зв'язку, а розриває принаймні одну з багатьох зв'язків людини з іншими людьми; 2) суспільні відносини припускають організованість і порядок; злочин - це
   
3. Глава третя. ПОХОДЖЕННЯ ПРАВА
   індивідуальних витрат праці на гро-ні потреби, панування класів або соціальних груп у суспільстві, розподіл і закріплення соціальних ролей у суспільстві, посад у державі, організацію та здійснення державної влади, регламентацію товарно -грошових відносин і відносин власності, забезпечення експлуатації і привілеїв, а також інші сфери, пов'язані з
   
4. Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
   індивідуальних і колективних форм землеробства важливі для теорії держави і права. Для теорії держави і права взагалі, а для теорії російської державно-сти особливо, стає важливим не стільки економічна чи соціальна характеристика того чи іншого способу з'єднання селянина з землею, скільки зв'язок способу вирішення селянського во-проса з формою політичної організації
   
5. 9. СІМ'Я ЯК СУБ'ЄКТ ПЕДАГОГІЧНОГО Взаємодія
   індивідуальних особливостей учнів у процесі сімейного виховання. Докладно розглядаються форми допомоги школи сім'ї: організаційно-педагогічна робота з батьками; здійснення їх педагогічної освіти та проведення систематичної індивідуальної роботи з поліпшення навчання і виховання учнів. С.А. Смирнов. Педагогіка. Педагогічні теорії системи, технології. Даний розділ
   
6. ЗМІНА ТЕХНОЛОГІЙ І СПОСОБІВ Взаємодія СУБ'ЄКТІВ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ
   індивідуального розвитку дитини, надання йому необхідного простору свободи для прийняття самостійних рішень, творчості, вибору змісту, способів вчення і поведінки, діалогічність, перенесення акценту з запам'ятовування інформації на вивчення дійсності, на застосування присваиваемой культури до вирішення особистісних проблем і поточних завдань, вік-сообразность. Ведучими
   
7. ЗМІНА ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
   індивідуального освітнього маршруту велику роль відіграють організаційні форми процесу навчання. Досвід шкіл - партнерів кафедри педагогіки РГПУ ім. А. І. Герцена показує, що на даному етапі розвитку вітчизняної школи саме від цих форм багато в чому залежить успіх діяльності кожного вчителя і педагогічного колективу в цілому. Чому організації процесу навчання сьогодні приділяється
   
8. САМООСВІТА ВЧИТЕЛЯ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА РЕАЛІЗАЦІЇ ІДЕЙ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗАГАЛЬНОГО ОСВІТИ
   індивідуальних освітніх маршрутів. Але припустимо, що вчитель займається самоосвітою. Це означає, що він сам виступає в ролі учня по відношенню до ще невідомої йому, але яка залучає його з різних причин інформації. Таким чином, самоосвічуватися вчителю легше стати на місце свого учня, подивитися на те, що відбувається на уроці, очима дитини. Іншими словами,
   
9. Від автора
   індивідуальності, свою власну правду. Коль скоро в головному ми єдині, будемо сприймати наші відмінності як щось обогащающее нас! Навчимося чути один одного, спілкуватися на високому духовному рівні, спільно працювати, переживати труднощі, святкувати і веселитися! У процесі навчання особливо корисна рольова гра, або соціо-драма: готується сценарій, розігруються сцени конфлікту,
   
10. ЗМІСТ КУРСУ
    індивідуальний стиль викладача - аксікреатора. Самоактуалізація особистості студента в процесі реалізації педагогічних технологій; проектно-творча модель навчання. Тема 4. Побудова освітнього простору в процесі викладання філософії. Викладання філософії як цілісний процес; основні принципи відбору і викладу матеріалу в курсі філософії. Єдність
    
11. Концептуальні ідеї щодо вдосконалення викладання соціально-гуманітарних дисциплін
    індивідуальність (неповторне поєднання індивідуальних психофізіологічних, соціальних і духовних особливостей конкретного індивіда), особистість (самостійно мислячий суб'єкт пізнання і діяльності). Тільки розвинена індивідуальність перетворюється на особистість. Неодмінною умовою цього є самосвідомість. Розвинуте самосвідомість дозволяє виробляти волю, яка в поєднанні з
    
12. Прийоми театральної педагогіки в процесі навчання іноземної мови
    індивідуальності (учень не стає, а спочатку є суб'єктом пізнання), розвиває індивідуальність і своєрідність учня, вчення стає живим актом. Мета педагогічної діяльності лежить не тільки в лінгвістичній площині, а перенесена в сферу відносин, які необхідні для оволодіння іноземною мовою, а саме для розвитку здатності сприйняття і здібності
    
13. 2.2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕНЕРОВ
    індивідуальні особливості та можливості учнів і, з іншого - гнучко реагувати на соціокультурні зміни середовища, враховувати пізнавальні потреби студентів. Результати проведених нами в кінці 3 етапи діагностичних досліджень показали, що умови, створені нами в ході експериментальної роботи зі студентами, а також запропонована нами система засобів, сприяли вирішенню
    
14. Висновки по II главі 1.
      індивідуальний стиль спілкування, діяли цілеспрямовано, впевнено, послідовно, ретельно вибираючи форми поведінки, адекватні даній конкретній ситуації. Експериментальні дані отримали статистичне підтвердження, що свідчить, з достатнім ступенем об'єктивності, про тенденції, що намітилася в позитивній динаміці формування у майбутніх інженерів
    
15. БІБЛІОГРАФІЯ 1.
      форми контекстного навчання. - М.: Знание, 1983. 31. Вербицький А. А. Психолого-педагогічні особливості ділової гри як форми знаково-контекстного навчання. В кн.: Ігрове моделювання: методологія і практика / Відп. редактор Ладенко І. С. - К.: Наука СВ АН СРСР, 1987. - С. 78-100. 32. Вербицький А. А., Борисова Н. В. Методичні рекомендації з проведення ділових ігор. - М.:
    
16. Політична організація суспільства.
      індивідуальне та соціальне свідомість. Суспільна свідомість невіддільне від індивідуального, хоча індивідуальна свідомість дуже специфічно. Свідомість кожної людини в певній мірі обумовлено його особливостями, вихованням, умовами життя, ментальністю. Разом з тим всяке індивідуальне свідомість формується і розвивається під певним впливом тих матеріальних і духовних умов, в
    
17. 2.2. Професійно-особистісна позиція вчителя як суб'єкта гуманістично-орієнтованої педагогічної діяльності
      індивідуальної духовної реальності (Ми, Ти, Той, Хто, Суб'єкт, Абсолют) (І.Н. Калінаускас, І.А. Колесникова та ін.) Виділення філософами різних способів буття у педагоги-чеський професії орієнтоване не на їх оцінку, а на різну якість, що відбиває онтологічно обумовлену багатовимірність взаємодії вчителя з навколишнім світом, іншими людьми, самим собою і звідси - можливість
    
18. 2.5. Інформаційно-комунікативна взаємодія вчителя з авторами освітніх текстів як умова його професійно-особистісної підготовки до організації діалогового спілкування в процесі навчання
      індивідуального інтелекту вчителя, тим продуктивніше результати інформаційно-позна-вательной діяльності. Механізми будь психічної діяльності, у тому числі і понятійної, розумової, складаються в процесі самої діяль-ності (А.В. Брушлинский, Л.А. Венгер, С.Л. Рубінштейн, Н.Ф. Тализіна та ін.) На думку С.Л. Рубінштейна, ядром, чи загальним, головним компонентом розумової